Artillery and Antitanks

  Роки півтора тому я розповідав про чехословацький самохідний міномет PRAM-S на шасі БМП-1. Його конструктори достатньо творчо підійшли, подовживши базове шасі і спорудивши на ньому специфічну надбудову. Сьогодні ж - про творіння безіменних угандійських ремісників, які абсолютно не заморочувались - просто взяли БМП-1, демонтували башту, прорізали великий отвір, закритий двостулковим люком... І вуаля - маємо самохідний міномет! Бойову машину озброїли ізраїльським 120-мм мінометом CARDOM (я про нього трошки згадував при оказії розповіді про артилерію Данії ). Допоміжне озброєння на машинах з першого фото, наскільки я зміг роздивитись, доволі потужне: кулемет і автоматичний гранатомет в спареній установці. Кормові дверцята, як і задня пара люків десантного відділення, збережені у первозданному вигляді. Ось така конверсія - просто і зі смаком. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://buymeacoffee.com/andrijkhar9 Приватбанк: ...

  На цих не надто якісних фото - досить цікава китайська модифікація американського винищувача танків М10. Почав розбиратись. Історія вимальовується така. У 1948 р. США передали Республіці Китай (гоміньданівцям) 34 винищувачі танків М10. З якихось причин за прямим призначенням їх використати не вдалось - деякі джерела вказують, що самохідки передали в "демілітаризованом вигляді". Без озброєння? А який тоді сенс? В будь-якому разі нові власники вдались до переробки, встановивши в баштах САУ японські 105-мм польові гаубиці "Тип 91" - конструкція "Шнейдера" на японське замовлення, взята на озброєння 1931 р. Артистема мала ствол завдовжки 24 калібри і стріляла 15,7-кг снарядами на дальність до 10,7 км.  Що характерно - в ході переробки САУ замість відкритої згори башти отримала повністю закриту, з великим прямокутним двостулковим люком. Допоміжне озброєння, наскільки зміг розібрати - 7,62-мм кулемет М1919, встановлений на лівому боці башти.  Переобладнали 17 С...

  Польові переробки бронетехніки в імпровізовані самохідні артилерійські установки зовсім не є рідкісними. Не є чимось унікальним і застосування морських гармат для озброєння таких САУ - про запорєбрікові франкенштейни такого роду я вже писав колись . Але на цьому фото - дійсно унікальний, єдиний у своєму роді екземпляр, створений 1991 року для Народного фронту визволення Еритреї. Що ми бачимо на фото? Шасі - нічого екстраординарного, позбавлений башти Т-55А. А ось гармата цікава - це американська палубна тридюймовка Mk22 зі стволом завдовжки 50 калібрів. Тут я задумався - а звідки ця гармата взялась у борців за незалежність Еритреї? Зрозуміло, що її зняли з одного з кораблів ефіопського флоту, які лишились в порту Асеб після того, як основні сили евакуювались до Ємену та Саудівської Аравії. Починаю ритись у Jane's Fighting Ships... І знаходжу. Єдиним кораблем ВМС Ефіопії, який мав таку гармату, був колишній югославський мисливець за підводними човнами типу "Кральєвіца". ...

  Ну, якщо вже взялись за Венесуелу – то йдемо далі. Сьогодні – не про зенітки (про які я вже розповідав тут і тут – у обох випадках, до речі, цікаві зразки, які знаходились на озброєнні лише у Венесуелі), а про РСЗВ LAR-160 – достатньо відому і поширену у світі (я згадував побіжно про її румунський варіант ) систему, створену компанією Israel Military Industries (IMI) наприкінці 1970-х років. Модульна за конструкцією, вона може використовувати контейнери з 13, 18 або 26 реактивними снарядами калібру 160 мм і встановлюватися на вантажівках, броньованих машинах і навіть на легких причепах.   Реактивний снаряд Mk.I калібру 160 мм важить 100 кг, а його довжина становить 3,31 м. Він має бойову частину масою 50 кг – осколково-фугасну з контрольованою фрагиентацією (HE-COFRAM), оснащену контактним або неконтактним підривачем, і забезпечує максимальну дальність стрільби до 30 км. Удосконалена модифікація Mk.II масою 110 кг має збільшену до 35 км дальність і може комплектуватись...

  Це фото мені досі не траплялось. Переробка трофейної "тридцятьчетвірки" у машину  артилерійських спостерігачів T-34 Artillerie Panzerbeobachtungswagen (назва умовна - виходячи з призначення). На позбавленому башти корпусі Т-34 встановлена броньована надбудова. В її лобовій стінці, наскільки можна розібрати - два оглядових лючки. В дахові зроблений великий люк з двостулковою кришкою - для роботи зі стереотрубою (як на Sd.Kfz. 254 ). Як на мене - цілком раціональний підхід до застосування трофейної техніки. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://buymeacoffee.com/andrijkhar9 Приватбанк: 5168 7456 7352 6783

  Кілька днів тому з’явилось ось це фото з навчань армії Сербії, в яких взяли участь імпровізовані пускові установки РСЗВ «Оркан». Гарна нагода розповісти про цю систему.   У 1963 році на озброєння Югославської народної армії (ЮНА) почала надходити 128-мм реактивна система залпового вогню М-63 «Пламен». Її розвитком стала система М-77 «Огань» — того ж калібру, але з дальністю стрільби, збільшеною з 9,6 до 20 км. Розробкою цих систем займалося конструкторське бюро Військово-технічного інституту в Белграді, яке очолював професор Обрад Вучурович. Цей колектив, що називається, «набив руку» у своїй справі й був готовий перейти на вищий рівень — створення важких далекобійних РСЗВ. Залишалося лише знайти фінансування. У бюджеті СФРЮ коштів на це не було. Тому, коли влада Іраку звернулася з пропозицією про розробку РСЗВ для цієї країни, югослави охоче погодилися.   Система «Оркан»   Результатом робіт за іракським замовленням стала РСЗВ М-87 «Оркан» («Ураган»), ви...

  Начальник генштабу маршал Уго Кавальєро виголошує промову,використовуючи як трибуну Autocannone da 65/17. Поряд з ним стоїть генерал Гастоне Гамбара - ініціатор створення сих САУ. Червень 1942 р. Перші гармати на автомобільних шасі були створені в Італії ще 1913 року. Під час Першої світової війни італійці широко застосовували 75-мм зенітні самохідні гармати «Крупп» на шасі «Італа», 102-мм морські гармати, встановлені на автомобілях SPA, а також деякі інші, менш численні системи. У роки Другої світової війни італійська армія воювала тими ж «круппівськими» 75-міліметрівками, переставленими на більш сучасні автомобілі, а також новими 90-мм зенітками, змонтованими на шасі «Лянчія» та «Бреда». Крім того, в Північній Африці виготовили кілька десятків імпровізованих САУ, яким і присвячена ця стаття.   На трофейних шасі   Італійські війська в Північній Африці, які відчували гостру нестачу буквально всього необхідного, охоче користувалися всім спектром трофеїв – від хар...