Корейський "Грім"

Оновлення парку польової артилерії через часткову заміну причіпних артсистем самохідними в Республіці Корея почалось в середині 1980-х рр. Першим кроком стало придбання у 1983 р. ліцензії на виробництво американської 155-мм САУ М109А2. Корейська копія отримала позначення К55 і випускалась компанією «Самсунг» у 1985-1996 рр. Загальний обсяг випуску становив 1180 екземплярів. Однак К55 розглядалась лише як перший крок. Наступним мало стати створення власної САУ. Формулювання вимог до неї почалось вже у 1985 р. Вони звелись до таких основних пунктів:

• компонування, наближене до К55;
• довжина ствола 52 калібри;
• дальність стрільби понад 40 км;
• возимий боєкомплект мінімум 30 снарядів;
• можливість використання різних, у т.ч. перспективних снарядів і зарядів;
• наявність автономної навігаційної системи і системи управління вогнем;
• придатність до експлуатації в різних природно-кліматичних умовах;
• придатність до наступних модернізацій.

 

Цікаво, що ранні концепції САУ досить серйозно відрізнялись від того, що отримали в результаті. Варто сказати, що на певному етапі розглядався варіант плаваючої САУ, а також додаткове озброєння її 20-мм шестиствольною зенітною гарматою М61 «Вулкан».

 

На початку 1990-х рр. корейські фахівці провели консультації з британцями й німцями щодо їхніх САУ AS90 та PzH 2000 (остання ще знаходилась на ранній стадії розвитку). У 1992 р. ініціативу вирішили перехопити американці – фірма BMY запросила представників Республіки Корея на урочисту презентацію САУ М109А6 «Паладін». Корейцям показали проєкт самохідки Р-52 – варіант «Паладіна» зі стволом завдовжки 52 калібри. Але цим вони не спокусились, остаточно вирішивши розвивати проєкт самостійно.

 

Проєктування

 

Найпростіший шлях – монтаж нової артилерійської частини на шасі К55 – швидко довелось відкинути через проблеми з урівноваженням гармати. Проєктуванням нової САУ ХК9 зайнялись фахівці Агенства оборонного розвитку, а генпідрядником стала фірма «Самсунг». В 1992 р. вже був готовий ходовий макет MTR (Mobility Test Rig), призначений для відпрацювання ходової частини і силової установки. Оптимальною визнали гідропневматичну підвіску, причому в її розробці корейці відштовхувались від британських розв’язань – системи «Хорстман». Витративши на удосконалення конструкції кілька років, вони спромоглись до 1998 р. настільки поліпшити дані порівняно з первинним варіантом, що патент на цю підвіску вдалось продати... до Великої Британії!

 

На MTR використовувався двигун американської фірми «Детройт Дизель» потужністю 850 к.с. з автоматичною трансмісією «Аллісон» Х1000. В принципі він показав непогані результати, однак корейці вважали ресурс цього мотора недостатньою. Для серійних САУ обирали з двох варіантів двигунів – британського і німецького. Першим був дефорсований до 1000 к.с. 12-циліндровий двигун «Перкінс» CV-12 «Кондор» - варіант дизеля, який встановлювався на танкові «Челленджер 2». Німецька ж фірма MTU запропонувала зланчо компактніший 8-циліндровий мотор МТ881 (він використовується і на PzH 2000). Зрештою, обрали саме його. Німецький двигун повністю підтвердив свої характеристики під час випробувань на ходовому макеті ATR (Automotive Test Rig), які почались у вересні 1997 р. і тривали близько року.

 

Для відпрацювання артилерійської частини виготовили два випробувальних стенди (стрільбовий і механізмів наведення). Побудували і три повноцінних прототипи, випробування яких завершились наприкінці 1998 р. А вже наступного року завод в Чангвоні випустив перші серійні САУ К9 «Тандер».

 

Конструкція САУ

 

Компонування К9 типове для сучасних САУ: в передній частині ліворуч знаходиться відділення управління з робочим місцем механіка-водія, праворуч – моторно-трансмісійне, а за ними – бойове. В башті праворуч спереду розташовується навідник, за ним і трохи вище – командир, а ліворуч – двоє заряджальників. В даху башти є два люки: над місцем комадира (відкривається назад) і над міцем другого заряджальника (відкривається праворуч). В кормовій стінці корпусу є одностулкові двері.

 

Механік-водій потрапляє на своє місце через люк, який відкривається назад-ліворуч. Для огляду йому служать три перископи, з яких середній може бути замінений приладом нічного бачення AN/VVS-2(V)III.

