Artillery and Antitanks

  В 70-80-х роках минулого століття основу парку британської Королівської артилерії становили самохідні гаубиці двох типів – 105-мм «Еббот» (власного виробництва) і американські М109. Спочатку їх планували замінити 155-мм САУ SP70, створення якої велось з 1973 року консорціумом у складі британських, західнонімецьких та італійських фірм. Однак спільна програма звершилась нічим – не в останню чергу через позицію Великобританії. Британська сторона побоювалась домінування західнонімецьких фірм у спільному проєкті. Крім того, міністерство оборони Великобританії виступало проти надмірної автоматизації САУ, яку постулювали їхні колеги з ФРН. На думку британців, самохідка з традиційним ручним заряджанням була б вигіднішію – «заряджальник коштує дешевше автомата заряджання і ламається рідше». Зрештою, 1986 року Великобританія вийшла з програми SP70 і оголосила конкурс на нову САУ.   Проєктування   На момент початку створення власної САУ британці вже мали її частину – башту GBT-155 з арт

  Беручись до формування бундесверу, військово-політичне керівництво ФРН велику увагу звертало на розбудову танкових та механізованих військ. При цьому уважно вивчався досвід Другої світової війни. Одним з важливих висновків стала необхідність включення до їх складу самохідної артилерії, яка б за рухливістю не поступалася танкам (оскільки самохідки створювалися на танковому шасі) і була захищеною бронею.   Першими самохідками, що надійшли на озброєння бундесверу, стали 155-мм гаубиці М7 «Пріст», які ще пам'ятали бої Другої світової війни. Згодом прибули більш сучасні американські САУ – 105-мм М52 і 155-мм М44. До кінця 1960-х років вони були замінені гаубицями М109. Пройшовши згодом модернізацію, вони майже чотири десятиліття стали основою самохідної артилерії дивізій бундесверу.   Перша спроба створити заміну для М109 була зроблена в 1973 році, коли Великобританія, ФРН та Італія розпочали спільну розробку 155-мм САУ SP70. Ці країни вже мали досвід створення об’єднаними зус