Перша німецька ЗСУ на танковому шасі: Flakpanzer I
Долю битв Друга світова війна нерідко вирішували танкові клини, що проривали оборону, мов консервний ніж бляшанку. Боротьба з танками ставала пріоритетним завданням, і для неї залучали всі доступні засоби, зокрема авіацію. Своєю чергою, це вимагало створення ефективних зенітних засобів, здатних супроводжувати танкові з’єднання. Оптимальним рішенням видавалося встановлення зенітних гармат на танкові шасі — це одразу знімало проблему забезпечення рухливості на рівні танків. Одними з перших створенням високомобільних зенітних самохідних установок (ЗСУ) зайнялися німці.
Практично від початку Другої світової війни в Німеччині випускали
«спеціальні машини» Sd.Kfz. 10/4. За конструкцією така «спецмашина» була
простою до примітивності: 20-мм одноствольна зенітна гармата Flak 30,
встановлена на шасі однотонного напівгусеничного тягача. У 1942 році з’явився
варіант Sd.Kfz. 10/5 із ширшою платформою, пристосованою для встановлення 20-мм
зенітної гармати Flak 38. ЗСУ на шасі однотонного тягача була простою і дешевою
машиною, що зумовило її масовість. Однак рухливість напівгусеничних ЗСУ
(включно з менш поширеними машинами з 37-мм і 88-мм зенітними гарматами,
створеними на базі важчих тягачів) була обмеженою — за прохідністю вони
поступалися танкам. Ще гірше було з зенітками, змонтованими на шасі вантажівок
— вони могли пересуватися лише дорогами. Поштовхом до переходу зенітних засобів
танкових з’єднань на якісно новий рівень стали великі втрати, зазнані від
британської авіації під час боїв у Північній Африці наприкінці 1941 — на початку
1942 років.
Розробки ЗСУ на танковому шасі почалися ще у травні 1941 року, коли фірми «Алкетт» і «Даймлер-Бенц» спільно зі «Штевером» створили найпростішу зенітну самохідку із застосуванням шасі застарілого легкого танка Pz.Kpfw. I Ausf. A. Фактично переробці піддавався навіть не сам танк, а транспортер боєприпасів Munitionsschlepper, створений шляхом заміни башти вантажною платформою, встановленою на даху корпусу. При переобладнанні в ЗСУ замість платформи встановлювали 20-мм одноствольну зенітну гармату Flak 38 зі штатним щитом, який був єдиним захистом гармати. Для зручності роботи обслуги з боків корпусу облаштували відкидні платформи.
Самохідка вийшла переобтяженою, адже зенітна гармата важила значно більше за штатну башту, а екіпаж тепер складався не з двох осіб, як у танка, а з п’яти. Тому розмістити більш-менш значний боєкомплект на ЗСУ не вдалося — для цього довелося використовувати одновісний причіп. Самохідна зенітна установка отримала найменування 2 cm Flak 38 auf Sfl Pz.Kpfw. I Ausf. A, але більш відома вона під неофіційною назвою Flakpanzer I («Зенітний танк I»).
Перші «зенітні танки» виявилися не надто вдалими і широкого поширення не набули (виготовили лише 24 такі самохідки). Цієї кількості вистачило для озброєння єдиної частини — 614-го моторизованого зенітного батальйону. Крім ЗСУ, частина отримала 24 модифікованих Munitionsschlepper'и, також відомі як «Laube» (альтанка). З танків зняли надбудови та башти та заміни їх простими плоскими вертикальними броньованими листами. Лобовий лист мав велике лобове скло, щоб водій міг бачити, куди він їде. «Laube» на марші перевозив не тільки боєкомплект, але й частину обслуги ЗСУ.
614-й батальйон брав участь у боях на Східному фронті, втративши свої останні Flakpanzer I взимку 1942 року під Сталінградом.
|
Екіпаж, чол. |
5 |
|
Бойова маса, кг |
6300 |
|
Довжина, мм |
4020 |
|
Ширина, мм |
2060 |
|
Висота, мм |
1970 |
|
Кліренс, мм |
400 |
|
Озброєння |
20-мм гармата Flak 38 |
|
| |
|
Потужність двигуна, к.с. |
60 |
|
Швидкість по шосе |
36 |
|
Запас ходу по шосе, км |
145 |
|
|
|
|
Товщина броні, мм |
6-13 |
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 5168 7456 7352 6783
Коментарі
Дописати коментар