Італійські САУ Другої світової. Ч. 5: Semovente М42М da 75/34

Semovente М40 da 75/32 під час навчань з протитанкової оборони бійців полку "Кавальєрі ді Алессандрія". Літо 1943 р.

Створивши свої відповідники німецьких штурмових гармат StuG III (короткоствольних) і штурмових гаубиць StuH 42 – відповідно, Semovente da 75/18 і Semovente da 105/25 – італійці мусили зробити наступний логічний крок: створення штурмової САУ з довгоствольною 75-мм гарматою, з кращими бронебійними характеристиками. І такий крок був зроблений – от тільки скористалась його результатами вже не італійська армія, а вермахт...

 

Першу спробу створити довгоствольну САУ спробували зробити мінімальними зусиллями: у стандартній самохідці Semovente М40 da 75/18 встановили артилерійську частину від польової гармати Cannone 75/32 mod. 37. Та цю САУ забракували через роздільне заряджання гармати. Тож Semovente М40 da 75/32 залишилась в єдиному екземплярі.

Прототип Semovente М40 da 75/32

 

Натомість для самохідки обрали гармату Cannone 75/34 (як завжди в італійських позначеннях, перша цифра вказує на калібр у міліметрах, а друга – на довжину ствола у калібрах), яка програла в змаганні на польову артсистему Cannone 75/32 mod. 37, оскільки остання була більшою мірою уніфікована з гаубицею Cannone 75/18. До того ж, вона мала унітарне заряджання.

 

Конструкція

 

Для монтажу в САУ гармату модифікували, пристосувавши для монтажу в кульовій установці – Cannone da 75/34 Modello SF (SF – скорочення від «сфера»). Її встановили на шасі від Semovente М42 da 75/18, дещо модифікувавши його. Головною зміною було збільшення довжини каземату, зумовлене більшою довжиною відкату нової гармати порівняно зі старою короткостволкою. А що продовжити каземат в корму будо неможливо – там знаходився моторний відсік – то його трохи витягнули вперед. Таке шасі отримало позначення М42М, ну, а сама САУ – Semovente М42М da 75/34.

Гармата Cannone da 75/34 Modello SF

 

Встановлена в кульовій установці гармата має кут горизонтального наведення 36° (по 18° праворуч і ліворуч), вертикального – від -12 до +22°. Боєкомплект складається з 45 снарядів. Додаткове озброєння – стандартне для італійських САУ: 8-мм кулемет «Бреда» mod. 38 – але з суттєво збільшеним боєкомплектом (1344 набої, тобто, 56 магазинів по 24 набої, замість 1104 набоїв на Semovente M42 da 75/18 чи 864 – на Semovente M43 da 105/25). Так само, як і на інших САУ, у похідному положенні кулемет перевозився у бойовому відділенні, а за потреби встановлювався на шарнірі на даху рубки (з можливістю ведення зенітного вогню). Іншим Semovente відповідала і чисельність екіпажу – три особи. Усі САУ обладнувались радіостанціями RF1CA.

Прототип Semovente М42М da 75/34

 

Товщина броні корпусу – диференційована. Лобова стінка надбудови була майже вертикальною (точніше, нахиленою під кутом 5°) і мала товщину 50 мм. Заокруглена нижня частина броньового захисту трансмісії (передня проєкція машини) мала товщину 30 мм, а верхня частина – лише 25 мм, але це компенсувалось значним кутом нахилу (80°). Товщина броні в бічній і задній проєкції становила 25 мм, даху – 15 мм.

 

Силова установка складалася з восьмициліндрового V-подібного бензинового двигуна Fiat SPA 15ТВ з рідинним охолодженням (робочий об’єм 12 л, потужність 190 к.с.). Коробка передач забезпечувала п’ять швидкостей уперед і одну — назад.

 

Виробництво

 

Прототип Semovente М42М da 75/34 був готовий в лютому 1943 р. Серійний випуск САУ на заводі «Ансальдо-Фоссаті» в м. Сестрі Поненте почався в травні і вівся досить швидким темпом – потрібно було компенсувати втрати після розгрому військ країн Осі в Північній Африці. Зауважимо, що у виробництві штурмових гармат в Італії була кількамісячна пауза – останні Semovente М42 da 75/18 виготовили ще в грудні 1942-го. До липня 1943 р. виготовили 94 Semovente М42М da 75/34, але італійська армія встигла прийняти лише близько 60-ти.

Одна з перших серійних Semovente М42М da 75/34

 

Обсяг випуску в серпні і на початку вересня 1943 р. невідомий, а з 9 вересня завод почав здавати Semovente М42М da 75/34 новому замовнику – вермахту. До кінця року виготовили ще 50 САУ, а у 1944-му – 30. Але з останніх тільки одна була на шасі М42М, а решта – на ширшому шасі М43 (такому ж, як у Semovente М43 da 105/25). Таким чином, загалом виготовили (без урахування випуску в серпні і на початку вересня 1943 р.) один прототип і 145 серійних САУ Semovente М42М da 75/34 та 29 – Semovente М43 da 75/34. У вермахті перший варіант позначався Sturmgeschütz M42М mit 75/34 851(i), а другий – Sturmgeschütz M43 mit 75/34 851(i).

