Британська імпровізація для української ППО: AIM-132 на наземній пусковій установці

 

Учора з’явилась досить цікава інформація про те, що Велика Британія начебто передала Україні нові засоби ППО – імпровізовані пускові установки ракет класу «повітря-повітря» малої дальності AIM-132 ASRAAM. Наскільки можна зрозуміти з доданого фото, двозарядна ПУ змонтована на тривісному автомобілі підвищеної прохідності SupaCat. На ньому перевозяться і запасні ракети (ймовірно, чотири). Радао відсутній, натомість є електронно-оптична головка, встановлена на щоглі (телескопічній?) за кабіною. В такій конфігурації ЗРК здатен успішно боротись з гелікоптерами і крилатими ракетами, а ось для знищення літаків потрібне буде зовнішнє цілевказання. На мою думку, враховуючи сучасний рівень розвитку засобів ППО з відкритою архітектурою, реалізувати це завдання буде нескладно.

 

Назагал використання ракет класу «повітря-повітря» в системах ППО не є новою ідеєю. Згадаймо, хоча б американський ЗРК малої дальності «Чаппарел» (з ракетами АІМ-9 «Сайдвіндер») або добре відомі нам комплекси NASAMS (з ракетами АІМ-120) чи IRIS-T (з однойменними ракетами), про які ми вже розповідали. Сьогодні ж – детальніше про ракету AIM-132 ASRAAM.

 

Історія

 

Історія програми ASRAAM сягає своїм корінням початку 1970-х років, коли британська фірма «Хоукер Сіддлі» розпочала розробку перспективної високоманевреної КР ближнього повітряного бою «Тейл Дог» (SRAAM).

Ракета, керована не звичними аеродинамічними поверхнями, а за допомогою зміни вектора тяги маршового двигуна, продемонструвала феноменальну маневреність: під час одного з випробувань вона ледь не влучила в літак, з якого була запущена. Але через брак бюджетних коштів міністерство оборони Великої Британії змушене було в 1977 році відмовитися від подальшого доведення SRAAM і придбати американські ракети AIM-9 «Сайдвіндер».

 

Досвід створення SRAAM знадобився дуже скоро – на початку 1980-х років стало відомо про розробку в СРСР нової ракети малої дальності з високими характеристиками (майбутньої Р-73). У 1982 році Велика Британія, ФРН, Норвегія та Канада розпочали спільну програму створення УР «повітря-повітря» малої дальності з інфрачервоною головкою самонаведення ASRAAM (Advanced Short Range Air to Air Missile). У розробці взяла участь і американська фірма «Хьюз», яка проєктувала головку самонаведення.

 

Передбачалося, що УР AIM-132 стане стандартною ракетою НАТО. Однак невдовзі через значні розбіжності щодо тактико-технічних вимог, що пред'являлися країнами-учасниками, роботи в рамках єдиної програми довелося припинити. 1989 року з програми вийшла Німеччина, а наступного року – Норвегія та Канада. Так із міжнародної програма перетворилася на суто британську.

 

У травні 1991 року міністерство оборони Великої Британії оголосило тендер на розробку ракети ближнього повітряного бою. У ньому взяли участь фірми «ВAe Дайнемікс» з КР ASRAAM, німецька фірма BGT з удосконаленою ракетою AIM-9L та французька «Maтра» з КР MICA. Переможцем у березні 1992 року оголосили «BAe Дайнемікс». Фірма одержала контракт на розробку нової ракети під позначенням SR(A)-1234.

 

Служба

 

Льотні випробування нової ракети розпочалися 1994 року. Через чотири роки перші зразки надійшли до Королівських повітряних. За результатами дослідної експлуатації в ракету довелося внести низку серйозних змін. Оперативної готовності КР ASRAAM досягла лише у вересні 2002 року. Під позначенням AIM-132 її офіційно використовують Королівські ПС Великої Британії. Носіями цих КР стали літаки «Харрієр», «Торнадо» та «Тайфун». 1998 року ASRAAM перемогла на тендері, оголошеному ПС Австралії, обійшовши конкурентів – американську УР AIM-9X та ізраїльську «Пітон-4». Постачання почалось у 2004 році. В Австралії AIM-132 озброїли винищувачі F/A-18A/B "Хорнет", але після списання їх у 2021 р. зняли з озброєння і ці ракети. Зараз австралійські винищувачі F/A-18F «Супер Хорнет» і F-35A «Лайтнінг ІІ» використовують американські КР малої дальності АІМ-9Х. А в липні 2014 року 384 ракети AIM-132 замовила Індія. В першу чергу вони надійли на озброєння модернізованих винищувачів-бомбардувальників «Ягуар». Також AIM-132 інтегровані в комплекс озброєння винищувачів Су-30МКІ і «Теджас», а фірма «Бхарат Дайнемікс Лтд» планує випускати їх за ліцензією.

 

У серпні 2016 року міністерство оборони Великобританії замовило розробку удосконаленого варіанту КР AIM-132, призначеного для застосування, насамперед, з винищувачів F-35B «Лайтнінг II». В цій ракеті застосовано низку технологій від зенітних ракет САММ. У 2018 році цей варіант допущений до експлуатації з вини шувачів «Тайфун», а у 2022-му – з «Лайтнінг ІІ». Британці вже використали АІМ-132 в бою – 14 грудня 2021 року «Тайфун» збив БПЛА такою ракетою над півднем Сирії.

 

Серед потенційних покупців АІМ-132 назиивають Катар і Оман – в обох випадках для озброєння винищувачів «Тайфун».

 

Конструкція

 

Ракета виконана за безкрилою аеродинамічною схемою та має дворежимний твердопаливний двигун REMUS, споряджений зарядом малодимного сумішевого палива. Для керування чотирма незалежними аеродинамічними рулями, розміщеними у хвостовій частині корпусу, використовуються високомоментні сервоприводи. Завдяки поєднанню досконалої аеродинамічної форми з великою тягоозброєністю та потужними приводами рулів ракета AIM-132 має високу швидкість, відмінну керованість та маневреність. Це дозволяє атакувати цілі у передній та задній півсферах на значних дальностях із власними навантаженнями до 50g.

 

Бойова частина ракети – осколково-фугасна. Вона важить 10 кг і має два підривники – неконтактний лазерний та контактний. Система наведення ракети AIM-132 – комбінована: інерційна систему і тепловізійна (ГСН ракети аналогічна головці самонаведення американської КР AIM-9X).

 

Система наведення AIM-132 забезпечує три режими застосування:

- пуск за межами візуальної видимості із захопленням цілі на траєкторії за вказівкою від інерційної системи (можливе повторне захоплення цілі при її втраті). Такий режим раніше був властивий лише ракетам середньої дальності;

- пуск у режимі захоплення цілі ГСН на підвісці під носієм – звичайний режим для ракет малої дальності з тепловими головками самонаведення;

- пуск «через плече» (при кутах візування цілі понад 90°) із захопленням цілі ГСН на траєкторії з цілевказанням від інерційної системи або нашоломної системи цілевказання. Робота в такому режимі забезпечується завдяки високій маневреності ракети і дає можливість використовувати AIM-132 як засіб самооборони літака-носія.

 

Важить АІМ-132 88 кг, її довжина становить 2900 мм, діаметр корпусу – 166 мм. Дальність пуску при застосуванні з літака становить 25 км (при застосування з наземної ПУ буде значно меншою), а швидкість польоту утричі перевищує швидкість звуку.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9