Перший "сапог", або ж совєтський "Панцершрек"

 

Іноді випадкове фото спонукає до глибшого дослідження і розповіді про певний зразок озброєння. Тижні два тому Аль-Каїда в Магрібі захопила одну з баз армії Малі, а серед трофеїв засвітився рідкісний совєтський станковий гранатомет СПГ-82. Отже, що це за зброя?

У 1942 році в конструкторському бюро СКБ-36 Народного комісаріату нафтової промисловості СРСР було розпочато роботи зі створення 82-мм «реактивної протитанкової рушниці» ПТР-82. У 1943 році доопрацьований варіант випробовувався під позначенням РПР-82, а в 1944 році — РПР-82М, але на озброєння вони взяті не були, оскільки жоден з доступних на той час матеріалів для віконця в щиті не витримував дії реактивного струменя.

Іншою проблемою став боєприпас. Первісно для цього гранатомета в НДІ-6 Народного комісаріату боєприпасів розроблялася турбореактивна граната, яка в польоті стабілізувалась обертанням. Однак саме це обертання з великою швидкістю та, як наслідок, деформація й розпилення кумулятивного струменя, зумовило недостатнє бронепробиття. В 1944 році від її розробки відмовилися й переключилися на створення опереної бронебійної гранати кумулятивної дії, яка не оберталась в польоті, з реактивним двигуном нового типу.

Доопрацювання нового гранатомета тривали кілька років. Лише у 1950 році комплекс у складі 82-мм станкового протитанкового гранатомета СПГ-82 та каліберної реактивної протитанкової кумулятивної гранати ПГ-82 взяли на озброєння совєцької армії.

Станковий протитанковий гранатомет СПГ-82 має гладкий тонкостінний ствол без нарізів, що складається з двох частин: дульної та казенної, які з’єднувалися між собою муфтою. На стволі змонтовані самозводний ударно-спусковий механізм, прицільне пристосування та плечовий упор.

Ствол встановлювався на станок з колісним ходом, що дозволяло перевозити гранатомет на полі бою та встановлювати ствол у бойове або похідне положення.

Для захисту розрахунку від дії порохових газів гранатомет мав легкий складаний щит і під ним захисний фартух. Крім того, на дульній частині ствола кріпився спеціальний розтруб-газовловлювач. Засклені оглядові віконця в щиті автоматично закривалися захисними металевими заслінками під час пострілу.

Обслуговування гранатомета здійснювалося розрахунком із трьох осіб: навідника, заряджальника та підносника гранат.

Заряджається СПГ-82 з казенної частини ствола. Наведення здійснюється вручну за допомогою механічного прицілу; при цьому ствол спирається на станок, а навідник упирає спеціальний упор у плече, утримуючи правою рукою руків’я спускового механізму.

Маса гранатомета СПГ-82 зі станком становила 38 кг. Дальність прямого пострілу станкового гранатомета вдвічі перевищувала дальність прямого пострілу ручного протитанкового гранатомета РПГ-2 і становила 200 м. Граната ПГ-82 мала масу 4,5 кг і забезпечувала бронепробиття 175 мм.

Протитанкова граната ПГ-82 складалася з головної частини з кумулятивним зарядом зі сталевою воронкою рупороподібної форми, реактивного двигуна зі стабілізатором із шести жорстких пер і аеродинамічного кільця, а також із запалу та детонатора. Як заряд у реактивному двигуні використовувався трубчастий нітрогліцериновий порох, що забезпечував стабільну роботу в літніх і зимових умовах.

Граната при пострілі набирала швидкість під дією реактивної сили двигуна, порохові гази витікали назад із сопла двигуна, а потім через відкриту казенну частину ствола, чим компенсувалася віддача. Робота реактивного двигуна продовжувалася на ділянці траєкторії після вильоту гранати зі ствола, тому зброя оснащувалася захисним фартухом.

Гранати ПГ-82 (вгорі) і ОГ-82 (внизу)

Згодом задля розширення сфери застосування для гранатомета було розроблено реактивну осколкову гранату ОГ-82, яка важила 4,95 кг. Дальність стрільби осколковою гранатою становила 700 м.

Новий гранатомет, що використовував кумулятивні гранати ПГ-82 та осколкові ОГ-82, отримав позначення СГ-82 (без літери «П»). Станкові 82-мм гранатомети за штатом перебували в артилерійській батареї мотострілецького батальйону.

Одночасно з 82-мм станковим гранатометом СПГ-82 / СГ-82 розроблявся потужніший 122-мм станковий протитанковий гранатомет СПГ-122, який згодом у процесі доопрацювання отримав нове позначення — СГ-122. Він мав аналогічну конструкцію та принцип дії.

СПГ-122 мав масу 44 кг, дальність прямого пострілу по танку — 200 м, масу кумулятивної гранати з реактивним двигуном — 6,5 кг, бронепробиття — 300 мм.

Порівняльні випробування обох гранатометних комплексів показали, що за ймовірністю ураження цілі та надійністю роботи вони були рівноцінні. Менша маса гранатомета СПГ-82 та гранат до нього суттєво підвищувала його маневреність і полегшувала експлуатацію в бою. Протитанкова граната ПГ-82 гранатомета СПГ-82 мала менше бронепробиття, ніж у 122-мм гранатомета, проте цілком достатнє для ураження всієї бронетехніки того часу. Саме тому було вирішено всю конструкторську документацію по комплексу СПГ-122 закласти в резерв. Зрештою, ані СПГ-122, ані СГ-122 не були взяті на озброєння совєцької армії.

Пізніше на основі гранатометів СГ-82 і СГ-122 були розроблені й у 1954 році взяті на озброєння 82-мм та 107-мм безвідкатні гармати Б-10 і Б-11.

СГ-82 в Афганістані

Серійне виробництво СПГ-82/СГ-82 здійснювалось на Тульському машинобудівному заводі у 1950-1954 рр. Попри короткий термін виробництва цей гранатомет набув достатнього поширення за кордоном. Він постачався, зокрема, у НДР – ще до створення Національної народної армії такі гранатомети надійшли до частин казарменної народної поліції. Також вони постачались до Алжиру, Монголії, Афганістану, КНР, КНДР, Куби та низки інших країн.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783