 

Служба

 

В італійській армії САУ Semovente М42М da 75/34 першими отримав 19-й танковой батальйон (24 самохідки). 1 липня 1943 р. сформували 30-й самохідний протитанковий батальйон (Battaglione Semoventi Controcarri), призначений для 30-ї піхотної дивізії «Сабауда». Припускається, що він отримав 18 Semovente М42М da 75/34. Ще 12 САУ надійшли до 135-го самохідного протитанкового батальйону зі 135-ї танкової дивізії «Арієте ІІ». Після 9 вересня 1943 р. принаймні 36 САУ цього типу стали німецькими трофеями. До них додались 51 Semovente М42М da 75/34 і 29 Semovente М43 da 75/34, виготовлені на німецьке замовлення.

 

Разом з короткоствольними Semovente M42 da 75/18, ці САУ надходили, в основному, на озброєння піхотних (єгерських, гірських) дивізій, які воювали в Італії. Їх використовували для комплектування однієї з рот дивізійного протитанкового батальйону. За штатом ця рота мала включати шість САУ Semovente M42 da 75/18, вісім Semovente M42М (М43) da 75/34 та одну командирську машину. Такі роти отримали протитанкові батальйони дев’яти дивізій – 5-ї гірської, 114-ї єгерської та семи піхотних. Ще у трьох піхотних дивізіях роти мали суміш з Semovente M42 da 105/25 і Semovente M42М da 75/34. А 194-й протитанковий батальйон 94-ї піхотної дивізії отримав одразу дві роти італійських САУ: одну з Semovente M42М da 75/34 і одну з Semovente M42 da 75/18.

Sturmgeschütz M42М mit 75/34 851(i)

 

З лютого 1944 року ці роти почали виводити зі складу протитанкових батальйонів, реорганізовуючи їх в батальйони штурмових гармат. Ймовірно, єдиною дивізією, яка зберегла свої Semovente M42М da 75/34 на довший період, була 71-ша піхотна (одна з тих, які використовували також Semovente M43 da 105/25): її 171-й протитанковий батальйон реорганізували в 1171-й батальйон штурмових гармат. Крім того, Semovente M42М (М43) da 75/34 були у складі 242-го батальйону штурмових гармат, батальйону штурмових гармат «Шміц» (згодом розгорнутого в 21-шу парашутну бригаду штурмових гармат) та 11-ї парашутної бригади штурмових гармат.

 

Армія Італійської соціальної республіки, наскільки відомо, використовувала тільки одну Semovente M42М da 75/34 – восени 1944 р. вона була у складі групи «Сан Джусто». Наприкінці лютого 1945 р. в документах зустрічається згадка про заплановану передачу німцями 24-х таких САУ групі «Леонесса», але невідомо, чи був цей план реалізований. Натомість принаймні один екземпляр використовувався наприкінці війни італійськими партизанами.

Здобута партизанами САУ Semovente M42М da 75/34 на вулиці Турина. 2 травня 1945 р.

 

Semovente M43 da 75/46

 

Власне, це позначення неточне – бо САУ з 75-мм гарматою зі стволом завдовжки 46 калібрів ніколи не була взята на озброєння італійською армією. Правильніше було б використовувати виключно німецьке позначення – Sturmgeschütz M43 mit 75/46 852(i).

Прототип Sturmgeschütz M43 mit 75/46 852(i) поряд з Semovente M42 da 105/25

 

Ця САУ використовувала вже знайоме нам «широке» шасі М43 і озброювалась переробленою зеніткою Cannone da 75/46 C.A. mod. 40. Її бронебійний снаряд масою 6,5 кг мав початкову швидкість 750 м/с і на дистанції 500 м міг пробити 90 мм броні. Максимальна дальність стрільби перевищувала 13 км, боєкомплект САУ становив 43 снаряди. Крім того, самохідка отримала посилене бронювання – товщина лобової частини рубки була доведена до 100 мм.

Sturmgeschütz M43 mit 75/46 852(i)

 

Обсяг випуску Sturmgeschütz M43 mit 75/46 852(i) був вкрай малим. Наприкінці 1944 р. завод «Ансальдо-Фоссаті» виготовив вісім таких САУ (включно з прототипом), ще три здав у січні 1945-го. Після цього випуск перенесли до Мілану, на підприємство Fonderia Milanese di Acciaio Vanzetti S.A., де в лютому-березні 1945 р. зібрали ще сім самохідок, причому чотири з них, імовірно, не отримали озброєння. Тобто, загальний обсяг випуску Sturmgeschütz M43 mit 75/46 852(i) можна оцінити у 18 екземплярів (з них чотири – без озброєння). Єдиною частиною, використання в якій цих САУ підтверджене, був сформований в грудні 1944 р. 1048-й протитанковий батальйон 148-ї піхотної дивізії.

Sturmgeschütz M43 mit 75/46 852(i) в руках партизанів. Кінець квітня 1945 р.

 

Наприкінці квітня 1945 р. одна Sturmgeschütz M43 mit 75/46 852(i) потрапила до рук італійських партизанів – ймовірно, вона була покинута німцями на заводі «Ванцетті» в Мілані.

 

	Semovente M42М da 75/34	Sturmgeschütz M43 mit 75/46 852(i)
Бойова маса, т	15,3	15,6
Екіпаж, чол	3	3
Довжина САУ, мм		5970
Ширина, мм	2280	2420
Висота, мм	1850	1740
Кліренс, мм	410	410
Товщина броні, мм	15-50	10-100
Кут горизонтального наведення, град.	36	36
Кут вертикального наведення, град.	від -12 до +22	від -10 до +18
Потужність двигуна, к.с.	190	190
Швидкість по шосе, км/год	38	35
Запас ходу по шосе, км	200	180
Перепони, що долаються:
ширина рову, см висота стінки, см глибина броду, см	210 80 100	210 80 100

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783