ЗРК "Маджид"

 


Дванадцятиденна ізраїльсько-іранська війна стала для системи ППО Ірану суцільною компрометацією. Широчезна гама ЗРК, як імпортних, так і власних (чудернацьких покручів з американських, радянських/російських і китайських елементів) виявилась неспроможною відбити атаки сучасних бойових літаків. На цьому безрадісному для чалмоносців тлі світлою плямою виділяється один тип засобів ППО – ЗРК малої дальності «Маджид», відомий також під експортним позначенням AD-08. Більшість іранських відеозаписів об’єктивного контролю ураження повітряних цілей (безпілотників) – це робота «Маджидів».

 

Чим характерний цей ЗРК? Перш за все – це нова розробка, а не творче переосмислення виробів півстолітньої давнини. У війська цей ЗРК пішов з 2023 р. Система мобільна і малогабаритна (базується на пікапі), що полегшує маскування. І ще – «Маджид» задумувався як повністю пасивна система. Тобто, цей ЗРК не має радару, лише оптоелектронну станцію – а значить, його не можна засікти за випромінюванням РЛС.


 

Ракета ЗРК «Маджид» має інфрачервону головку самонаведення. Важить вона 75 кг, причому, якщо вірити рекламній інформації, аж 14 кг припадає на бойову частину. Діаметр становить 156 мм, а довжина – 2670 мм. На пусковій установці знаходиться чотири ракети у транспортно-пускових контейнерах.

 

Мінімальна дальність пуску ракети становить 700 м, максимальна 8 км, висота ураження цілі – від 20 м до 6 км. Дальність дії оптоелектронної станції сягає 15 км. Шикарні параметри для боротьби зі «шлюхедами»...

Чалмоносці, звісно, антизахідники, але технічні написи роблять англійскою (FWD на ракеті)




 

Ракети від «Маджида» знайшли ще одне застосування. В жовтні 2023 р. демонструвався «Расул» - реактивний БпЛА «Каррар», озброєний такою ракетою. Цікаве рішення, але неповноцінне – безпілотник-носій не має власних засобів виявлення повітряних цілей, тож пуск ракети здійснюється за командою з землі.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Польський малий калібр: для моря і для суходолу

Зображення
  OSU -35К на тральщику "Мева" Одним з цікавих продуктів польської оборонної промисловості є 35-мм артсистема  OSU -35К , яка первісно створювалась для озброєння кораблів, але невдовзі, ймовірно, потрапить і в наземні частини ППО. Придивимось до неї докладніше.   Ще у 2012 р. в Польщі була ініційована програма створення корабельної артустановки зі швейцарською 35-мм гарматою KDA і інтегрованою оптоелектронною головкою ZGS -158. Навесні 2016 р. прототип OSU -35 встановили для випробувань на корветі «Кашуб». Тести, які тривали до кінця 2018 р., показали необхідність внесення низки суттєвих змін, насемперед – зниження маси елементів системи, а також інтеграції артустановки з корабельною бойовою інформаційно-керуючою системою. До цього додались зміни, запроваджені з ініціативи самих проєктантів і зумовлені технологічним прогресом в галузях конструкційних матеріалів, приводів наведення, систем передачі даних тощо. Підсумком стала поява системи OSU -35К, в якій від першого...
Докладніше

Як росіяни намагались створити скрєпний HIMARS і що з цього вийшло

Зображення
  Створивши дуже добру РСЗВ MLRS , американці не зупинились. Річ у тім, що система ця – типовий продукт епохи холодної війни, оптимізований для застосування на Європейському ТВД. Для експедиційних же сил потрібна була система легша, з кращою стратегічною і тактичною мобільністю (простіше кажучи, оптимізована для перекидання повітряним шляхом і для швидких маршів власним ходом). Так з’явився HIMARS . Аналогічним чином спробували піти і запорєбрікові конструктори – але в них (наразі) нічого не вийшло...   У 2000-х роках на Мотовіліхінських заводах в Пєрмі створили полегшений варіянт «Смерча» - РСЗВ 9К58-4 «Кама». Її бойова машина 9А52-4 замість громіздкого МАЗівського шасі використовувала значно компактніше чотиривісне шасі КамАЗ-63501. Як і у випадку з переходом від MLRS до HIMARS , це призвело до скорочення залпу удвічі – з 12 до шести реактивних снарядів. При цьому в пориві нізкопоклонства пєрєд Западом лаптєногі мастєровиє спробували відмовитись від скрєпних трубчастих ...
Докладніше

Перший "сапог", або ж совєтський "Панцершрек"

Зображення
  Іноді випадкове фото спонукає до глибшого дослідження і розповіді про певний зразок озброєння. Тижні два тому Аль-Каїда в Магрібі захопила одну з баз армії Малі, а серед трофеїв засвітився рідкісний совєтський станковий гранатомет СПГ-82. Отже, що це за зброя? У 1942 році в конструкторському бюро СКБ-36 Народного комісаріату нафтової промисловості СРСР було розпочато роботи зі створення 82-мм «реактивної протитанкової рушниці» ПТР-82. У 1943 році доопрацьований варіант випробовувався під позначенням РПР-82, а в 1944 році — РПР-82М, але на озброєння вони взяті не були, оскільки жоден з доступних на той час матеріалів для віконця в щиті не витримував дії реактивного струменя. Іншою проблемою став боєприпас. Первісно для цього гранатомета в НДІ-6 Народного комісаріату боєприпасів розроблялася турбореактивна граната, яка в польоті стабілізувалась обертанням. Однак саме це обертання з великою швидкістю та, як наслідок, деформація й розпилення кумулятивного струменя, зумовило недос...
Докладніше