Artillery and Antitanks

  Що можна зробити, коли маєш час, натхнення і зварювальний апарат? Звісно - самохідну артилерійську установку! Цю давню настанову доктора Беккера (про нього і про його творчість я вже колись писав ) втілили в життя у далекому Бангладеш. Місцеві фахівці спробували поєднати китайський легкий танк "тип 62" (це полегшена версія совєтського Т-54, з меншою товщиною броні і 85-мм гарматою замість 100-мм) та італійську 105-мм гірську гаубицю М56. Замість штатної башти встановили доволі високу рубку (швидше за все, нерухому) з бічними дверима, в якій і змонтували гаубицю. Додаткове озброєння - китайський 12,7-мм кулемет W85.  У 1990-х роках виготовили 22 такі САУ. Їхнє офіційне позначення невідоме, найчастіше зустрічається умовне позначення Type 62-SPH. Ще 14 танків "тип 62" переобладнали в бронетранспортери. Зняли з озброєння ці машини у 2009 р. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9 Прива...

  Ні, це не Україна - це Карабах. Серед численних переробок МТ-ЛБ у самохідні артустановки (хоч, як на мене, тут більше пасує німецький термін Waffenträger - носій озброєння) трапляються і цікаві вироби з Кавказу. Ця вірменська саморобка, відома під назвою САУ-57М, навіть стала серійною - за деякими даними, виготовили 20 таких установок. В історії САУ-57М багато білих плям. Деякі джерела вказують, що їх виготовляли у 1990-х роках, однак я схиляюсь до думки про 2000-ні. Використовувались вони як у самі Вірменії, так і в Карабасі. При встановленні на МТ-ЛБ гармату АЗП-57 (С-60) переробили, забезпечивши можливість наведення гармати і ведення вогню однією людиною. Ну, тобто, двома - бо без заряджальника все ж не обійтись. Возимий боєкомплект становить 60 снарядів. Кут горизонтального наведення - 360 градусів, вертикального - від -2 до +87 А це вже, ймовірно, початок 2020-х - судячи з наявности скромненьких мангалів. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинут...

  Установка Т-82Т Сьогодні – кілька слів про технологію Третього рейху, яка знайшла застосування в «іншому Китаї», тобто Республіці Китай (Тайвані). Ну, власне, туди вона потрапила не напряму, а за посередництвом США.   Мова йде про 20-мм автоматичну гармату Т-75 (та її похідні). Коли військовим Республіки Китай знадобилась зброя для малих катерів, потужніша від 12,7-мм «браунінгів», вони звернулись до авіаторів. Довгий час основу ПС Республіки Китай становили мисливці F -100 та F -5, озброєні ефективними 20-мм гарматами М39. Ця гармата була створена ще наприкінці 1940-х років на основі конструкції німецької MG 213 . Американці були не єдиними у запозиченні револьверної схеми німецького виробу – це зробили також британці та французи. Ось тільки британська ADEN і французька DEFA мали калібр 30 мм, а американці зупинились на скромніших 20 мм. Гармата М39 використовує набій 20х102 мм. Вона має газовий привід і п’ятикамерний барабан. Маса гармати становить 80,9 кг.  ...

  14 жовтня 2026 р. люфтваффе передали сухопутним військам бундесверу  легкий комплекс протиповітряної оборони (leFlaSys) з носієм озброєння Ozelot. Це означає відновлення ППО сухопутних військ Німеччини після дванадцятирічної павзи, коли всі зенітні засоби перебували під контролем люфтваффе. Сама урочистість проходила на полігоні на Криті і була дуже патосною:  у присутності міністра оборони Бориса Пісторіуса, інспектора сухопутних військ генерал-лейтенанта Крістіана Фройдінга та інспектора люфтваффе генерал-лейтенанта Хольгера Ноймана обслуга люфтваффе здійснила останній пуск ракети, а обслуга сухопутних військ - перший. Передача (власне, повернення)  leFlaSys  до сухопутних військ має на меті подолати розрив, поки не з'являться нові можливості протиповітряної оборони. Федеральне міністерство оборони називає IRIS-T SLS та Skyranger 30 як майбутні системи. Водночас планується створення спільного навчального центру для сухопутних військ та люфтваффе. Таким чин...

  Місяці два тому я розповідав про шведські причіпні протитанкові гармати часів Другої світової війни – 37-мм і 57-мм «бофорси». Сьогодні ж – про самохідний винищувач танків. Про необхідність створення такої машини у Швеції замислилися ще в 1930-х роках. Першою такою розробкою стала самохідна артилерійська установка Landsverk L-62, озброєна 40-мм автоматичною зенітною гарматою. Вона створювалася як універсальний бойовий засіб, призначений для боротьби як із наземними, так і з повітряними цілями. Проте у шведській армії ця машина не знайшла свого місця, хоч і експортувалась до Фінляндії, а в Угорщині її виробляли за ліцензією під назвою «Німрод». Самі ж шведи ніяк не могли визначитися з вибором відповідного зразка для власної армії.   Ситуація зі шведською самохідною артилерією почала набувати більш-менш визначених обрисів ближче до середини 1941 року – з огляду на уроки війни у Європі та потенційну загрозу німецького вторгнення. 6 червня відбулася нарада, присвячена стан...

  Після завершення бойових дій Другої світової війни у Європі на теренах Чехословаччини лишилось кілька тисяч бойових броньованих машин. Більшість з них годилась лише на брухт, або ж у кращому разі – на запчастини. Та все ж м айже 700 одиниць бронетехніки були ремонтопридатними. Переважну більшість становиди німецькі моделі, але також були совєцькі, американські, британські, італійські, французькі та угорські машини . До останніх належали 13 середніх танків Turan та одна САУ 43 M Zr í nyi , хоча інші джерела згадують 11 танків Turan і уточнюють, що вони були захоплені наприкінці 1944 року у 2-ї угорської бронетанкової дивізії на півдні Словаччини .   Використання танків Turan за прямим призначенням виключалось з огляду на їхню малочисельність і застарілість. Намагаючись знайти застосування цим машинам, 6 червня 1947 року Військово-технічний інститут ( Vojensk ý technick ý ú stav – VTU ), чехословацький центр, відповідальний за розробку бронетехніки, звернувся до Гене...