Artillery and Antitanks

  Польова гармата М 1905 на вогневій позиції Опівночі 28 липня 1914 року спливав термін ультиматуму, пред'явленого Австро-Угорщиною Сербії через убивство ерцгерцога Франца-Фердинанда. Оскільки Сербія ультиматум повністю задовольнити відмовилася, Австро-Угорщина розпоча ла бойові дії. 29 липня, о 00:30, австро-угорська артилерія, розташована на позиціях під Белградом (а сербська столиця занходилась практично на самому кордоні) відкрила вогонь. Перший постріл зробила гармата 1-ї батареї 38-го артполку під командуванням капітана Ведля. На озброєнні батареї знаходились 8-см польові гармати М 1905, які влітку 1914 становили основу австро-угорської польової артилерії.   У другій половині XIX століття у всіх європейських державах доктрина застосування артилерії в польовій битві передбачала використання її в першій лінії для безпосередньої підтримки піхоти. Гармати вели вогонь прямим наведенням на дальність, що не перевищувала 4-5 км. Ключовою якістю для польових гармат вважалася...

« – Здесь перекресток, – говорит шофер, – обе дороги ведут к вражеским позициям. Однако для меня важно только одно – хорошее шоссе, чтобы не пострадали шины, господин генерал… Я отвечаю за штабной автомобиль… Вдруг удар, оглушительный удар, и звезды становятся большими, как колеса. Млечный Путь густой, словно сливки. Он – Биглер – возносится во вселенную на одном сиденье с шофером. Все остальное обрезано, как ножницами. От автомобиля остался только боевой атакующий передок. – Ваше счастье, – говорит шофер, – что Вы мне через плечо показывали карту. Вы перелетели ко мне, остальное взорвалось. Это была сорокадвухсантиметровка. Я это предчувствовал. Раз перекресток, то шоссе ни черта не стоит. После тридцативосьмисантиметровки могла быть только сорокадвухсантиметровка. Ведь других пока не производят, господин генерал». Так Ярослав Гашек описывал действие огня самого тяжелого австро-венгерского орудия – 42-сантиметровой береговой гаубицы. Несмотря на то, что таких гаубиц изготови...

Когда военный министр Австро-Венгрии генерал Мориц фон Ауффенберг в 1912 году под собственную ответственность заказал первую партию из двадцати четырёх 305-мм мортир, он едва не попал под суд за самоуправство и «непозволительную растрату казённых средств». Но начавшаяся вскоре Первая мировая война подтвердила его правоту – новые орудия успешно воевали на многих фронтах и стали одним из символов австро-венгерской армии. Импульсом для развития  тяжёлой артиллерии  в Австро-Венгрии стали донесения с полей сражений русско-японской войны, в ходе которой активно применялись 280-мм мортиры – как для обороны, так и для разрушения фортификационных сооружений, становившихся всё более мощными. В начале ХХ века Австро-Венгрия уже располагала подобными орудиями – 240-мм «бомбовыми мортирами» (Bombenmörser) М 1898, способными вести огонь 133-кг снарядами на дальность 6,5 км. Мобильность этих мортир была весьма ограниченной: для перемещения четырёхорудийной батареи требовалось более 33...

Підпоручик Дуб переконував солдатів, що зібралися біля розбитих гармат і літаків, що це — воєнні трофеї. Але раптом він зауважив, що неподалік, в центрі іншої групи, стоїть Швейк і теж щось пояснює. Підійшовши ближче, підпоручик почув врівноважений голос Швейка: «— Що там нt кажи, а все ж це трофеї. Воно, звісно, на перший погляд дуже підозріло, особливо коли на лафеті читаєш “ k . u . k . Artillerie ‑ Division ”. Очевидно, справа була так: гармату захопили росіяни, і нам довелося її відбивати, а такі трофеї значно цінніші, бо… Бо,— натхненно вигукнув він, побачивши поручика Дуба,— нічого не можна залишати в руках ворога».   Цілком імовірно, що бравий солдат Швейк виголошував свою промову стоячи біля героїні нашої розповіді — 15-сантиметрової важкої польової гаубиці фірми «Шкода». Це підприємство, розташоване в чеському місті Пльзень, було основним виробником сухопутних і морських артилерійських систем у двоєдиній монархії.   Історія цієї артисистеми найбезпосеред...