Artillery and Antitanks

Оновлення парку польової артилерії через часткову заміну причіпних артсистем самохідними в Республіці Корея почалось в середині 1980-х рр. Першим кроком стало придбання у 1983 р. ліцензії на виробництво американської 155-мм САУ М109А2. Корейська копія отримала позначення К55 і випускалась компанією «Самсунг» у 1985-1996 рр. Загальний обсяг випуску становив 1180 екземплярів. Однак К55 розглядалась лише як перший крок. Наступним мало стати створення власної САУ. Формулювання вимог до неї почалось вже у 1985 р. Вони звелись до таких основних пунктів: компонування, наближене до К55; довжина ствола 52 калібри; дальність стрільби понад 40 км; возимий боєкомплект мінімум 30 снарядів; можливість використання різних, у т.ч. перспективних снарядів і зарядів; наявність автономної навігаційної системи і системи управління вогнем; придатність до експлуатації в різних природно-кліматичних умовах; придатність до наступних модернізацій.   Цікаво, що ранні концепції САУ...

На початку 80-х років минулого століття армія Єгипту вирішила модернізувати парк своєї артилерії шляхом створення САУ з артилерійською частиною 122-мм гаубиці Д-30. За створення такої самохідної установки взялись фахівці британського підприємства Royal Ordnance Factory з міста Лідс. Базою для САУ стала броньована інженерна машина FV 180. Самохідка отримала позначення SP122. Вона мала нерухому рубку, в якій встановлювалась гаубиця і розміщувався боєкомплект (72-80 пострілів).  Доодаткове озброєння - 12,7-мм кулемет М2НВ на дахові рубки. Діапазон кутів вертикального наведення - від -5 до +70 градусів, горизонтального - по 30 градусів праворуч і ліворуч. Двигун ("Роллс-Ройс" потужністю 320 к.с.) і трансмісія - такі ж, як на оригіналі. FV 180 є плаваючою машиною, а ось SP122 - ймовірно, ні. Випробування показали один суттєвий недолік SP122 - через коротку базу САУ при стрільбі сильно розгойдувалась у поздовжньому напрямі. Треба було або подовжувати шасі, або додават...