SIDAM 25
Ймовірно, невдовзі Сили оборони
України отримають на озброєння ще один зразок зенітної системи ближньої дії –
італійську ЗСУ SIDAM 25. Тож що це за система?
Армійська протиповітряна оборона
Італії на рубежі 70-х – 80-х років минулого століття перебувала в далеко не
найкращому стані. На рівні систем середньої дальності все, в принципі, було
гаразд: ЗРК «Хок»/«Удосконалений Хок» назагал відповідали вимогам часу. А от в
ближній ППО основними системами були 40-міліметрові причіпні «Бофорси».
Сучасних ЗСУ армія взагалі не мала. Тож у відповідь на нагальну потребу армії
Італії в 1983 році тодішня компанія OTO Melara
розпочала розробку нової мобільної зенітної артилерійської системи. При цьому
спочатку робота фінансувалась за рахунок коштів самої фірми (як, до речі, й
іншої ЗСУ, про яку я вже розповідав – ОТОМАТІС).
Нова ЗСУ SIDAM 25 (Sistema Italiano Difesa
Area Mobile, 25 millimeter). була конструкцією порівняно простою,
вона базувалась на існуючих компонентах. Як шасі використали бронетранспортер
M113, що виготовлявся за ліцензією OTO Melara. Однак від самого початку
компанія спроєктувала систему так, щоб її можна було монтувати на різні машини –
як гусеничні, так і колісні. Чотири гармати, що становлять основу SIDAM 25, —
це 25-мм гармати моделі KBA виробництва Oerlikon
Italiana, дочірньої компанії Oerlikon
Contraves. Башта розрахована на одного оператора і виготовлена зі
зварної алюмінію. Башта масою три
тонни має по два блоки гармат з кожного боку. Кожна гармата важить 108 кг,
причому дві з них оснащені подвійною системою подачі боєприпасів, що дозволяє
за потреби використовувати підкаліберні бронебійні снаряди з відокремлюваним
піддоном. У готових укладках розміщується загалом 630 пострілів, з них 30
бронебійних. Навідник може обрати один із чотирьох режимів стрільби: одиночний
постріл, черга по 15 пострілів, черга по 25 пострілів або безперервний вогонь;
за потреби він також може обрати підкаліберні бронебійні боєприпаси.
Система керування вогнем SIDAM 25
складається з оптронного прицільного комплексу, що включає стабілізований
оптичний приціл OG14 з автоматичною оптико-електронною системою спостереження
для денних умов, автоматичну оптико-електронну систему спостереження для нічних
операцій за низького рівня освітлення, а також лазерний віддалемір. Радару ЗСУ
не має.
Електронний
блок супроводження, з’єднаний з прицільним комплексом, забезпечує кутове
супроводження цілі. Центральним елементом системи керування вогнем є комп’ютер,
розташований на пульті навідника; до його складу входить інерціальний датчик
положення машини. Інтегровану систему розпізнавання «свій–чужий» постачає компанія Italtel. Уся система стабілізована, що дозволяє
SIDAM 25 вести вогонь на ходу. Як альтернатива, цілевказання може надходити із
зовнішнього джерела і прийматися машиною SIDAM 25 через комплект Target Alert
Display Set. У такій конфігурації встановлюється блок оцінки загроз; цей
пристрій забезпечує операторам системи SIDAM 25 пріоритизацію небезпек для
одночасного відстеження до десяти цілей.
Екіпаж ЗСУ складається з трьох осіб
– механіка-водія, навідника (в башті) і командира (його робоче місце
знаходиться в колишньому десантному відсіку БТР).
SIDAM 25 на базі M113A2 оснащується
шестициліндровим дизельним двигуном рідинного охолодження Detroit Diesel 6V-53 потужністю 212 к.с. при
2800 об/хв. Питома потужність становить 13,39 к.с. на тонну. Стандартне електрообладнання
включає 24-вольтову систему з двома 12-вольтовими акумуляторами типу 6TL.
SIDAM
25 використовує коробку передач Allison
Transmission TX-100-1 з трьома передачами вперед і однією назад.
Вогневі випробування, проведені у
1985-1987 роках, виявилися дуже успішними, і в червні 1987 року армія Італії замовила
цю систему. Перші зразки були поставлені до бригади Garibaldi 1989 році. Спочатку загальна потреба
становила 340 систем, але згодом її скоротили до 280, реально ж виготовили 275
ЗСУ, поставлених сухопутним військам до 1997 року. Наприкінці 1994 року, у
межах ширшої реорганізації італійської оборонної промисловості, компанія OTO Melara була об’єднана з фірмою Breda під назвою OTO-Breda.
Як
зазначалося вище, башта SIDAM 25 була спроєктована так, щоб її можна було
інтегрувати з різними бойовими машинами – як колісними, так і гусеничними. Башта
SIDAM 25 проходила випробувальне встановлення на гусеничних машинах C13 і
VCC-80, а також на колісних машинах BMR-3560 (іспанська) та EE-11 (бразильська).
Жодних модернізацій за час служби SIDAM
25 не зазнала. Випробовувався варіант, доозброєний двома тризарядними блоками ракет від
ПЗРК Mistral, але він так і
залишився прототипом.
SIDAM 25 за своїми характеритстиками
– це щось середнє між американською ЗСУ М163 Vulcan і радянською «Шилкою». Установка забезпечує
ефективну дальність стрільби по повітряних цілях 2000 м, суттєво поступаючись «Гепарду»,
для якого цей показник сягає 4000 м. Брак радару робить ЗСУ залежною від зовнішнього
цілевказання. Невисокі характеристики SIDAM 25 і зміна поглядів на загрозу з
повітря зумовили те, що вже у 2000-х роках ці ЗСУ зняли з озброєння армії
Італії. 207 машин викупила бельгійська фірма, решта 68 залишились на консервації
в Італії.
В Україну вже постачались БТР,
переобладнані з SIDAM 25 – мабуть, від тієї бельгійської фірми? В базі даних
орикса фігурують сім таки втрачених БТР, причому перші втрати зафіксовані в жовтні
2024 р.
Скільки ЗСУ SIDAM 25 може отримати
Україна? Думаю, цифра у два-три десятки є цілком реальною. Чи будуть вони
корисними? Не впевнений. Установка з балістикою «Шилки», без радару... Хіба
добивати «шахеди» на підльоті до об’єктів. Все ж краще, ніж пікап з «браунінгом»
чи «максимом»...
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 5168 7456 7352 6783
Коментарі
Дописати коментар