Протитанкова артилерія Швеції: 37-мм Bofors

37 mm pvkan m/38

Одним з найбільш відомих продуктів шведської військової промисловості 1930-х років стала 37-мм протитанкова гармата Bofors. Відштовхуючись від німецького «предка», шведські конструктори у кілька етапів створили один з кращих взірців у своїй, так би мовити, ваговій категорії.

 

Розробки піхотних гармат (з протитанковим «ухилом») калібрів 37-47 мм велись «Бофорсом» спільно з концерном «Крупп» ще з 1921 р. Однак особливих успіхів досягти не вдалось. Переломом став вибір на початку 1930-х років гармати від конкурента – фірми «Рейнметал». 37-мм гармата зі стволом завдовжки 45 калібрів призначалась для озброєння танків Landsverk 10 і Landsverk 30. Уже на цьому етапі шведи внесли до конструкції гармати певні зміни. Гармата, що отримала позначення 37 mm K. fm/32, мала затвор, який переміщувався не в горизонтальній, як у німців, а у вертикальній площині, відмінності були й у деяких інших дрібних деталях.

 

На початку 1930-х років піхотні гармати дедалі виразніше набували протитанкового призначення. Розуміли це й у шведській армії. Тому не варто дивуватися, що на базі 37 mm K. fm/32 було створено піхотну гармату, перший дослідний зразок якої з’явився одночасно з танковою гарматою – 1932 року. Гармата, як і танкова, мала позначення 37 mm K. fm/32. По суті, це була адаптація танкової гармати для використання піхотою, причому саме як протитанкового засобу.

37 mm K. fm/32

 

Перша версія гармати мала однобрусний лафет, а також плечовий упор для наведення, на кшталт гармати Hotchkiss. Гармата мала колеса велосипедного типу, а її бойова маса становила 300 кг. У 1933 році 13 таких гармат придбав Китай. Трохи пізніше, але того ж 1932 року, з’явилася вдосконалена версія гармати, яка отримала гарматний щит, розташований під значним кутом нахилу, а станин стало дві. Новинкою зацікавилася Данія: у 1933 році компанія Madsen придбала ліцензію на виробництво 37 mm K. fm/32 у такій конфігурації. Ці гармати взяли на озброєння під позначенням 37 mm fodfolkskanon M.1934.

37 mm K. fm/32-34 (на передньому плані) і 37 mm K. fm/32

 

У 1934 році Bofors представила на випробування модернізовану версію гармати, що отримала позначення 37 mm K. fm/32-34. Випробовувалися кілька варіантів гарматних щитів, зрештою на озброєння прийняли версію з відкидними нижніми секціями. Саме цю гармату прийняли на озброєння шведської армії як 37 mm infanterikanon m/34. Серед іншого, ця гармата отримала своєрідну візитівку у вигляді спеціальних подушок на станинах, на які під час стрільби лягав розрахунок. Річ виявилася зручною, і надалі ця ідея ще не раз використовуватиметься у шведській протитанковій артилерії.

 

37 mm K. fm/32-34

У 1935 році з’явився значно більший замовник — Польща. Вона придбала ліцензію на виробництво гармати, що отримала позначення Armata przeciwpancerna 37 mm wz. 36 Bofors. На додачу до цього безпосередньо у Bofors було закуплено 300 гармат 37 mm infanterikanon m/34. Але історія польських протитанкових «Бофорсів» заслуговує на окрему розповідь.

37 mm infanterikanon m/34

 

Шведська королівська армія отримала лише 12 гармат 37 mm infanterikanon m/34, придбаних у 1935 році. Причина проста — бракувало грошей, шведських військових тримали на голодному пайку. Ще 12 infanterikanon m/34 придбала армія Нідерландів.

37 PstK/36 Bofor

48 гармат придбала Фінляндія, ще 66 одиниць надійшло під час радянсько-фінської війни. Фіни, як і поляки, освоїли ліцензійне виробництво цієї гармати. 37 PstK/36 Bofors випускалися силами компаній Tampella і VTT — загалом їх виготовили 355 одиниць. Перша з вказаних фірм виготовила рівно три сотні гармат – 48 у 1939 р., 152 у 1940-му і 100 у 1941-му. VTT здала 48 гармат у 1939 р. і лише сім – у 1940-му; крім того, у 1939-1940 рр. вона виготовила 33 танкові гармати 37 Psv.K/36.

