Artillery and Antitanks

57-мм зенітні гармати АЗП-57 (їх частіше називають С-60, але це не вірно: С-60 - це позначення цілого комплексу, а не самої гармати) досить широко застосовуються в російсько-українській війні. Артустановка, взята на озброєння майже 80 років тому, знайшла своє місце і на сучасному полі бою. Про застосування АЗП-57 в російсько-українській війні ви зможете прочитати у найближчому числі часопису Nowa Technika Wojskowa. Сьогодні ж - про цікавий пакет глибокої модернізації комплексу С-60 під позначенням  VPK-57,  створений в'єтнамською компанією  Viette l . Модернізація передбачає введення до складу комплексу РЛС з активною фазованою антенною решіткою (AESA), оптико-електронної системи, систему управління полем бою, а також обладнання гармат силовими приводами наведення. Комплекс забезпечує повністю автоматизовані супровід цілі, управління вогнем, наведення гармати та синхронне відкриття вогню. РЛС VRS-S55X з АФАР — це перша радіолокаційна станція такого типу, розроблена у В'...

  До моменту завершення Другої світової війни в Європі артилерія Югославської армії (ЮА, з 1951 р. — ЮНА, Югославська народна армія) була чудернацькою сумішшю з трофейних гармат (німецьких, італійських, угорських) та систем, переданих союзниками (радянських, американських, британських). У перші повоєнні роки оновлення та розширення артилерійського парку відбувалося за рахунок тих самих джерел: до розриву між Тіто і Сталіним надходили радянські гармати, а згодом відбулася переорієнтація на Захід. До Югославії прибули нові партії американських артилерійських систем, а також «секонд-хенд» у вигляді захоплених раніше союзниками німецьких гармат. Природно, таке становище не влаштовувало військово-політичне керівництво країни, яке ухвалило рішення про розробку власних гармат з метою модернізації та стандартизації артилерійського парку ЮА. Ключова роль у реалізації цієї програми відводилася співробітнику Військово-технічного інституту (ВТІ) Б. Станіславлевичу, засновнику кафедри військов...