Artillery and Antitanks

  Що таке «збіднений уран»?   Збіднений уран (відомий також за англійською абревіатурою DU – depleted uranium ) – це матеріал зі зниженим вмістом ізотопу U234; на 99,8% він складається з ізотопу U238. Збіднений уран – це побічний продукт збагачення палива для ядерних реакторів. З огляду на пропорції ізотопів цього елементу в природному урані, кількість збідненого урану, яка з’являється внаслідоу виробництва палива, дуже велика, а його ціна – порівняно низька. Через високу токсичність DU і його радіоактивність (яка становить близько 40% вихідного матеріалу) область практичного застосування цього матеріалу досить вузька.   Матеріал для бронебійних снарядів   Властивості збідненого урану, а передусім – його висока густина, роблять його добрим матеріалом для виробництва осердь (пенетраторів) бронебійних підкаліберних снарядів. Осердя ці виготовляються зі сплавів. Найпопулярнішим є Staballoy , він же U -3/4 Ti , який містить 0,75% титану. В США використовується також U -2 Mo

  У нашому блозі ми вже згадували про універсальну мінометну систему "Рагнарок" створену норвезьким відділенням "Рейнметалу". Перший її варіант - 81-мм MWS81 - з'явився у 2014 р. Він встановлюється на самохідних мінометах  CV90RWS Multi BK  (Remote Weapon System/ Multi Carrier/ Bombekastervogn).  Армія Норвегії отримала 16 таких самохідних мінометів (про це та інші норвезькі самохідні міномети ми розповідали детальніше тут ). Перші з них надійшли в частини у серпні 2017 р. "Рагнарок" має повністю автоматизоване наведення - він обладнаний системою управління вонем "Одін" (такою ж, як на норвезьких К9 ) і навігаційною системою "Талін". В нормальних умовах він обслуговується однією людиною, єдиною ручною операцією є заряджання. Екіпаж же  CV90RWS Multi BK  складається з чотирьох осіб: командира, механіка-водія, оператора міномета і оператора дистанційно керованої мінометної установки. А у 2019 р. модулі MWS81 з'явились і на тривісн

  На початку 70-х років минулого століття на озброєнні самохідної артилерії сухопутних військ Франції знаходилось два зразки вітчизняного виробництва – 105-мм САУ AMX Mk61 та 155-мм AMX F3. Обидві артсистеми були створені у 1950-х роках на базі легкого танка АМХ-13. Вони суттєво поступалися за бойовими можливостями основній НАТОвській самохідці – 155-мм М109 американського виробництва. Але закупівля цієї системи була недоцільною з політичних мотивів. Тому французьке військово-політичне керівництво ініціювало створення САУ нового покоління власними силами.   Проєктування   Створення нової самохідки почалося 1969 року. Вибір шасі для неї був очевидним – за основу взяли основний бойовий танк АМХ-30. Не було сумнівів і з визначенням калібру – стандартні НАТОвські 155 міліметрів. Вимога установки зброї в закритій повністю поворотній башті і оснащення самохідки системою захисту від зброї масового ураження теж не було чимось надзвичайним – все це вже було реалізовано на САУ М109. А ос

  Бліда тінь – саме так можна охарактеризувати нинішню польову артилерію Німеччини у порівнянні з часеами хододної війни. Судіть самі: у 80-х роках минулого століття кожна дивізія бундесверу за винятком повітрянодесантної (тобто, 11 з 12) мала три дивізіони САУ М109 в бригадах плюс дивізійний артполк (по дивізіону 155-мм гаубиць FH 70, 203-мм САУ М110 і 160-мм РСЗВ LARS 2). Плюс корпусна артилерія. Що ж залишилось? Чотири дивізіони, з них два навчальних...   З чотирьох дивізіонів три підпорядковані дивізіям, і лише один – бригаді. Інформацію про них я звів в табличку.   Дивізіон 325 131 345 295 Статус навчальний лінійний навчальний лінійний Підпорядкованість 1-ша панцирна дивізія 10-та панцирна дивізія     Німецько-французька бригада Місце дислокації Мюнстер (Нижня Саксонія) Вайден-ін-дер-Оберпф