 

Корпус і башта САУ – зварні, зі сталевої броні завтовшки 20 мм. Вона захищая від бронебійних куль калібру 14,5 мм та осколків снарядів.

 

Основне озброєння К9 – 155-мм гармата HWIA CN-98, створена фірмою «Хюндай». Автофретований ствол-моноблок завдовжки 52 калібри має ежектор і щілинне дульне гальмо. Противідкотні пристрої – два гідравлічні гальма відкоту і один пневматичний накотник. Затвор – клиновий вертикальний, відкривається догори.

 

До боєкомплекту К9 входять найрізноманітніші типи снарядів – як американської, так і власної розробки: осколково-фугасний М107 (дальність стрільби 19 км), осколково-фугасний активно-реактивний М549 (30 км), димовий М110А2, освітлювальний М485А2, касетний (з кумулятивно-осколковими суббоєприпасами) і донною насадкою «Бейз Блід» К310 (36 км), осколково-фугасний з насадкою «Бейз Блід» К307 (40 км), осколково-фугасний активно-реактивний К315 (50 км). Боєкомплект становить 48 снарядів.

 

Заряджання гармати механізоване, але не автоматичне: заряджальники мають вручну вийняти снаряд і модулі зарядів з боєукладки і помістити їх в механізм заряджання. САУ може випустити три снаряди за 15 с, вісім – за хвилину або 18 – за три хвилини. При тиривалій стрільбі (до години) рекомендується дотримуватись швидкострільності 3 постр./хв. К9 може вести вогонь в режимі MRSI – коли три снаряди, випущені під різними кутами піднесення, одночасно влучають в ціль.

 

Приводи обертання башти і наведення гармати – гідравлічні. Діапазон вертикальних кутів наведення – від -2,5 до +70°, горизонтального – 360°, швидкість наведення в обох площинах – 10 град./с.

 

Допоміжне озброєння – встановлений на башті 12,7-мм кулемет К6 (ліцензійна копія М2НВ) з боєкомплектом 500 набоїв.

 

САУ К9 обладнана інерційною навігаційною системою TALIN-5000, побудованою на цифрових лазерних гіроскопах. Завдяки системі управління вогнем AFCS САУ К9 є автономною артилерійською системою, спроможною самостійно опрацьовувати дані для стрільби. Резервним засобом наведення є артилерійський кутомір з оптичним каналом М117А2.

 

Силова установка – 8-циліндровий V-подібний дизель MTU MT-881 Ka-500 потужністю 1000 к.с. з гідромеханічною автоматичною трансмісією «Аллісон» Х-1100-5А3 (чотири передачі вперед і дві – назад). Підвіска – гідропневматична. Ходова частина на один борт складається з шести опорних котків, трьох підтримуючих роликів, ведучого (спереду) і натяжного (ззаду) коліс. Максимальна швидкість по шосе може сягати 70 км/год. До швидкості 32 км/год САУ розганяється за 12 с. Гальмівний шлях на такій швидкості становить 12 м.

 

У серпні 2018 р. армія Республіки Корея почала отримувати модернізовані САУ К9А1 (до цього рівня будуть доведені раніше виготовлені САУ). Цей варіант відрізняється удосконаленою СУВ, комбінованою інерційно-супутниковою навігаційною системою, тепловізором (замість ПНБ) у механіка водія, камерою заднього огляду, а також допоміжною силовою установкою – двигуном TZEN потужністю 8 кВт, встановленим в контейнері на задній стінці башти.

 

Орієнтовно у січні 2026 р. почнуть надходити САУ К9А2. Цей варіант отримає повноцінний автомат заряджання, завдяки чому екіпаж скоротиться до трьох осіб. Також планується збільшити дальність стрільби до 75 км, оновити систему управління вогнем і посилити бронювання. А десь у 2030 р. (чи й пізніше) має з’явитись варіант К9А3 з новою безекіпажною баштою, екіпажем з двох осіб (механік-водій і командир), стволом завдовжки 58 калібрів і дальністю стрільби 100 км.

 

В комплексі з САУ К9 працює транспортер боєприпасів К10, створений на шасі самохідки за взірцем американського транспортера М992. Замість башти він має нерухому рубку, в кормовій частині якої знаходяться стелажі для снарядів (104) і зарядів (504 модулі). В передній частині рубки встановлений конвеєр для передачі снарядів і зарядів у САУ (темпом 12 снарядів за хвилину). Екіпаж К10 складається з трьох осіб, озброєння – кулемет К77.

