Artillery and Antitanks

  Місяці два тому я розповідав про шведські причіпні протитанкові гармати часів Другої світової війни – 37-мм і 57-мм «бофорси». Сьогодні ж – про самохідний винищувач танків. Про необхідність створення такої машини у Швеції замислилися ще в 1930-х роках. Першою такою розробкою стала самохідна артилерійська установка Landsverk L-62, озброєна 40-мм автоматичною зенітною гарматою. Вона створювалася як універсальний бойовий засіб, призначений для боротьби як із наземними, так і з повітряними цілями. Проте у шведській армії ця машина не знайшла свого місця, хоч і експортувалась до Фінляндії, а в Угорщині її виробляли за ліцензією під назвою «Німрод». Самі ж шведи ніяк не могли визначитися з вибором відповідного зразка для власної армії.   Ситуація зі шведською самохідною артилерією почала набувати більш-менш визначених обрисів ближче до середини 1941 року – з огляду на уроки війни у Європі та потенційну загрозу німецького вторгнення. 6 червня відбулася нарада, присвячена стан...

  Після завершення бойових дій Другої світової війни у Європі на теренах Чехословаччини лишилось кілька тисяч бойових броньованих машин. Більшість з них годилась лише на брухт, або ж у кращому разі – на запчастини. Та все ж м айже 700 одиниць бронетехніки були ремонтопридатними. Переважну більшість становиди німецькі моделі, але також були совєцькі, американські, британські, італійські, французькі та угорські машини . До останніх належали 13 середніх танків Turan та одна САУ 43 M Zr í nyi , хоча інші джерела згадують 11 танків Turan і уточнюють, що вони були захоплені наприкінці 1944 року у 2-ї угорської бронетанкової дивізії на півдні Словаччини .   Використання танків Turan за прямим призначенням виключалось з огляду на їхню малочисельність і застарілість. Намагаючись знайти застосування цим машинам, 6 червня 1947 року Військово-технічний інститут ( Vojensk ý technick ý ú stav – VTU ), чехословацький центр, відповідальний за розробку бронетехніки, звернувся до Гене...

  28 червня 1995 р. на полігоні Слунй в Хорватії відбувався парад збройних формувань Республіки Сербської Країни з нагоди свята Відовдана. В колоні засобів ППО виділявся досить цікавий взірець – двовісний причеп з пусковою установкою масивної крилатої ракети, точно не зенітної. Дійсно, це була не зенітна ракета, а результат реалізації проєкту Ajkula («Акула») – адаптації протикорабальної ракети П-15 «Терміт» для наземного застосування.   Ракети П-15 з’явились на озброєнні ВМС СФРЮ ще в другій половині 1960-х років – як озброєння придбаних тоді ж десяти ракетних катерів проєкту 205. На початку 1990-х ці катери вже були застарілими і готувались до списання. Два з них проголошення незалежності Хорватії застало у цій країні на ремонті, одного навіть включили у склад ВМС нової держави, але вже 1994 р. списали. Решту опинились у Чорногорії, п’ять штук у 2004 р. продали Єгипту. Ну, але зараз я не про катери, а про ракети.   На початку 1990-х років ВМС СФРЮ мали 74 ракет...

  Італійці є відомими фахівцями з переведення морських зеніток на наземну базу. Іноді їх піддають суттєвим переробкам – як 76-мм гармату, перетворену в ЗСУ ОТОМАТІС , а іноді – просто корабельну башту ставлять на колісний лафет (як у 40-мм спарці Guardian ) . Останню концепцію концерн Leonardo втілив в новій родині зеніток Histrix (латиною – їжак), яка складається з трьох представників – Histrix 30, Histrix 40 і Histrix 76 – і позиціонується як складник інтегрованої системи ППО «Купол Мікеланджело», презентованої на початку 2026 р. Сьогодні – про середнього представника родини, Histrix 40 ADS ( Air Defence System ), перші фото прототипу якого з’явились кілька днів тому.   В основі Histrix 40 – корабельна артустановка Marlin 40 , нова генерація 40-мм зенітних комплексів. Вона використовує добре відому і далеко не нову гармату «Бофорс» зі стволом завдовжки 70 калібрів, але у новій башті і з новою системою управління вогнем. Башта Marlin 40 масою 2200 кг не має п...