Artillery and Antitanks

Британський протитанковий гранатомет PIAT, який поєднував у собі деякі риси середньовічного арбалета та сучасної кумулятивної гранати, став одним із найоригінальніших представників свого класу. Важкий і незручний у поводженні, він разом із бійцями союзницьких армій пройшов багатьма фронтами Другої світової війни. Однак його подальша кар'єра виявилася недовгою – оригінальна зброя не витримала конкуренції з боку простих і надійних динамореактивних гранатометів...   На початку Другої світової війни протитанкові засоби британської піхоти були представлені двома основними зразками: 13,97-мм протитанковою рушницею «Бойс» та гвинтівковою гранатою № 68. Досвід кампанії у Франції показав, що ці засоби цілком могли боротися з легкими танками вермахту, але проти середніх PzKpfw III та PzKpfw IV їхня ефективність виявилася низькою. Потрібен був новий піхотний протитанковий засіб, достатньо компактний і водночас здатний забезпечити високу бронепробивність. У процесі його пошуку британським ...

Випробування  44M Buzogányvető на триножному станку. Стрілець одягнув трофейну радянську протигазову маску ШМ-1 Угор щина бул а однією з небагатьох країн під час Другої світової війни, в якій розробили і довели до серійного виробництва протитанкові ракети – щоправда, некеровані. Перші здійснювались під впливом німецького союзника. Однією з перших таких систем став ручний 60-мм реактивний гранатомет, відомий як P á nc é lr é m («Жах танків»), подібний до німецького Panzerschreck . Такі РПГ обмежено застосовувалися під кінець війни. Бійці з РПГ    У 1942 році Haditechnikai Intézet («Інститут військових технологій») розпочав роботи зі створення дешевої й простої у виробництві зброї, здатної знищувати радянські важкі танки, після того як Німеччина відмовилася ділитися технологіями, пов’язаними з їхньою роботою над експериментальною керованою по дроту ракетою.   Перший прототип було завершено навесні 1944 року й випробувано у військовому таборі в Естергомі. П...

  Іноді випадкове фото спонукає до глибшого дослідження і розповіді про певний зразок озброєння. Тижні два тому Аль-Каїда в Магрібі захопила одну з баз армії Малі, а серед трофеїв засвітився рідкісний совєтський станковий гранатомет СПГ-82. Отже, що це за зброя? У 1942 році в конструкторському бюро СКБ-36 Народного комісаріату нафтової промисловості СРСР було розпочато роботи зі створення 82-мм «реактивної протитанкової рушниці» ПТР-82. У 1943 році доопрацьований варіант випробовувався під позначенням РПР-82, а в 1944 році — РПР-82М, але на озброєння вони взяті не були, оскільки жоден з доступних на той час матеріалів для віконця в щиті не витримував дії реактивного струменя. Іншою проблемою став боєприпас. Первісно для цього гранатомета в НДІ-6 Народного комісаріату боєприпасів розроблялася турбореактивна граната, яка в польоті стабілізувалась обертанням. Однак саме це обертання з великою швидкістю та, як наслідок, деформація й розпилення кумулятивного струменя, зумовило недос...

Ось такий цікавий зразочок - гранатомет, який став результатом спрощення легкого ПТРК РК-3 "Корсар". По-перше, з гранати усунули систему наведення. По-друге, оскільки прицільна дальність стрільби гранатою суттєво менша, ніж ПТКР, застосували спрощений однорежимний двигун - по суті, стартовий прискорювач ПТКР (без маршового режиму). Мінімальна дальність стрільби становить 70 м, максимальна - 800 м. Важить РПГ 5,8 кг (з прицілом - 8,2 кг), граната в контейнері - 11,4 кг. Гранатомет призначений для ураження легкоброньованих цілей та укриттів, тому в боєкомплекті немає "справжньої" протитанкової гранати - кумулятивної (танки має нищити "Корсар"). Натомість РК-4 використовує гранати з осколково-фугасною БЧ (бронебійність 50 мм, утворює при вибухові не менше 250 осколків масою понад 2 г) і термобаричною БЧ. Як на мене, РК-4 - це цікаве доповнення до ПТКР, яке дозволить нищити деякі групи цілей, не витрачаючи дорогі ракети. Шановні читачі, якщо моя писанина в...

Сержант армії США пояснює будову РПГ М20 своєму австралійському колезі Реактивні протитанкові гранатомети «базука» (М1 і М9) вважалися непоганою зброєю — легкою і простою в користуванні. Втім, їхні бронебійні характеристики не дозволяли впевнено вражати в лобову проєкцію навіть середні танки. Це добре усвідомлювали німці. Створюючи на основі трофейної «базуки» власний РПГ «Панцершрек», вони збільшили калібр з 60 до 88 мм. Відповідно, зросла й бронепробивність кумулятивної гранати. Того ж шляху дотрималися й американці. Цікава простежується закономірність: німці копіюють американський винахід, поліпшивши його, а потім американці беруть краще від німецького зразка Еволюція «супербазуки» У 1943 році у США випробовувалися дослідні зразки реактивного протитанкового гранатомета Т16 калібром 82,6 мм (3,25 дюйма), який являв собою збільшену версію РПГ М1 із нероз’ємною стволовою трубою. Поява компактнішого (розбірного) гранатомета М9 спонукала конструкторів так само доопрацювати й круп...