 

На основі К10 створена машина управління (рівня батарея-дивізіон) К11. В ній замість стелажів та механізму передачі боєприпасів змонтоване обладнання тактичної системи управління BCTS. Однак армія Республіки Корея поки не замовила К11. Єдиним наразі замовником є Єгипет. Корейці ж наразі обходяться старішими машинами управління К77 (на базі М992).

 

Служба

 

За приблизними оцінками, для ЗС Республіки Корея виготовлено десь 1300 САУ К9 (серії 1-10; 1998-2017 рр.) та К9А1 (11-та серія; 2017-2019 рр.), а також приблизно 450 транспортерів боєприпасів К10. Усі К9 планується модернізувати у варіант К9А1 (або більш досконалі варіанти). Перші К9 отримали не сухопутні війська, а морська піхота. Це було зумовлено північнокорейськими провокаціями поблизу о. Йонпйонг. До складу тактичної групи Корпусу морської піхоти (КМП), яка обороняє цей острів, і скерували першу батарею К9. Згодом її розгорнули у 9-й артдивізіон (18 САУ). Саме цей дивізіон в листопаді 2010 р. став першою частиною (уточнимо – першою в ЗС РК), яка випробувала свої К9 в бою. У відповідт на обстріл з боку КНДР чотири К9 відкрили вогонь, випустивши 80 снарядів. Внаслідок обстрілу з півночі була пошкоджена одна К9. В складі КМП на К9/К10 переозброїли також 6-й артдивізіон 6-ї бригади морської піхоти на о. Баєнгньонгдо. В артбригадах 1-ї і 2-ї дивізій КМП є по чотири дивізіони 155-мм САУ. Ці бригади використовують старіші К55 поряд з К9А1 (в 1-й артбригаді) і К9 (в 2-й).

 

В армії РК САУ К9 використовуються як в дивізійній артилерії, так і в корпусній, а також в окремих бригадах. Однак повністю витіснити К55 ці САУ поки не змогли. Понад те, частина К55 проходить модернізацію до рівня К55А1 з використанням низки рішень, запозичених від К9/К9А1.

 

К9 стала наразі найуспішнішим експортним проєктом південнокорейської військової промисловості – достатньо сказати, що у ХХІ ст. вона захопила 52% світового ринку САУ (включно з установками на автомобільному шасі). Це зумовлено не тільки високими тактико-технічними характеристиками К9, але й гнучкою політикою виробників, які охоче йдуть на адаптацію САУ під потреби конкретного замовника і на продаж ліцензій.

 

Чи не першою країною, яка зацікавилась К9, стала Туреччина. Відповідні переговори велись ще з 1999 р. і ускладнювались позицією німецького уряду, який спочатку не давав дозволу на постачання двигунів для САУ. Тут корейцям придався досвід випробувань з британським двигуном «Перкінс» - саме такий варіант запропонували Туреччині. Зрештою, німці вирішили не втрачати вигідний контракт. У 2001 р. була підписана угода, яка передбачала продаж ліцензії на К9 до Туреччини з дозволом випуску 350 екземплярів – 280 для ЗС Туреччини і 70 на експорт. Серед потенційних покупців фігурували Катар і Саудівська Аравія. Але на експортних планах поставила хрест чергова заборона Німеччини. Тому виготовили лише 280 САУ під позначенням Т-155 «Фиртина», виробництво яких закінчилось у 2011 р. Крім того, в Туреччини спроєктували власний варіант транспортера боєприпасів «Пуйраз», який хоч і схожий на К10, але відрізняється деякими деталями – наприклад наявністю допоміжної силової установки.

 

«Фиртини» дебютували в бою наприкінці 2007 р. під час операції «Сонце» (проти курдів на півночі Іраку), у 2012 р. вони брали участь в прикордонних боях на кордоні з Сирією, у 2016-му – в наступі на Джараблус, а у 2018-му – на Афрін.

 

З 2012 р. корейці намагались продати К9 до Індії. Тут суперником виступала російська САУ 2С19. Індійський тендер традиційно тягнувся роками і включав кілька раундів порівняльних випробувань. Зрештою, у квітні 2017 р. був підписаний контракт на постачання 100 САУ – 10 з Кореї і 90, виготовлених за ліцензією фірмою «Ларсен енд Тубро». Індійський варіант під назвою «Ваджра-Т» суттєво відрізняється від оригіналу – в нього інтегровано 14 систем індійського виробництва (50% від вартості САУ), включаючи модифіковану систему управління вогнем, нову систему зв’язку, кондиціонер, систему захисту від ЗМЗ. «Ваджра-Т» отримала допоміжну силову установку південноафриканського виробництва – на момент укладення контракту аналогічний корейський агрегат ще не був готовий. Цікавою особливість індійської САУ стало обладнання її прицілом для стрільби прямим наведенням.

