"Комунар"

Давно збирався зробити матеріал про перший масовий український трактор «Комунар». Нарешті зібрався. Історія цього трактора досить цікава хоча б тому, що дає змогу розкрити особливості стосунків керівництва УСРР з москвою в перші роки совєтської влади. Ініціатива організації тракторного виробництва в Україні належала Харкову, але дуже швидко її перехопила і очолила процес москва.

 

Отже, 1921 р. Українська рада народного господарства (УРНГ) сформувала комісію, яка ретельно вивчила закордонний досвід тракторобудування. У результаті УРНГ виробила план організації тракторобудування на Харківському паровозобудівному заводі. Як альтернативу розглядали можливість виробництва тракторів у Таганрозі, на території тоді недіючого відділення Русско-Балтійського заводу (нагадаю, що до 1924 р. Таганрог входив до складу УСРР). Цей план згодом було передано для «ув’язки з іншими галузями промисловості та життям» до московської Вищої ради народного господарства (ВРНГ).

 

При ВРНГ також було організовано комісію, яка, обстеживши цілу низку заводів, подала орієнтовний план тракторобудування, віддавши перевагу Харківському паровозобудівному заводові та групі Петроградських машинобудівних заводів.

Принципово на той час було ухвалено рішення про організацію виробництва тракторів найпростішого типу, універсального трактора потужністю 16–30 к.с., а також потужного гусеничного трактора переважно військового призначення.

 

У липні 1922 р. військове відомство провело випробування закуплених гусеничних тракторів «Холт», конструкцію яких визнали вдалою. Невдовзі Обухівському заводу було запропоновано організувати виготовлення їхнього аналога (трактор «Большевік»). Через кілька місяців, восени того ж року, пройшов випробування німецький трактор «Ганомаг» WD-25 (з двигуном потужністю 25 к.с.), який показав себе досить позитивно. Окрім трактора потужністю 25 к.с., фірма випускала трактор WD-50 потужністю 50 к.с., причому завдяки потужнішій силовій установці він мав дещо кращі експлуатаційні характеристики, ніж уже рекомендований до прийняття на озброєння «Холт». У підсумку Комісія із застосування механічної тяги в артилерії (рос. Комиссия по применению механической тяги в артиллерии, скорочено Комета) рекомендувала саме трактор «Ганомаг» WD-50 для використання у військових цілях.

 

Таким чином, до другої половини 1922 р. в основному було визначено типи тракторів, які передбачалося освоїти, а також заводи-виробники. Остаточно програму тракторобудування затвердили постановою Совєта труда і оборони (СТО) від 4 квітня 1923 р., якою було підтверджено рішення Комети та комісій при Держплані і ВРНГ. Виробництво вітчизняної версії трактора «Ганомаг» WD-50, названого «Комунар», вирішили розгорнути на Харківському паровозобудівному заводі (ХПЗ, пізніше — завод № 183).

 

Для цього задіяли колишній вагонний цех заводу, де до того тимчасово здійснювався ремонт автомобілів та іншої техніки. Капітальні роботи з розвитку тракторобудування загалом зводилися до такого: у 1925/26 операційному році (о.р.) витрати спрямовувалися на пристосування вагонного цеху під тракторний, у 1926/27 о.р. було обладнано станцію для випробування тракторних двигунів, а у 1927/1928 о.р. збудовано невелику зварювальну майстерню при тракторному цеху та придбано необхідне обладнання. Нагадаю, що в той час в СРСР операційний (або господарський) рік не збігався з календарним: він починався 1 жовтня і закінчувався 30 вересня наступного року. Надалі цех було розширено за рахунок прибудов. Роботи перших двох років стали початковою базою для випуску тракторів.

 

У другій половині 1924 р. «Комунар» передали військовим для випробувань у тракторних пробігах Головного військово-технічного управління (ГВТУ). План випуску «Комунарів» був гігантським: 1925 р. передбачалось випустити 1200 тракторів! Однак виконати його не вдалося, і до початку квітня 1925 р. зібрали лише 20 тракторів, після чого до осені виробництво призупинили.

 

Окрім пробігових випробувань (спільно з трактором «Большевік»), «Комунари» були випробувані в обмеженій експлуатації. Загалом випробовувалися шість прототипів. У 1926 р. трактор взяли на озброєння під маркою «9Г» (або просто «Комунар»), де цифра означала округлену масу трактора в тоннах, а літера вказувала на гусеничний тип.

