Artillery and Antitanks

  Що можна зробити, коли маєш час, натхнення і зварювальний апарат? Звісно - самохідну артилерійську установку! Цю давню настанову доктора Беккера (про нього і про його творчість я вже колись писав ) втілили в життя у далекому Бангладеш. Місцеві фахівці спробували поєднати китайський легкий танк "тип 62" (це полегшена версія совєтського Т-54, з меншою товщиною броні і 85-мм гарматою замість 100-мм) та італійську 105-мм гірську гаубицю М56. Замість штатної башти встановили доволі високу рубку (швидше за все, нерухому) з бічними дверима, в якій і змонтували гаубицю. Додаткове озброєння - китайський 12,7-мм кулемет W85.  У 1990-х роках виготовили 22 такі САУ. Їхнє офіційне позначення невідоме, найчастіше зустрічається умовне позначення Type 62-SPH. Ще 14 танків "тип 62" переобладнали в бронетранспортери. Зняли з озброєння ці машини у 2009 р. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9 Прива...

  Ні, це не Україна - це Карабах. Серед численних переробок МТ-ЛБ у самохідні артустановки (хоч, як на мене, тут більше пасує німецький термін Waffenträger - носій озброєння) трапляються і цікаві вироби з Кавказу. Ця вірменська саморобка, відома під назвою САУ-57М, навіть стала серійною - за деякими даними, виготовили 20 таких установок. В історії САУ-57М багато білих плям. Деякі джерела вказують, що їх виготовляли у 1990-х роках, однак я схиляюсь до думки про 2000-ні. Використовувались вони як у самі Вірменії, так і в Карабасі. При встановленні на МТ-ЛБ гармату АЗП-57 (С-60) переробили, забезпечивши можливість наведення гармати і ведення вогню однією людиною. Ну, тобто, двома - бо без заряджальника все ж не обійтись. Возимий боєкомплект становить 60 снарядів. Кут горизонтального наведення - 360 градусів, вертикального - від -2 до +87 А це вже, ймовірно, початок 2020-х - судячи з наявности скромненьких мангалів. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинут...

  Maxim Flak M14 на вогневій позиції Як відомо, Хайрем Максим отримав патент на автоматичну гармату калібру 37 мм одночасно з кулеметом, у тому ж 1883 році. Після того як у 1885 році кулемет гвинтівкового калібру було доведено до досконалості, винахідник вирішив розвивати й інші варіанти. У результаті 37-мм автоматична гармата була втілена у метал.   За задумом конструктора, основним експлуатантом нової гармати мав стати флот. У той час носії нового торпедного озброєння – міноносці та мінні катери, які швидко набували популярності, – розглядалися як серйозна загроза для військових флотів: маленькі, швидкі та маневрені, вони могли ухилятися від основного озброєння броненосців і крейсерів та завдавати їм смертельних ударів. Автоматичні гармати розглядалися як потенційна відповідь на цю загрозу. Гармату можна було використовувати і на суходолі як засіб легкої артилерійської підтримки.   Конструкція   Гармата Максима використовувала той самий принцип дії авто...

  На початку ХХІ століття командування армії США суттєво скоротило свої структури протиповітряної оборони. Зумовлювалось це характером бойових дій в Афганістані й Іраку, де противник не мав засобів повітряного нападу. Вивільнені кошти перенаправили на пріоритетніші цілі – наприклад, на термінову закупівлю тисяч MRAP ів. Вважалось, що навіть у разі війни з противником, який має військову авіацію, Повітряні сили США зможуть забезпечити ППО своїх військ. Тож якщо на рубежі тисячоліть армія США мала 26 дивізіонів ЗРК лижньої дальності «Авенджер», то у 2005 р. їх лишилось тільки дев’ять (два в регулярній армії та сім – в Національній гвардії). Поступово і ці дивізіони розформували. Батареї «Авенджерів» лишились тільки як допоміжний засіб у складі дивізіонів ЗРК «Петріот» та дивізіонів Indirect Fire Protection Capability ( IFPC ), озброєних артсистемами «Вулкан-Фаланкс» і призначених для захисту баз від артилерійських, мінометних і ракетних обстрілів.   2018 р. концепція змі...