Ordnance QF 37 mm Mk I

 

Друге за обсягом замовлення на infanterikanon m/34 зробили британці. 250 гармат вони придбали для підконтрольного їм Судану. Ці гармати отримали позначення Ordnance QF 37 mm Mk I. Їх можна було побачити, наприклад, на машинах LRDG (Long Range Desert Group).

 

Напевно, шведські військові правильно зробили, не поспішаючи з масовими закупівлями протитанкових гармат. Річ у тім, що до 1939 року Bofors створила вдосконалену версію гармати, яка базувалась на польському варіанті. Спочатку вона мала позначення infanterikanon m/38, але згодом здоровий глузд усе ж переміг. Гармату перейменували на 37 mm pvkan (pansarvärnskanon) m/38, тобто протитанкову гармату зразка 1938 року. Її закупівлі, що розпочалися 1939 року, становили 491 одиницю. Для Швеції, яка й надалі зберігала нейтральний статус, це було практично масове виробництво.

37 mm pvkan m/38

 

Для свого часу це була дуже передова за конструкцією гармата. Можна сказати, що 37 mm pvkan m/38 була шведською версією Armata przeciwpancerna 37 mm wz. 36 Bofors. Вони дуже схожі, різниця хіба що в колесах. Якщо на 37 mm infanterikanon m/34 використовувалися колеса зі спицями, то 37 mm pvkan m/38 мала штамповані колісні диски та шини з характерним малюнком протектора HOHOHOHO.

Музей в Паролі, Фінляндія. На задньому плані - польський "бофорс" wz. 36, 42 такі гармати Фінляндія купила в Німеччини. А на передньому - 37 PstK/36 Bofors фінського виробництва. Колеса з протектором НОНОНОНО

 

37 mm pvkan m/38 зі штатним у шведській армії тягачем Tgb m/39 (Terrängbil m/39), тобто Tempo G 1200

Кілька слів про снаряди. У шведській армії використовувались два типи бронебійних трасувальних снарядів: 37 mm sk ptr m/34 slpprj m/38 і 37 mm sk ptr m/34 slpgr m/39. Перший – це болванка без розривного заряда, другий містив невеликий розривний заряд (15 г тротилу). Важили вони, відповідно, 735 і 740 г, початкова швидкість становила 785 і 775 м/с. При стрільбі по броні, нахиленій під кутом 30 градусів від вертикалі, перший з них пробивав 45 мм на дистанції 200 м, 35 мм – на 600 м і 29 мм – на 1000 м.

 

Вже після війни взяли на озброєння підкаліберний снаряд 37 mm sk ptr m/34 slpprj m/49 з вольфрамовим осердям діаметром 24 мм. За початкової швидкості 1150 м/с він пробивав встановлену під кутом 30 градусів від вертикалі броню завтовшки 65 мм на дистанції 200 м, 58 мм – на 600 м і 52 мм – на 1000 м.

 

Осколковий снаряд 37 mm sk ptr m/34 sgr m/43 важив 680 г, споряджався 95 г тротилу і мав початкову швидкість 805 м/с.

 

Із усіх польових гармат, створених Bofors у 1930-х роках, 37 mm pvkan m/38 та її різновиди стали найуспішнішою системою. Так, вона мала німецьке походження, але зрештою вийшла оригінальна артилерійська система — низька, легка (споряджена маса становила лише 375 кг), розрахована на високу швидкість буксирування. Як показали подальші події, концепція цієї гармати дозволила згодом створити потужнішу 57 mm pvkan m/43, дуже схожу на неї конструктивно. Найважливіше, що ця гармата мала великий експортний успіх. Звичайно, не такий, як у 40-мм зенітки Bofors M/36, але тут і ринок був значно насиченішим.

 

Тактико-технічні характеристики гармати 37 mm pvkan m/38

Калібр, мм	37
Довжина ствола, мм/калібрів	1600/45
Маса гармати в бойовому положенні, кг	370
Кут вертикального наведення, град.	-10, +25
Кут горизонтального наведення, град.	50
Маса снаряда, кг	0,68-0,74
Початкова швидкість снаряда, м/с	775-805
Ефективна дальність стрільби, м	4000
Максимальна дальність стрільби, м	6500
Швидкострільність, постр./хв	12

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783