 

Конструкція

 

Просто скопіювати німецький трактор не вдалось. Річ у тім, що двигун WD50 був розрахований для роботи на бензині, коли ж його перевели на гас (а саме на цьому паливі й передбачалось експлуатувати трактори в Радянському Союзі) потужність знизилась з 50 до 38 к.с. Тому інженерам ХПЗ довелось перепроєктувати двигун для підняття його потужності. Гасовий двигун виявився важчим від оригіналу; крім того, частину деталей трактора, що виготовлялись із кольорових металів, замінили сталевими й чавунними. Маса машини зросла. Щоб не допустити зростання питомого тиску на ґрунт, довжину гусениць (а з ними – і довжину рами трактора) збільшили.

Через надлишкову потужність "Комунар" не знайшов широкого застосування у сільському господарстві

 

Трактор оснащувався чотирициліндровим чотиритактним двигуном із вертикальним розташуванням циліндрів. Циліндри двигуна, кожен зі своєю головкою та водяною сорочкою, відливалися окремо і монтувалися попарно. У циліндрів у литій частині сорочки були лючки, закриті знімними металевими кришками, що дозволяло легко очищати водяний простір сорочки від землі та бруду після лиття під час виготовлення, а також від накипу, що утворювався під час експлуатації. Камера згоряння не оброблялася, що було одним із суттєвих недоліків конструкції, оскільки розміри камер (і, відповідно, потужність) у різних циліндрах були неоднаковими. Шорстка поверхня литва сприяла утворенню нагару, який викликав передчасні спалахи суміші або самозаймання.

 

Охолодження двигуна було водяним. На перших 20 тракторах випуску 1924/25 о.р. застосовувався радіатор, подібний до радіатора трактора «Ганомаг». Пізніше впровадили нову конструкцію радіатора.

 

Розташований за місцем тракториста на високих кронштейнах паливний бак виготовлявся з 1,5-мм лудженого заліза. Бак поділявся на два відділення: для гасу (270 л) і бензину (40 л); бензин використовувався як паливо для запуску двигуна. Подача палива здійснювалася під тиском.

 

На «Комунарі» було встановлено карбюратор «Зеніт» і магнето «Бош ZR4».

 

Рама трактора була клепаною, металевої конструкції й складалася з рам гусеничних ходів, жорстко з’єднаних чотирма (двошвелерними з листом між ними) поперечними балками, і центральної рами.

 

Рама гусеничного ходу складалася з двох основних листів, з’єднаних між собою горизонтальним листом. Прикріплені до поперечних балок листи утворювали чотири вертикальні перегородки та поділяли раму гусениці на три окремі, відкриті знизу коробки, у яких розміщувалися підресорені каретки опорних котків.

 

Для буксирування вантажів був задній пружинний зчіпний пристрій, який за потреби можна було зняти й замінити шківом для приводу машин.

 

Варіанти

 

Серія 9Г (іноді позначалася як «Г-50» або модель «35/50») випускалася у 1924–1930 рр. Трактори цієї серії, хоча й мали одне позначення, відрізнялися конструкцією радіатора, гусеничного ходу та низки інших вузлів і агрегатів.

Буксирування 203-мм гаубиці Б-4 двома тракторами "Комунар"

 

Необхідність удосконалення конструкції та внесення принципових змін призвела до появи нових серій тракторів, що знайшло відображення в їхніх позначеннях. Нові варіанти тракторів регулярно випробовувалися військовими. Зокрема, у 1930 р. на підставі постанови РВС було проведено кілька масштабних випробувань «Комунарів» та інших тракторів. Результати випробувань різних варіантів «Комунара» наведені в таблиці.

 

Параметр	9ГУ	9ЕУ	З-90
Маса трактора в похідному положенні, т	бл. 9	бл. 9	бл. 8,7
Потужність двигуна при роботі на бензині, к.с.	75	75	90
Маса причепа, т	10-12	до 9	8,5-9
Середня швидкість по шосе, км/год	8-9	10-11	13-14
Середня швидкість по ґрунтовій дорозі км/год	5-6	6,5-7,5	7-8
Середня швидкість поза дорогою, км/год	3-4	4-4,5	4-5

 

«Комунари» різних серій суттєво відрізнялися за тяговими й швидкісними показниками. Це визначало характер їхнього застосування у військових цілях.

