(без)Перспективний "Криль"

 

Кілька днів тому в Жешуві, в розташуванні 21-ї бригади підгалянських стрільців, демонстрували прототип колісної САУ «Криль». Історія створення цієї артсистеми тягнеться вже майже півтора десятиліття, а останні кілька років, здавалося б, «Криль» пішов у забуття. Але з огляду на досвід російсько-української війни в Польщі дедалі гучніше лунають голоси про доцільність доповнення важких і дорогих САУ «Краб» і К9 – простішими, легшими і дешевшими колісними самохідками. Тож поговоримо про «Криля» і його (не)дописану історію.

 

Створення САУ «Криль» почалось 2011 року. Нова колісна САУ призначалась для артдивізіонів бригад, озброєних колісними бронетранспортерами «Росомак», а за балістичними характеристиками мала відповідати гусеничному «Крабові» - тобто, мати 155-мм ствол завдовжки 52 калібри. Угода, укладена 28 грудня 2011 року з «Гутою Стальова Воля» (HSW), передбачала виготовлення прототипу САУ у 2014 році і проведення заводських випробувань до кінця 2015 року.

 

Початковими планами передбачалась закупівля чотирьох дивізіонних модулів – 96 САУ «Криль». Однак у 2012 році план збільшили до семи модулів (168 САУ).

 

На початковому етапі аналізу розглядалась можливість придбання і локалізації готової зарубіжної САУ. «Зузану 2» забракували через закриту башту, яка, на думку польських фахівців, вважалася – що є дещо суперечливою тезою – типовою для САУ на гусеничних шасі. Перевагою цього варіанту була автоматизація процесу заряджання, недоліком – значна маса конструкції. САУ FH-77 BW L52 «Archer», запропонована BAE Systems, вважалася досить дорогою пропозицією, порівнянною за ціною з придбанням гусеничної гаубиці з аналогічними характеристиками. Стверджувалось, що маса САУ (30 тонн), дальність стрільби та конструктивна компоновка із закритою автоматизованою системою заряджання не відповідають очікуванням ЗС Польщі. Стверджувалось, що в реальних бойових умовах через відсутність можливості ручного заряджання існує ризик невиконання вогневого завдання у разі виходу з ладу складної системи автоматичного заряджання.

 

Увага польських фахівців переключилась на дві інші артсистеми: французьку «Цезар» та ізраїльську ATMOS 2000. Порівняльний аналіз обох однаково високорівневих, хоча технічно різних, гармат показав перевагу ізраїльської конструкції. На користь її зіграла не тільки низка більш вигідних рішень (наприклад, клиновий затвор замість гвинтового), але й кращі параметри, що визначають тактичні можливості САУ, наприклад, ширший діапазон кутів наведення. Діапазон кутів наведення французької гармати у вертикальній площині становить від +0,6 до +67,5°, в горизонтальній – по 15° праворуч і ліворуч від поздовжньої осі шасі, ізраїльської ж – відповідно, від -2 до +70° та по 25°. Це має велике значення в ситуації, коли необхідно перевести вогонь на ціль з різними координатами; тоді не потрібно змінювати положення гармати на вогневій позиції. Ізраїльські рішення щодо передачі динамічних навантажень після пострілу від гармати на землю також отримали вищу оцінку.

 

Жодна з гармат не пропонувала повної автоматизації процесу заряджання боєприпасів, на відміну від раніше виключених конструкцій «Зузана 2» та «Арчер» - але це вважалось перевагою з огляду на нижчу ціну і вищу надійність порівняно з повністю автоматизованими САУ. Вибір пропозиції Elbit, зрештою визначився більшою гнучкістю пропозиції ізраїльтян – вони, на відміну від французьких конкурентів, не наполягали на прийнятті їхньої пропозиції в комплексі, включаючи шасі. Польська сторона з самого початку чітко дала зрозуміти, що шасі буде розроблене власними силами. Ризик фіаско, як у випадку зі створенням власного гусеничного шасі для «Краба», був суттєво меншим – польська фірма «Єльч» успішно продукувала армійські автомобілі підвищеної прохідності, тож можна було сподіватись на адаптацію якоїсь з її конструкцій.

