Угорський танк з німецькою гаубицею у чехословацькому виконанні

 

Після завершення бойових дій Другої світової війни у Європі на теренах Чехословаччини лишилось кілька тисяч бойових броньованих машин. Більшість з них годилась лише на брухт, або ж у кращому разі – на запчастини. Та все ж майже 700 одиниць бронетехніки були ремонтопридатними. Переважну більшість становиди німецькі моделі, але також були совєцькі, американські, британські, італійські, французькі та угорські машини. До останніх належали 13 середніх танків Turan та одна САУ 43M Zrínyi, хоча інші джерела згадують 11 танків Turan і уточнюють, що вони були захоплені наприкінці 1944 року у 2-ї угорської бронетанкової дивізії на півдні Словаччини.

 

Використання танків Turan за прямим призначенням виключалось з огляду на їхню малочисельність і застарілість. Намагаючись знайти застосування цим машинам, 6 червня 1947 року Військово-технічний інститут (Vojenský technický ústav – VTU), чехословацький центр, відповідальний за розробку бронетехніки, звернувся до Генерального штабу чехословацької армії з ініціативою розпочати розробку САУ з використанням шасі Turan і німецької 105-мм гаубиці leFH 18.

 

Компанія Škoda відповідала за виконання технічної роботи для цього проекту. 18 липня 1947 року техніки цієї фірми прибули до ремонтного заводу в Пржелоучі (де знаходились угорські танки), щоб вибрати танки у найкращому стані. Чотири шасі було обрано для використання як прототипи та як постачальники запасних частин.

При переобладнанні з танка демонтували башту та даху бойового відділення. На їхньому місці було встановлено відкриту згори рубку. Товщина броні рубки у лобовій проєкції становила 50 мм, у бічній – 15 мм. У рубці встановили гаубицю 105-мм leFH 18/40 (чехословацьке позначення – lehká 105 mm houfnice vzor 18/40 N). Боєкомплект становив 50 снарядів, екіпаж САУ складався з п’яти осіб.

Два побудовані прототипи САУ відрізнялися розташуванням гаубиці. В одному гармата була встановлена на осі машини, тоді як в іншому вона була зміщена приблизно на 195 мм ліворуч. Метою цієї зміни було встановлення її нижче, що дозволило зменшити висоту машини на 420 мм. Максимальна висота становила 2230 мм.

Кут піднесення гаубиці становив від -5° до +42°, а кут горизонтального наведення — до 23° ліворуч і 7° праворуч (у варіанті з центральним розташуванням гармати кут поперечного наведення становив 20° в кожен бік).

Будівництво двох прототипів постійно затримувалося через брак запасних частин. Нарешті, у листопаді 1948 р. вони пройшли заводські випробування і були передані армії для військових випробувань. Та пройшовши лише пів сотні кілометрів обидві САУ зламались. Після заводського ремонту прототипи у березні 1949 р. успішно пройшли вогневі та ходові випробування, а 28 червня взяли участь у порівняльних випробуваннях з іншими типами САУ.

Жодних перспектив серійного виробництва САУ на шасі Turan не було. Обидва прототипи передали в артилерійський полк в Оломоуці, де упродовж кількох місяців вони використовувались як навчальні. 12 жовтня 1950 року обидві машини після демілітаризації продали компанії «Енергостав» за 25 000 чеських крон кожна. Деякий час використовувалися для будівництва високовольтних ліній електропередач.