Німецький комплекс для української протиповітряної оборони

 

Пускова установка ЗРК IRIS-T SLS на чотиривісному шасі MAN

Поряд з американським ЗРК NASAMS, протиповітряну оборону нашої країни невдовзі посилить ще один комплекс аналогічного класу – IRIS-T SLM. Цей ЗРК має з NASAMSом низку спільних рис – він побудований за принципом відкритої архітектури і використовує ракету, яка первісно розроблялась як зброя класу «повітря-повітря». З неї і почнемо.

 

В 1990 р. західнонімецькі фахівці отримали можливість детально вивчити конструкцію радянської ракети «повітря-повітря» малої дальності Р-73 – така зброя була поставлена в НДР разом з винищувачами МіГ-29 і перейшла до бундесверу після об’єднання Німеччини. За їхньою оцінкою, Р-73 суттєво переважала усі західні зразки зброї аналогічного класу: вони мали більшу дальність пуску, кращу маневреність, а їхня інфрачервона головка самонаведення (ГСН) забезпечувала захоплення цілей під кутом до 45 градусів від осі польоту. Практичним результатом цього вивчення стала ініційована в 1996 р. програма розробки нової ракети «повітря-повітря» IRIS-T. Реалізовувалась вона як міжнародна, але з провідною роллю Німеччини, яка виділяла 46% коштів. Ще 20% дала Італія, 18 – Швеція, 8 – Греція, а решту поділили між собою Канада й Норвегія. Перші серійні IRIS-T надійшли до люфтваффе у 2005 р. В Німеччині, Італії, а також Австрії, Іспанії та Саудівській Аравії такі ракети використовуються з винищувачів EF2000 «Єврофайтер», греки озброїли ними свої F-16C/D, норвежці – найновіші F-35A. У Швеції, а також ПАР, Таїланді і Бразилії IRIS-T увійшли до арсеналу «Гріпенів».

 

Ракета IRIS-T має довжину близько трьох метрів і важить трохи більше 87 кг (з них 11,4 кг припадає на осколково-фугасну бойову частину). Дальність пуску сягає 25 км. Ракета має модульну конструкцію, і складається з чотирьох основних блоків: електроніки; бойової частини; двигуна; органів управління. ГСН – інфрачервона, підривник бойової частини – радіолокаційний.

 

З самого початку розробки IRIS-T розглядалась також можливість її застосування як зенітної. Першим покупцем системи IRIS-T SLS, яка використовує стандартні ракети IRIS-T стала Швеція (ми про конфігурацію її систем вже розповідали; такий же комлекс, але на інших шасі отримає і Норвегія). Однак дальності пуску таких ракет для завдань ППО було недостатньо. Тому у 2007 р. провідна фірма-розробник IRIS-T – німецька «Діль» – почала проєктування ракети зі збільшеною до 40 км дальністю пуску. Для цього довелось створити новий, потужніший (і, відповідно, важчий) твердопаливний ракетний двигун. Система наведення ракети – комбінована: на початковій ділянці польоту – радіокомандна (з корекцією по GPS), на кінцевій вступає в дію інфрачервона ГСН.

 

ЗРК, який отримав назву IRIS-T SLM, побудований з використанням модулів в габаритах стандартних 20-футових контейнерів. Його елементи транспортуються автомобілями, а на позиції можуть встановлюватись на ґрунт без використання будь-яких додаткових підйомних пристроїв.

 

РЛС CEAFAR

Основними елементами IRIS-T SLM є радар, пункт управління і пускова установка. ЗРК використовує трикоординатну багатофункційну РЛС CEAFAR з активною фазованою антенною решіткою, створену австралійською фірмою СЕА. Завдяки відкритій архітектурі, в комплекс можна буде за потреби інтегрувати багатофункційний радар іншого типу, а також доповнити РЛС оптико-електронною станцією. Пункт управління ТОС має два робочих місця для операторів. Пускова установка має пакет з восьми контейнерів з ракетами, який для пуску переводиться у вертикальне положення. ПУ є цілком автономною (вона має власний електрогенератор, засоби зв’язку та управління вогнем) і в бойовому положенні не потребує обслуговування. Вона може розгортатись на відстані до 20 км від пункту управління, а зв’язок забезпечується за допомогою радіо або волоконно-оптичного кабелю.

 

Стартовим замовником IRIS-T SLM став Єгипет. У 2018 р. він замовив сім комплексів, а в грудні 2021-го – ще 16. Про купівлю Україною одного комплексу стало відомо 1 червня 2022 р. Його комплектація (кількість ПУ, кількість ракет, які закупляються) поки не ооголошувалась. Вартість контракту становить, за різними даними, 140 або 178 мільйонів євро і фінансуватиметься за рахунок виділеної урядом Німеччини допомоги на суму 1 млрд євро. Очікується, що комплекс буде розгорнутий в Україні вже в жовтні 2022 р. З огляду на такий стислий термін виконання контракту, ризикнемо припустити, що в Україну потрапить один з комплексів, які призначались для Єгипту.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9