Artillery and Antitanks

Від моменту публікації  огляду стану ППО Швеції  минуло майже 10 місяців, і за цей час відбулись суттєві зміни. По-перше, 61-й дивізіон 6-го полку ППО готується для переозброєння на ЗРК "Петріот", тому усі інші вогневі засоби з його складу виведені.Для нього фірма SAAB з 2014 р. створює дивізіонний командний пункт LvC (планувалось купити аналогічну систему в норвезької фірми "Конгсберг", але після того як  норвежці киданули шведів з "Арчерами" , шведи вирішили відмовитись від закупівлі). По-друге, є проблеми з фінансуванням розробки ЗРК Rbs 98 - ймовірно, його випробування почнуться лише у 2020 р. По-третє, уся військова ППО зараз зосереджена в 62-му дивізіоні, у якому сформовано три батареї: по одній для двох мехбригад і 18-ї бойової групи. Остання розгорнута на о. Готланд і має менший склад порівняно з бригадою, тож не виключено, що і її зенітна батарея менша.  Основним озброєнням батарей лишаються ПЗРК Rbs 70. Їхнє транспортування забезпечується Б

З часів Першої світової війни і аж до Другої одним з ключових питань механізації тяги артилерії була застаріла конструкція лафетів багатьох артсистем, які були придатні лише для кінної тяги з її невеликою швидкістю руху. Одним зі способів розв'язання цієї проблеми стало перевезення гармат у кузовах тягачів. Після Другої світової війни гострота проблеми знизилась - тогочасні артсистеми вже мали підресорений колісний хід з пневматиками, оптимізований для мехтяги. Однак у 1961 р. на озброєння бундесверу прийняли цікаву машину - транспортер  FAUN Geräteträger 8-15. Цей двовісний повнопривідний автомобіль призначався для транспортування американської 105-мм гаубиці М101, прийнятої на озброєння бундесверу під позначенням FH 105(L).  На відміну від транспортерів міжвоєнного періоду, артсистема не закочувалась в кузов по трапах, а вантажилась спеціальним портальним краном. Перевагами такого рішення були: - відсутність обмеження швидкості буксирування; - відсутність обмежень бук

Стаття з травневого числа польського часопису Wojsko i Technika