Artillery and Antitanks

  SM -78 ( PGM -19 A ) « Юп і тер » Старт повномасштабної розробки ракети «Юпітер», так само, як і у випадку з «Тором» , дало розпорядження міністра оборони Ч.Е. Вілсона від 8 листопада 1955 р. Передбачалося створення двох варіантів ракети: наземного базування для сухопутних військ та морського – для ВМС. Практично відразу ж між двома видами збройних сил виникли розбіжності – військові моряки вважали рідинні ракетні двигуни надто небезпечними та непридатними для експлуатації на кораблях. Але твердопаливні двигуни, що існували на той час, мали значно гірші параметри, до того ж, управління їхньою тягою ще не було відпрацьовано, що створювало значні труднощі в прицілюванні. Тому армія наполягала на застосуванні РРД. У результаті, 16 лютого 1956 р. ВМС прийняли рішення про вихід із програми створення базової ракети «Юпітер» та початок розробки її модифікації під твердопаливний двигун – «Юпітер» S (S – Solid, тобто "твердий"). Зрештою, ця програма була скасована на користь розро...

  Як ми вже зазначали у попередніх частинах нашого серіалу , у другій половині 19 40-х років у США спостерігався певний застій у роботах з балістичних ракет – у фаворі були крилаті ракети. Але створення на початку 19 50-х років д осить вдалих БР « Корпорал » і « Редстоун » призвело до активізації розробок у цій галузі. У 1954 р., коли програма розробки « Редстоуна » ще не була завершена, армія США запланувала створення балістичної ракети з дальністю стрільби 1000 миль ( 1600 км ) – у п ’ ятеро більше, ніж в « Редстоуна » . Цілями для цієї зброї мали стати війська другого стратегічного ешелону, резерви, великі склади та вузли комунікацій, а також деякі стратегічні об'єкти (аеродроми базування бомбардувальників в Україні та Білорусі, військово-морські бази на Балтиці та Чорному морі, промислові центри – Ленінград, Київ, Харків, Мінськ). Паралельно з армією розробкою ракети з подібними параметрами по дальності зайнялися і ПС. Не останню роль у цій активізації робіт стало створення...

  Випробувальний запуск ракети MGM-31C. Мис Канаверал, 9 лютого 1983 року У вісімдесяті роки минулого століття назва ракети «Першинг 2» не сходила зі сторінок радянських газет. Розгортання цих комплексів викликало серйозну стурбованість у військово-політичного керівництва СРСР. Врешті-решт це призвело до підписання Договору про ракети середньої та меншої дальності, відповідно до якого вперше ліквідувався цілий клас озброєнь. Яким же був цей страшний «Першинг 2»?   Одним із недоліків ракет «Першинг 1/1А» вважалася надмірна потужність бойової частини (400 кт). У разі реального бойового застосування це могло б призвести до небажаної «супутньої шкоди». У січні 1972 року Конгрес США санкціонував розробку нової ракети середньої дальності, призначеної для заміни «Першингу 1А». Ракету передбачалося комплектувати відносно малопотужною ядерною БЧ всього 50 кт. Звичайно, це висувало підвищені вимоги до точності стрільби. Дуже захищені об'єкти (наприклад, заглиблені командні пункти) ...