 

На формування загального вигляду «Криля» вплинула вимога забезпечення можливості транспортування САУ літаком С-130 «Геркулес». Це накладало суттєві обмеження на масу самохідки (не більше 19 тонн) та її габарити. Масу артилерійської частини «Елбіт» на вимогу польської сторони зменшив десь на 500 кг – до 9,5 т. Однак на цьому резерви вичерпались. Вихід довелось шукати в проєктуванні нового шасі.

 

Конструктори «Єльча», створюючи тривісне шасі 663.32, відмовились від традиційної для цього виробника безкапотної конструкції. Це зумовлювалось розміщенням гармати в задній частині шасі – висунутий вперед двигун мав служити противагою. Крім того, капотне компонування дозволяло зменшити висоту САУ (порівняно з розміщенням кабіни над двигуном) – за вимогами вона не мала перевищувати 3,44 м. На шасі застосували двигун MTU 6R106TD21 – шестициліндровий дизель робочим об'ємом 7,2 л та потужністю 326 к.с. Такий же двигун використовується на поширеній в ЗС Польщі двовісній вантажівці «Єльч» 442.32. Коробка передач – механічна дев’ятиступінчата. Кабіна – дворядна, захищена 5,5-мм бронею. Возимий боєкомплект – 18 снарядів.

 

Радіоелектронне обладнання САУ «Криль» включає, серед іншого, систему зв'язку FONET та цифрову радіостанцію, радіолокаційну станцію вимірювання початкової швидкості снаряда MVRS 700 SCD, супутниково-інерціальну навігаційну систему TALIN 5000 з одометром, балістичний комп'ютер.

 

Прототип шасі був представлений в липні 2014 року. Однак темп створення САУ відставав від визначеного графіка. У 2020 році Найвища ізба контролі (польський відповідник Рахункової палати) проаналізувала хід реалізації восьми проєктів, які у 2013-2016 рр. фінансувались Національним центром досліджень і розвитку. В усіх виявлені значні недоліки. Два проєкти безпосередньо стосуються нашої теми.

 

1. Дивізіонний вогневий модуль «Криль». На думку контролерів, головна ціль, поставлена в програмі, буле неможлива для реалізації, оскільки «часткові цілі були окреслені в обсязі, який не охоплював повного діапазону заходів, необхідних для досягнення головної цілі». Наскільки я зрозумів з цього канцеляриту, наплужили з завданнями... Витяг з «операційних вимог» передали виконавцеві тільки через 2,5 роки після початку реалізації проєкту! Виконавець виготовив технічну документацію «Криля» і прототип САУ незважаючи на те, що необхідні для цього етапу документи не були погоджені Міністерством національної оборони. Тактико-технічні вимоги для «Криля» не були затверджені до середини 2018 р. У підсумку, після дев’яти років реалізації проєкту не було впевненості у тому, що «Криль» відповідатиме вимогам.

 

2. Автоматизована система управління вогнем для дивізіонного вогневого модуля «Криль» (з можливістю використання в дивізіонах РСЗВ «Лангуста» і «Хомар»). Проєкт передбачав адаптацію апаратури і програмного забезпечення АСУВ «Топаз». Термін початку – грудень 2013 р., попередній термін готовності – кінець 2017 р. У висновку контролерів вказано, що в поданні на фінансування проєкту не було передбачено опрацювання документації, будівництво прототипів і їх випробування для трьох типів машин, на яких мало монтуватись обладнання. Таким чином, отримання очікуваних результатів було неможливе. Через дев’ять місяців фінансування проєкту припинили через відсутність погодження тактико-технічних вимог з замовником. Процес цього погодження станом на 2020 рік ще тривав...

 

У 2021 році з’явилась інформація, що замовник вважає доцільним завершення реалізації програми розвитку «Криля» на стадії прототипу... і початок нової програми створення колісної САУ, за новими тактико-технічними вимогами. Передбачалась відмова від вимоги аеромобільності – Військо Польське вже не збиралось перекидати дивізіони (чи бодай батареї) «Крилів» «Геркулесами» на великі відстані. Це відкривало шлях до застосування більшого чотиривісного шасі і встановлення механізму заряджання. З того часу програма не мала якогось помітного прогресу. Чи буде «Криль» реінкарнований? Побачимо...

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783