Artillery and Antitanks

  Ймовірно, невдовзі Сили оборони України отримають на озброєння ще один зразок зенітної системи ближньої дії – італійську ЗСУ SIDAM 25. Тож що це за система?   Армійська протиповітряна оборона Італії на рубежі 70-х – 80-х років минулого століття перебувала в далеко не найкращому стані. На рівні систем середньої дальності все, в принципі, було гаразд: ЗРК «Хок»/«Удосконалений Хок» назагал відповідали вимогам часу. А от в ближній ППО основними системами були 40-міліметрові причіпні «Бофорси». Сучасних ЗСУ армія взагалі не мала. Тож у відповідь на нагальну потребу армії Італії в 1983 році тодішня компанія OTO Melara розпочала розробку нової мобільної зенітної артилерійської системи. При цьому спочатку робота фінансувалась за рахунок коштів самої фірми (як, до речі, й іншої ЗСУ, про яку я вже розповідав – ОТОМАТІС ).   Нова ЗСУ SIDAM 25 ( Sistema Italiano Difesa Area Mobile, 25 millimeter) . була конструкцією порівняно простою, вона базувалась на існуючих компонента...

  Одним із найпопулярніших напрямів розвитку засобів протитанкової оборони в період між двома світовими війнами була розробка протитанкових рушниць (ПТР). Конструктори застосовували різні підходи. Один із них передбачав створення зброї «гарматного» калібру (20 і навіть 24 мм), з порівняно важкою кулею та невеликою початковою швидкістю. Інший полягав у максимальному збільшенні початкової швидкості кулі нормального «гвинтівкового» калібру (6-8 мм).   Одним із піонерів другого напряму став німецький інженер Герман Герліх. Його 6,5-мм гвинтівка, створена наприкінці 1920-х років, забезпечувала початкову швидкість кулі 1400 м/с порівняно з 900 м/с у звичайного «маузера». Така надбавка швидкості дала феноменальний результат: при влучанні у 12-мм броньову плиту куля зі свинцевим осердям пробивала в ній отвір діаметром близько 15 мм (куля звичайної гвинтівки залишала лише вм’ятину глибиною 2 мм). Цікаво, що куля Герліха, власне, броню не пробивала: вона миттєво випаровувалась під ч...