 

Постачання 100 САУ «Ваджра-Т» завершилось в лютому 2021 р. Але для потреб індійської армії – це крапля в морі. Умовою для подальших замовлень армія висунула додаткові випробування у високогірних районах. «Ваджра-Т» успішно їх пройшла, і міністерство оборони Індії оголосило про плани докупити ще 200 САУ. Замовлення на першу сотню з цією партії видали у вересні 2022 р. Крім того «Ларсен енд Тубро» веде проєктування легкого танка (зі 105-мм або 120-мм гарматою) для дій у високогірних районах – як противагу китайському «типу 15».

 

Ще довше, ніж Індія – 11років! – обирала нову САУ Норвегія. І в цьому випадку остаточний вибір зробили на користь К9. Норвезький варіант K9 VIDAR (Versatile InDirect ARtillery system) базується на модифікації К9А1, але має власну систему управління вогнем ODIN, іншу систему зв’язку та низку інших відмінностей. В грудні 2017 р. був підписаний контракт, який передбачав постачання до 2020 р. 24-х САУ К9 VIDAR і шести транспортерів К10, а у листопаді 2022 р. Норвегія вирішила використати контрактну опцію і дозамовила ще чотири К9 і вісім К10.

 

В березні 2017 р. 48 САУ К9 замовила Фінляндія. На відміну від Норвегії, ця країна обрала вживані машини. Ці 48 САУ надійшли до кінця 2020 р. Контракт містив опцію на таку ж кількість САУ, і її Фінляндія повністю використала, замовивши 10 додаткових К9 в жовтні 2021 р. (5 САУ надійшли ще до кінця року і 5 – у 2022 р.) і 38 – в листопаді 2022-го. Фінський варіант позначається K9FIN «Моукарі» (армійське позначення 155 PSH 17) і має таку ж систему управління вогнем, як і норвезькі САУ.

 

В червні 2018 р. першу дюжину К9 (вживаних) замовила Естонія. У жовтні 2019 р. дозамовили ще шість, трохи пізніше – ще таку ж кількість, а у жовтні 2022 р. – 12, повністю використавши контрактну опцію. Таким чином, Естонія отримає 36 САУ, які позначаються K9EST «Коу». Модернізацією їх займається місцева фірма «Гоу Крафт».

 

Ще з 2010 р. тягнеться епопея з закупівлею К9 Австралією. Контракт, який передбачає постачання 30 САУ AS9 «Хантсмен» і 15 транспортерів боєприпасів AS10, був підписаний лише в грудні 2021 р. Машини складатиме австралійська філія концерну «Ханва Дефенс», але для цього їй ще треба побудувати завод...

 

Також з 2010 р. до К9 приглядався Єгипет. Контракт вартістю 1,6 мільярдів доларів був підписаний в лютому 2022 р. Він передбачає постачання САУ K9A1EGY, транспортерів боєприпасів К10 і машин управління К11, однак кількісні параметри не озвучувались. Усі машини складатимуться на єгипетському державному підприємстві – заводі № 200.

 

Польща до закупівлі К9 дійшла поступово. Спочатку для своєї САУ «Краб» вона купила лише шасі (контракт підписаний в грудні 2014 р.) – 120, з них 96 виготовлені за ліцензією підприємством «Гута Стальова Воля». В липні 2022 р. була підписана рамкова угода, яка передбачає постачання до 672 САУ, а в серпні – контракт на 212 К9А1 корейського виробництва. Для прискорення постачання перші 48 САУ взяли з частин армії РК, і 24 з них прибули в Польщу вже на початку грудня 2022 р. Польські К9А1 отримають власні засоби зв’язку і систему управління вогнем «Топаз». Подальші плани передбачають ліцензійне виробництво САУ K9PL в Польщі.

 

Варіант К9А2 корейці зараз пропонують Великій Британії для заміни САУ AS90. А у вересні 2022 р. з’явилась інформація про можливу закупівлю цих САУ Румунією. В липні 2023 р. з'явилась конкретизована інформація щодо румунських планів - передбачається закупівля 90 САУ, з них 54 - на першому етапі.

 

Маса, т	47
Довжина з гарматою вперед (по корпусу, м	12 (7,44)
Ширина, м	3,4
Висота по даху башти, м	2,73
Потужність силової установки, к.с.	1000
Максимальна швидкість по шосе, км/год	67
Запас ходу по шосе, км	300
Перешкоди, які долаються: висота стінки, м глибина броду, м ширина рову, м підйом, град.	0,75 1,5 2,8 30

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9