Трактори серії 9ГУ призначалися для тяги старих систем артилерії РГК. Найважчими вантажами, які міг буксирувати «Комунар» цієї модифікації, були дві повозки 280-мм гаубиці Шнейдера загальною масою до 11,5 т або 203-мм гаубиця марки А («Мідваль») із передком масою 10 т.

Покинутий на узбіччі дороги "Комунар" з 76-мм зеніткою зр. 1931 р. Літо 1941 р.

 

Трактори серії 9ЕУ служили головним чином для перевезення зенітних артсистем із підвищеними швидкостями. Це могла бути зенітна установка механічної тяги зразка 1925 р. з причіпним возиком на 1,75 т або зенітна установка зразка 1926 р. для кінної та механічної тяги з причіпним возиком на 3 т.

 

Окрім тракторів серії 9ЕУ, у 1930 р. у військах були чотири трактори серії 9А. На відміну від 9ЕУ, у цій версії було здійснено спробу підвищення тягового зусилля на шкоду динаміці.

 

Основним призначенням тракторів серії 3-90 було «буксирування артилерійських вантажів із підвищеними швидкостями до отримання спеціальних типів тракторів (середнього і важкого) за системою озброєння». У цій модифікації комплексно впровадили всі позитивні зміни, випробувані в ранніх серіях. Трактор серії 3-90 став наймасовішою модифікацією «Комунару» і з незначними змінами випускався до 1935 р.

 

Експлуатація

 

Суттєвим недоліком під час виготовлення «Комунарів» було притаманне ХПЗ фактично індивідуальне виробництво, через що взаємозамінності не існувало навіть у межах однієї серії машин. Під час замовлення на заводі нових вузлів і деталей, наприклад двигуна, окрім каталожного номера потрібно було вказувати й серійний номер трактора. Це ускладнювало постачання запасних частин, ускладнювало експлуатацію та здорожчувало виробництво. З часом ситуація поступово змінювалася на краще, проте ця проблема так і не була повністю вирішена під час випуску й інших виробів заводу до початку війни.

 

Удосконалення застарілої конструкції (по суті, ще часів Першої світової війни) не могло тривати безкінечно, тому 15 серпня 1934 р. заступник голови СТО Куйбишев підписав постанову № К-96сс про організацію виробництва нових тракторів «Комінтерн» замість «Комунару» 3-90. З наступного року ХПЗ припинив складання «Комунарів». Для забезпечення запасними частинами 1310 тракторів цього типу, що на той момент перебували на озброєнні Червоної армії, Наркомзему доручалося організувати випуск запчастин на заводі ім. Красіна в Дніпропетровську.

 

Німецький вояк біля трофейного "Комунара". Літо 1941 р.

В армії «Комунари» поступово витіснялися тракторами інших моделей, передусім — спеціальними артилерійськими тягачами. Однак вони залишалися на озброєнні до початку німецько-радянської війни, продовжуючи службу на аеродромах, в артилерійських та інших частинах, а також у народному господарстві. Деякі «Комунари» були захоплені та обмежено використовувалися німцями.

 

Основні характеристики трактора «Комунар» серії 9Г

 

Споряджена маса, кг	8250
Довжина, мм	4350
Ширина, мм	2060
Висота, мм	2460
Діаметр опорних котків, мм	250
Кількість опорних котків (на один борт)	7
Діаметр ведучого колеса, мм	705
Ширина гусениці, мм	400
Опорна довжина гусениці, мм	2000
Питомий тиск на ґрунт, кг/кв. см	0,515
Максимальна потужність (при роботі на гасі), к.с.	50,3
Потужність на гакові, максимальна/середня, к.с.	42,4/36,2
Кількість передач	3 вперед + 1 назад
Швидкості, км/год	1,83-4,75-7,0-2,4

 

В історії виробництва і експлуатації «Комунарів» ще чимало нез'ясованого (принаймні, для мене). Не знайшов інформації про обсяг виробництва тракторів за роками і серіями. Бракує й даних про конкретні частини РСЧА, які експлуатували ці трактори. Ну і, безперечно, слід згадати про самохідні артустановки на базі «Комунара»  - але про них буде окрема стаття.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783