Artillery and Antitanks

Сьогодні поговоримо про одну маловідому зенітну самохідну установку, до створення якої доклав зусиль творець М16 - Юджин Стоунер. В 1970-х роках він був президентом компанії  Ares Inc. , яка здобула контракт від шахського Ірану на розробку мобільної зенітної системи, призначеної для захисту від повітряних загроз іранських стратегічно важливих  об'єктів, таких як нафтові родовища, мости та нафтопереробні заводи. Передбачалося налагодити її ліцензійне виробництво в Ірані, а також експортувати до інших країн. Створена під керівництвом Стонера ЗСУ  Eagle Anti Air — це спарена 35-мм мобільна зенітна система.  Баштову установку монтували на модифікованому гусеничному транспортері M548 , а її модульна конструкція дозволяла встановлювати систему й на інших шасі. Розробка розпочалася в середині 1970-х років і включала створення нової 35-мм автоматичної гармати Talon , спроєктованої Юджином Стоунером. Система пройшла масштабні випробування, під час яких було відстріляно 28 00...

  Добре відомий нам ЗРК IRIS-T (про якого детальніше я розповідав тут ) має одну - ну, не сказати, щоб ваду, але особливість: його розгортання на позиції потребує певного часу, пуски ракет на ходу він здійснювати не може. Але на Берлінському авіасалоні ILA-2026, який розпочинається завтра,  Diehl Defence вперше демонструє новий варіант цього комплексу - IRIS-T SLS MK4. За заявами розробників, він зможе уражати повітряні цілі навіть під час руху (хоча, як на мене, йдеться про пуски з коротких зупинок - принаймні, у тій конфігурації комплексу, яка показана на фото). Високоавтоматизована система має забезпечувати ураження цілей в секторі 360 градусів, на дальності до 12 км і висоті до 6 км. Коли я прочитав інформацію про склад комплексу  IRIS-T SLS MK4, то перша асоціація, яка у мене виникла, була - "та це ж комбайн!". Пам'ятаєте, були такі пристрої, що поєднували магнітофон, програвач для вінілів, радіоприймач? Ось таке й створили німці. У представленій конфігурації система...

Щоб завершити розповідь про італійські «холодновоєнні» ЗСУ, треба згадати про ще один маловідомий прототип – OF-40 SPAA, відомий також як Semovente OF-40/CA1 або OF-40 ATAK-35. ЗСУ настільки маловідома, що я навіть не знайшов хоча б року її виготовлення. Ймовірно, вона з’явилась не раніше, ніж 1981 р., бо прототип OF-40 ATAK-35 базувався на шасі OTO Melara Palmaria, а прототип цієї САУ був виготовлений саме того року. Я думаю, що реально OF-40 ATAK-35 з’явився ближче до середини 1980-х років. Чим була зумовлена поява цієї ЗСУ? Ймовірно, прагненням фірми запропонувати потенційним замовникам більш «конвенційне» рішення порівняно з тридюймовою ЗСУ ОТОМАТІС .   Поглянувши на фото OF-40 ATAK-35, ви одразу скажете: «Та це ж Гепард!» Так то воно так, та тільки трошечки не так. На італійській ЗСУ встановлена не «гепардівська» башта, а сучасніша швейцарська Contraves AG Twin 35 мм ATAK. Власне, вона створена на базі «гепардівської», але має низку вдосконалень, які забезпечували системі зн...

  Самохідна артустановка СУ-2 Як я й обіцяв, сьогодні розповім про самохідні артустановки на шасі трактора «Комунар» . Назагал концепція САУ на тракторному шасі була досить популярною серед совєтського командування наприкінці 20-х – на початку 30-х років минулого століття. Популярність ця зумовлювалась кількома чинниками. Використання тракторних шасі, які були в кілька разів дешевшими за танкові, суттєво здешевлювало САУ і дозволило б забезпечити швидке оснащення Червоної армії самохідною артилерією. Крім того, у разі великої війни можна було різко збільшити кількість бойових машин шляхом звичайної переробки вже наявних у народному господарстві країни тракторів на самохідні артилерійські установки. У ті роки ця ідея здавалася дуже привабливою, особливо з огляду на слабку оснащеність Червоної армії бронетанковою технікою та суттєві труднощі з налагодженням випуску танків на радянських заводах.   Як шасі для нових самохідних установок обрали гусеничний трактор «Комунар» найпотуж...

  Сателіти Третього райху намагались копіювати не тільки «штурмгешютци», але й «мардери». Колись я розповідав про румунські роботи в цьому напрямку ( тут і тут ), сьогодні ж – про угорські. На відміну від «Зріньї ІІ» , мадярський «мардер» в серійне виробництво не пішов, лишившись прототипом.   Бойова машина під назвою Toldi páncélvadász – «мисливець за танками Толді» – була створена 1943 року угорськими інженерами на підприємстві Ganz і випробувалась в Угорському інституті військової техніки. Значною мірою натхненний німецькими конструкціями Panzerjäger’ів, такими як Marder II, цей проєкт мав на меті надати нову бойову цінність застарілим легким танкам – у цьому випадку 38M Toldi I – шляхом встановлення потужної протитанкової гармати.   Прототип був озброєний німецькою 75-мм протитанковою гарматою Pak 40 L/46. Гармата встановлювалася у відкритій зверху бойовій рубці, розташованій у центрі шасі, замість штатної башти. Допоміжне озброєння складалося з 8-мм кулемета 3...

  Передсерійний екземпляр  PZA  Loara Сьогодні – про ще одну програму створення системи ППО, яка свого часу припинена, а зараз ця система, напевно придалася б: про польську ЗСУ PZA Loara.   У 1994 р. в Польщі була ініційована Стратегічну урядову програму «Сучасні технології для потреб розвитку системи протиповітряної оборони військ і об’єктів . Програма складалася з трьох частин, пов’язаних із розробкою зенітного артилерійського комплексу (PZA Loara ), зенітного ракетного комплексу (PZR Loara ) та переносного зенітного ракетного комплексу Grom . З трьох складників лише Grom довели до серійного виробництва. PZR Loara не існував навіть у прототипах (лише в макеті), а ось прототипи PZA Loara були виготовлені і випробовувались.   Макет  PZR  Loara Артилерійсько-ракетний комплекс Loara був призначений для ураження засобів повітряного нападу на дуже малих, малих і середніх висотах, у тому числі таких сучасних, як безпілотні літальні апарати, ракети ...

  Один із двох перших зразків піхотної гармати фірми «Поціск» під час полігонних випробувань Позиційний характер Першої світової війни породив цілу низку нових видів зброї, одним із яких стали піхотні гармати — малокаліберні й малогабаритні, головним призначенням яких було знищення кулеметних гнізд. У міжвоєнний період сфера застосування цієї зброї розширилася — на неї поклали також ураження танків. Ідея універсальної гармати підтримки піхоти виглядала доволі привабливою, і її намагалися реалізувати в багатьох країнах — зокрема й у Польщі.   Першу спробу обзавестися піхотними гарматами польські військові зробили 1920 року, коли розглядалася можливість придбання у Франції уживаних 37-мм гармат виробництва американської фірми Bethlehem Steel. Однак з невідомих причин угода не відбулася. 14 червня 1922 року Комітет у справах озброєнь схвалив рішення про прийняття піхотних гармат на озброєння Війська Польського. Було створено спеціальну комісію під керівництвом бригадного гене...