Artillery and Antitanks

  Італійці є відомими фахівцями з переведення морських зеніток на наземну базу. Іноді їх піддають суттєвим переробкам – як 76-мм гармату, перетворену в ЗСУ ОТОМАТІС , а іноді – просто корабельну башту ставлять на колісний лафет (як у 40-мм спарці Guardian ) . Останню концепцію концерн Leonardo втілив в новій родині зеніток Histrix (латиною – їжак), яка складається з трьох представників – Histrix 30, Histrix 40 і Histrix 76 – і позиціонується як складник інтегрованої системи ППО «Купол Мікеланджело», презентованої на початку 2026 р. Сьогодні – про середнього представника родини, Histrix 40 ADS ( Air Defence System ), перші фото прототипу якого з’явились кілька днів тому.   В основі Histrix 40 – корабельна артустановка Marlin 40 , нова генерація 40-мм зенітних комплексів. Вона використовує добре відому і далеко не нову гармату «Бофорс» зі стволом завдовжки 70 калібрів, але у новій башті і з новою системою управління вогнем. Башта Marlin 40 масою 2200 кг не має п...

  Сьогодні кілька слів про ЗСУ, яку можна вважати передвісницею совєтської «Шилки» – про швейцарську Oerlikon-Bührle AG 20 mm Vierlings-Flabpanzer , або ж просто VFlab Lpz 51 . Lpz 51 – це місцеве позначення легкого танка АМХ-13. Взагалі у Швейцарії на цьому шасі виготовили три прототипи ЗСУ – 30-мм і 34-мм (не 35-мм!) спарки, а також 20-мм зчетверену установку. Остання була найбільш досконалою, про неї й поговоримо сьогодні (хоча й дві інші заслуговують на увагу – але це вже іншим разом).   VFlab Lpz 51, на відміну від попередниць, мала закриту башту. В її передній частині, на єдиному лафеті, встановили чотири 20-мм автомати Oerlikon Fliegerabwehr - Kanone 1954 . Характерною рисою цього автомата є дуже довгий ствол – 120 калібрів (2,4 м). Для порівняння – «Ерлікони» часівДругої світової мали 70-каліберні стволи, німецькі Flak 30 i Flak 38 – 65-каліберні. Fliegerabwehr - Kanone 1954 характеризувалась високою швидкострільністю (1000 постр./хв) і високою початк...

Ось такий цікавий виріб пропонує китайська компанія Guangdong Hongda. Постріл JK-1H призначений для стрільби з гранатометів типу РПГ-7/Type-69 і оснащений стандартним пороховим двигуном, як і інші постріли для цих гранатометів. Відмінною особливістю JK-1H є наявність напівактивної головки самонаведення, яка наводиться за лазерним променем. Корекція траєкторії польоту гранати здійснюється за допомогою невеликих аеродинамічних рулів. Дальність стрільби становить 2 км, маса пострілу — 3 кг, з яких на бойову частину припадає 1,6 кг. За задумом розробників, підсвічування цілі має здійснюватися окремо від стрільця, наприклад за допомогою БПЛА, що підвищує скритність розрахунку гранатомета перед пострілом. JK-1H призначений для ураження живої сили, легкоброньованої техніки, радіолокаційних станцій, літаків і вертольотів на стоянці тощо. Цікава думка фахівців: чи надалися б такого роду боєприпаси для боротьби з БпЛА? Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки н...

  Сьогоднішній пост навіяний підлітковими спогадами, коли на кольоровій вкладці в одному з чисел «Зарубєжного ваєнного абарзєнія» побачив цікаву машинку – самохідний ЗРК SANTAL . Тож сьогодні – кілька слів про цю систему.   Створення у Франції ПЗРК «Містраль» стимулювало розробку різного роду самохідних комплексів і корабельних ЗРК, які використовували ці ракети. Про корабельні, сподіваюсь, колись розповім окремо. Самохідний комплекс SANTAL ( Systeme Anti - aerien Autonome Leger ) – це, по суті, універсальний баштовий модуль, який може встановлюватись на різних шасі. Інтегратором його була фірма Hispano-Suiza .   ЗРК SANTAL являє собою башту колового обертання, по боках якої встановлені два пакети пускових установок (на три ракети кожна), імпульсний доплерівський радар Rodeo -2, прицільні прилади та система ідентифікації «свій-чужий». Діапазон кутів вертикального наведення пакетів ракет становить від -10 до +60°. Приводи наведення – електричні (резервні – ру...

  Самохідний міномет М4, перероблений для стрільби вперед. 2-га БРТД. Оверлун (Нідерданди), жовтень 1944 р. Дуже вдалі американські напівгусеничні бронетранспортери М2 і М3 у роки Другої світової війни стали базою для безлічі спеціальних варіантів, у тому числі самохідних мінометів М4 і М21. Не набувши значного поширення, вони, попри це, відігравали грали помітну роль у вогневій підтримці мотопіхотних і танкових частин.   Базою для першого американського серійного самохідного міномета став напівгусеничний БТР М2. Власне, це був не транспортер піхоти, а броньований артилерійський тягач. Самохідку взяли на озброєння під позначенням Mortar Motor Carriage («самохідний лафет для міномета») М4. Виробництво на заводі «Вайт Моторс Компані» в Клівленді (штат Огайо) розпочалося у серпні 1941 року (через три місяці після початку випуску базового варіанта М2) та завершилося у жовтні 1942 року. Усього виготовили 572 екземпляри.   «Четвірка»   По суті, М4 був не повноц...