Artillery and Antitanks

  До моменту завершення Другої світової війни в Європі артилерія Югославської армії (ЮА, з 1951 р. — ЮНА, Югославська народна армія) була чудернацькою сумішшю з трофейних гармат (німецьких, італійських, угорських) та систем, переданих союзниками (радянських, американських, британських). У перші повоєнні роки оновлення та розширення артилерійського парку відбувалося за рахунок тих самих джерел: до розриву між Тіто і Сталіним надходили радянські гармати, а згодом відбулася переорієнтація на Захід. До Югославії прибули нові партії американських артилерійських систем, а також «секонд-хенд» у вигляді захоплених раніше союзниками німецьких гармат. Природно, таке становище не влаштовувало військово-політичне керівництво країни, яке ухвалило рішення про розробку власних гармат з метою модернізації та стандартизації артилерійського парку ЮА. Ключова роль у реалізації цієї програми відводилася співробітнику Військово-технічного інституту (ВТІ) Б. Станіславлевичу, засновнику кафедри військов...

  Британська самохідка Deacon нагадувала корабельну артилерійську башту, встановлену на платформі вантажівки. Громіздка й незграбна на перший погляд, але озброєна смертоносною 6-фунтовою гарматою, вона виявилася одним із найефективніших протитанкових засобів на Північноафриканському театрі бойових дій Другої світової війни.   Специфічні умови війни в Лівійській пустелі породили цілу низку унікальних бойових машин, пристосованих до особливостей цього театру воєнних дій. Типовим прикладом стали італійські «автогармати» — імпровізовані самохідні артилерійські установки, створені шляхом монтажу гармат і гаубиць на автомобільні шасі. Подібний прийом застосував і противник Італії — Велика Британія. При цьому британці пішли далі, створивши на шасі вантажівки повноцінну броньовану САУ.   Перші спроби   У 1935 році розпочалися випробування першої британської протитанкової гармати Ordnance QF 2-pounder Mark IX калібру 40 мм. Тоді ж компанія Vickers запропонувала...

  Добре відомий нам ЗРК IRIS-T (про якого детальніше я розповідав тут ) має одну - ну, не сказати, щоб ваду, але особливість: його розгортання на позиції потребує певного часу, пуски ракет на ходу він здійснювати не може. Але на Берлінському авіасалоні ILA-2026, який розпочинається завтра,  Diehl Defence вперше демонструє новий варіант цього комплексу - IRIS-T SLS MK4. За заявами розробників, він зможе уражати повітряні цілі навіть під час руху (хоча, як на мене, йдеться про пуски з коротких зупинок - принаймні, у тій конфігурації комплексу, яка показана на фото). Високоавтоматизована система має забезпечувати ураження цілей в секторі 360 градусів, на дальності до 12 км і висоті до 6 км. Коли я прочитав інформацію про склад комплексу  IRIS-T SLS MK4, то перша асоціація, яка у мене виникла, була - "та це ж комбайн!". Пам'ятаєте, були такі пристрої, що поєднували магнітофон, програвач для вінілів, радіоприймач? Ось таке й створили німці. У представленій конфігурації система...