Artillery and Antitanks

У цьому пості багато тексту не буде - бо інформації знайшов дуже обмаль. Але фото  дуже цікаві. Близько десяти років тому на Кубі переставили свій береговий ракетний комплекс "Рубіж" зі штатного шасі МАЗ-543 на напівпричепи, які буксируються КрАЗами. Навіщо? Ймовірно, запчастини до КрАЗів дістати значно легше, ніж до спеціалізованих МАЗівських шасі. Наскільки можна судити з фото, використані цивільні сідлові тягачі КрАЗ-250В (це помітно по двоскатним заднім колесам). Також на фото не потрапила машина управління вогнем - а вона повинна була б бути у складі комплексу. У базовому варіанті все обладнання, включаючи пускову установку на дві ракети і РЛС, монтується на одному шасі, утворюючи автономну бойову одницю, своєрідний "ракетний катер на колесах". Але на цих КрАЗах РЛС явно не помістилась - ймовірно, вона змонтована на окремій машині.  Власне, це далеко не перший випадок використання КрАЗівських шасі кубинцями для своїх імпровізацій - ми вже згадували про ціло сер

Пуск ракети MGM-52C У 1962 р. армія США розпочала розробку нової тактичної ракети, покликаної замінити комплекси « Онест Джон » та « Лакрос » . Виріб, спочатку позначений просто « Ракета В » , повинен був мати дальність пуску 30 миль (трохи більше 48 км ), мати максимально короткий час передстартової підготовки та забезпечити К І В близько 200 м . Цілком природним на той час виглядав вимоги комплектування ракети ядерно ю БЧ, але у зв'язку з розробкою доктрини « гнучкого реагування » згодом як опція почала розглядатись і звичайна БЧ. 11 січня 1963 р. з фірмою « Ченс Воут » було підписано контракт на повномасштабне про є ктування нової ракети. У цьому документі вона вперше фігурує як MGM-52A « Ланс » (Lance – спис).   Розробка ракети велася досить швидко. Одноступінчаста ракета комплектувалася твердопаливним двигуном постійної тяги з регульованим часом роботи (що досягалося відкриттям отворів дренажних, що зрівнюють тиск в камері згоряння з атмосферним). Дальність стрільби

  У жовтні цього року відома словацька фірма «Конштрукта Дефенс» презентувала чергову свою колісну САУ під назвою ВІА. Пояснення цієї назви ніде не зустрів, тож запропоную свою версію, виходячи з традиції давати самохідкам жіночі імена, започаткованої «Даною». Швидше за все, це «Біа» чи «Бія» - скорочена форма від «Б’янки».   Нова самохідка традиційно використовує шасі «Татра» - цього разу тривісне, з V-подібним восьмициліндровим дизелем «Татра» Т3С-928.90 потужністю 400 к.с. і шестиступінчатою автоматичною коробкою передач «Аллісон» 4500SP. 320-літровий паливний бак забезпечує запас ходу 600 км . Кабіна екіпажу – броньована, дворядна.   В кормовій частині шасі встановлена башта з артилерійською системою – 155-мм гаубицею зі стволом завдовжки 52 калібри. Механізм заряджання вміщає 20 снарядів і стільки ж зарядів. Він забезпечує швидкострільність 5 пострілів за першу хвилину і 13 – за три хвилини, тривала ж швидкострільність становить два постріли за хвилину. Назагал уся система

  Гаубиця КБА-27 на ПТС-2 в Гончарівському. На другому плані - ЛуАЗ з блоком 57-мм НАР УБ-32 У 1998 р. полігоні в Гончарівському можна було побачити досить цікавий екземпляр причіпної артилерійської системи з незвичної форми дульним гальмом, встановлений на плаваючому транспортері ПТС-2. Саме дульне гальмо дозволяло визначити «родовід» гаубиці – вона походила від пізньорадянської системи 2А61 «Пат-Б». Створювалась ця 152-мм гаубиця як потужніша і більш сучасна заміна для 122-мм гаубиць Д-30 в полковій ланці. Аналогічною попередниці була конструкція лафета – тристанинного, який забезпечував кут горизонтального наведення в 360 градусів (діапазон кутів вертикального наведення становив від -5 до +70 градусів). Щоправда, лафет посилили, щоб витримати збільшену силу віддачі. Але й цього виявилось мало – довелось встановити на ствол вже двічі згадане нами дульне гальмо. Балістика 2А61, за висловом росіян, «ідентична гаубиці-гарматі МЛ-20 на заряді № 3». На практиці це означає, що за дальністю

  Випробувальний пуск КР BGM-109G, 1979 р. 1969 р. з озброєння ПС США зняли останні крилаті ракети (КР) наземного базування « Мейс » . Та в же за два роки к омандування Повітряних сил почало опрацьовувати можливість створення нової КР, здатної атакувати сильно захищені засобами ППО об'єкти у глибині оборони противника, знизивши цим потенційні втрати літаків. З а новою концепцією, КР була, по суті, безпілотним літаком, здатним здійснювати політ із дозвуковою швидкістю на гранично малій висоті – поза зоною ураження зенітно-ракетних комплексів. Високоточна система наведення дозволяла б обійтися відносно малопотужною ядерною бойовою частиною. Така зброя якнайкраще вписувалося в концепцію « гнучкого реагування » . Але досягти згоди конгресменів на створення нової зброї виявилося нелегко. Справа в тому, що ще з 1968 р. велася розробка крилатої ракети повітряного базування ALCM (майбутньої AGM-86), і військовим важко було пояснити, навіщо їм ще й ракета наземного базування з такою ж