Artillery and Antitanks

  Своєрідною реаінкарнацією ЗСУ OTOMATIC стала зенітка DRACO , вперше представлена у 2010 р. В ній втілились досягнення технологічного прогресу за ті два з гаком десятиліття, що минули з часу появи попередника. Отже, чим характеризується цей виріб?   Перш за все, DRACO – це, по суті, бойовий модуль, який може монтуватись на підходящі за вантажопідйомністю шасі. На відміну від ОТОМАТІС, башта DRACO є безекіпажною – усі члени екіпажу знаходяться в корпусі бойової машини. Завдяки цьому башта має значно нижчий профіль, ніж в ОТОМАТІС. В броньованій башті встановлена 76-мм морська гармата зі стволом завдовжки 62 калібри; передбачене також встановлення спареного 7,62-мм або 12,7-мм кулемета.   DRACO може застосовувати нові типи снарядів: далекобійні DART , керовані DAVIDE та Strales . Вона комплектується комбінованою радіолокаційною/оптоелектронною пошуково-прицільною системою NA -25 X і балістичним комп’ютером DARDO - F . ЗСУ може знищувати не лише традиційні пов...

Другий прототип OTOMATIC - на шасі Leopard 1A2 Вивчаючи історію розвитку озброєння і військової техніки, часом натрапляєш на зразки, які залишились свого часу лише прототипами, а приміряючи їх до сучасних умов думаєш: ех, придалися б... Сьогодні – про один з таких зразків, італійську ЗСУ OTOMATIC . Якщо коротко – це корабельна 76-мм зенітка на танковому шасі (італійці в 70-80-х роках минулого століття часом вдавались до «осухопучування» морських зеніток, про один з таких прикладів – 40-мм спарку – я вже розповідав ). На тлі звичних для того часу ЗСУ з гарматами калібру 20-40 мм італійська тридюймівка виглядала справжнім монстром. Але поява її була зумовлена цілком раціональними міркуваннями. Поширення з 1970-х років бойових гелікоптерів з ПТКР, дальність пуску яких (4-5 км) суттєво перевищувала ефективну дальність вогню малокаліберних зеніток, вкрай гостро поставило питання прикриття військ від загрози з повітря.   У 1979 р. фахівці іншої італійської приватної компанії OTO Me...

Майже вісім років тому я опублікував матеріал , присвячений сучасній артилерії Норвегії. За той час відбулись суттєві зміни, тож простіше переписати його наново, аніж доповнювати. Основна артилерійська частина - Artilleribataljonen. Просто - без номера. Входить він до мотопіхотної бригади Nord (яка донедавна була єдиною бригадою в армії Норвегії) і дислокується в Сетермуені, на півночі країни. Власне, там розміщені тільки штаб батальйону і дві батареї - Nils і Olga. Третя батарея - Piraya - дислокується на півдні, в містечку Рена, разом з батальйоном Telemark. Так само, як і цей батальйон, батарея Piraya комплектується контрактниками, а в решті служать призовники. У 2025 р. норвежці почали формування другої бригади - Finnmark, яка дислокуватиметься поблизу кордону з РФ. Наразі вона має два батальйони - Porsanger, механізований розвідувальний, який дислокується в однойменному містечку, та  Jegerbataljonen GSV, який займається охороною кордону з РФ. В перспективі, з розгортанням...

  Роки півтора тому я розповідав про чехословацький самохідний міномет PRAM-S на шасі БМП-1. Його конструктори достатньо творчо підійшли, подовживши базове шасі і спорудивши на ньому специфічну надбудову. Сьогодні ж - про творіння безіменних угандійських ремісників, які абсолютно не заморочувались - просто взяли БМП-1, демонтували башту, прорізали великий отвір, закритий двостулковим люком... І вуаля - маємо самохідний міномет! Бойову машину озброїли ізраїльським 120-мм мінометом CARDOM (я про нього трошки згадував при оказії розповіді про артилерію Данії ). Допоміжне озброєння на машинах з першого фото, наскільки я зміг роздивитись, доволі потужне: кулемет і автоматичний гранатомет в спареній установці. Кормові дверцята, як і задня пара люків десантного відділення, збережені у первозданному вигляді. Ось така конверсія - просто і зі смаком. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://buymeacoffee.com/andrijkhar9 Приватбанк: ...

  На цих не надто якісних фото - досить цікава китайська модифікація американського винищувача танків М10. Почав розбиратись. Історія вимальовується така. У 1948 р. США передали Республіці Китай (гоміньданівцям) 34 винищувачі танків М10. З якихось причин за прямим призначенням їх використати не вдалось - деякі джерела вказують, що самохідки передали в "демілітаризованом вигляді". Без озброєння? А який тоді сенс? В будь-якому разі нові власники вдались до переробки, встановивши в баштах САУ японські 105-мм польові гаубиці "Тип 91" - конструкція "Шнейдера" на японське замовлення, взята на озброєння 1931 р. Артистема мала ствол завдовжки 24 калібри і стріляла 15,7-кг снарядами на дальність до 10,7 км.  Що характерно - в ході переробки САУ замість відкритої згори башти отримала повністю закриту, з великим прямокутним двостулковим люком. Допоміжне озброєння, наскільки зміг розібрати - 7,62-мм кулемет М1919, встановлений на лівому боці башти.  Переобладнали 17 С...

  На марші. Попереду - тягач С7Р з лафетною повозкою, за ним - зі ствольною У 1925 році Веймарська Німеччина розпочала модернізацію своїх укріплень уздовж кордонів із Польщею. Військово-політичне керівництво останньої країни, своєю чергою, перейнялося придбанням потужних артилерійських систем, здатних «у разі потреби» нейтралізувати ці фортифікації. На той час плани можливої війни проти Німеччини передбачали, що Польща діятиме в союзі з Францією, а завданнями Війська Польського стануть захоплення Східної Пруссії та Західного Помор’я з подальшим наступом на Берлін.   Певний досвід застосування важкої артилерії Військо Польське вже мало. У 1920 році в Італії була придбана партія 210-мм мортир. Вісім таких артсистем на початку серпня надійшли на озброєння 1-го моторизованого полку надважкої артилерії (1. pułk motorowy artylerii najcięższej). У вересні 1920 року батареї 1-го полку брали участь у боях за Гродно. За підсумками бойового застосування було зроблено висновок про доц...