Artillery and Antitanks

Оновлення парку польової артилерії через часткову заміну причіпних артсистем самохідними в Республіці Корея почалось в середині 1980-х рр. Першим кроком стало придбання у 1983 р. ліцензії на виробництво американської 155-мм САУ М109А2. Корейська копія отримала позначення К55 і випускалась компанією «Самсунг» у 1985-1996 рр. Загальний обсяг випуску становив 1180 екземплярів. Однак К55 розглядалась лише як перший крок. Наступним мало стати створення власної САУ. Формулювання вимог до неї почалось вже у 1985 р. Вони звелись до таких основних пунктів: компонування, наближене до К55; довжина ствола 52 калібри; дальність стрільби понад 40 км; возимий боєкомплект мінімум 30 снарядів; можливість використання різних, у т.ч. перспективних снарядів і зарядів; наявність автономної навігаційної системи і системи управління вогнем; придатність до експлуатації в різних природно-кліматичних умовах; придатність до наступних модернізацій.   Цікаво, що ранні концепції САУ...

Во время Второй мировой войны британская  25-фунтовая пушка-гаубица Mk.II  показала себя универсальным орудием, вполне отвечающим требованиям Североафриканского и Европейского театров военных действий. Однако для островов Тихого океана требовалось более компактное орудие, пригодное для транспортировки по узким горным и лесным тропам. Первыми это осознали австралийцы, которые с 1942 года вели  тяжёлые бои  против японских войск в джунглях и горах Новой Гвинеи. Самым тяжёлым средством огневой поддержки, способным применяться в этих условиях, оказались 3-дюймовые миномёты (фактически их калибр составлял 81 мм — 3,2 дюйма). Не спасало ситуацию и небольшое количество 3,7-дюймовых (94-мм) горно-вьючных гаубиц, а также 75-мм горные гаубицы (38 единиц), в экстренном порядке переданные американцами. В то же время, японская армия широко применяла горные орудия, которые можно было в разобранном виде транспортировать с помощью вьючных животных или даже носильщиков. Основ...