Artillery and Antitanks

  На початку ХХІ століття командування армії США суттєво скоротило свої структури протиповітряної оборони. Зумовлювалось це характером бойових дій в Афганістані й Іраку, де противник не мав засобів повітряного нападу. Вивільнені кошти перенаправили на пріоритетніші цілі – наприклад, на термінову закупівлю тисяч MRAP ів. Вважалось, що навіть у разі війни з противником, який має військову авіацію, Повітряні сили США зможуть забезпечити ППО своїх військ. Тож якщо на рубежі тисячоліть армія США мала 26 дивізіонів ЗРК лижньої дальності «Авенджер», то у 2005 р. їх лишилось тільки дев’ять (два в регулярній армії та сім – в Національній гвардії). Поступово і ці дивізіони розформували. Батареї «Авенджерів» лишились тільки як допоміжний засіб у складі дивізіонів ЗРК «Петріот» та дивізіонів Indirect Fire Protection Capability ( IFPC ), озброєних артсистемами «Вулкан-Фаланкс» і призначених для захисту баз від артилерійських, мінометних і ракетних обстрілів.   2018 р. концепція змі...

Сьогодні поговоримо про одну маловідому зенітну самохідну установку, до створення якої доклав зусиль творець М16 - Юджин Стоунер. В 1970-х роках він був президентом компанії  Ares Inc. , яка здобула контракт від шахського Ірану на розробку мобільної зенітної системи, призначеної для захисту від повітряних загроз іранських стратегічно важливих  об'єктів, таких як нафтові родовища, мости та нафтопереробні заводи. Передбачалося налагодити її ліцензійне виробництво в Ірані, а також експортувати до інших країн. Створена під керівництвом Стонера ЗСУ  Eagle Anti Air — це спарена 35-мм мобільна зенітна система.  Баштову установку монтували на модифікованому гусеничному транспортері M548 , а її модульна конструкція дозволяла встановлювати систему й на інших шасі. Розробка розпочалася в середині 1970-х років і включала створення нової 35-мм автоматичної гармати Talon , спроєктованої Юджином Стоунером. Система пройшла масштабні випробування, під час яких було відстріляно 28 00...

  Обслуга гаубиці М3 в бою біля Карентана (Франція), 11 липня 1944 року Понад два роки тому я опублікував матеріал про стандартну артсистема американської дивізійної артилерії періоду Другої світової війни — 105-ммгаубицю М2А1 . Сьогоднішня стаття мала бути її продовженням, та все ніяк руки не доходили. Нарешті, зібрався   Гаубиця М2А1 цілком відповідала вимогам свого часу. Упродовж усієї Другої світової війни (і ще довго після її завершення) вона становила основу артилерії піхотних дивізій. Однак у низці випадків армія потребувала гармат менших габаритів і маси. Конструктори пішли назустріч побажанням військових, і так з'явилася 105-мм гаубиця М3.   Гаубиця для десанту   Успіхи німецьких повітряних десантів на початку Другої світової війни спонукали командування армії США розпочати формування власних повітрянодесантних частин. Для їхніх артилерійських підрозділів спочатку обрали 75-мм гірську в'ючну гаубицю — достатньо сучасну й із хорошими масогабаритни...