Корабельна зенітка на наземному лафеті: система Guardian

 

Десь в середині 80-х років минулого століття мені до рук потрапили два числа італійського (але англомовного) часописа Defence Today (як потрапили – це окррема історія, але зараз не про це). Це були буквально гості з іншого світу – якісний папір, повний колір... А серед рекламних блоків – сторіночки фірми Breda з фото її виробів. У тому числі й досить незвичної причіпної зенітки – корабельна башта, встановлена на двовісному причепі. Башту ідентифікував одразу – флотська 40-міліметрова спарка Twin 40L70 Compact, дуже поширена у світі (використовується на корблях і катерах понад 25 країн світу). А ось сухопутний варіант... В «Зарубєжнам ваєннам абарзєніі», єдиному доступному вікні на Захід, про цей варіант жодної згадки не було... Тож цією статтею я закрию свій дитячий гештальт.

 

Італійська компанія Breda Meccanica Bresciana (згодом Oto Melara, нині Leonardo) вже багато років займається розробкою та виробництвом широкого спектра озброєння як для військово-морських, так і для сухопутних сил. Однією з найважливіших морських систем озброєння є Twin 40L70 Compact – двоствольна установка 40-мм зенітних гармат L/70 (легендарних «бофорсів»), яка у поєднанні з радаром Orion утворює системи ближньої ППО Dardo.

 

На основі морської установки була розроблена наземна версія, яка в комбінації з системою управління вогнем призначалася для захисту важливих об’єктів, таких як авіабази, командні пункти, а також цивільні цілі стратегічного значення, наприклад, нафтові родовища.

 

Система Breda 40L70 фактично являє собою стандартну морську башту, виготовлену з армованого склопластику, герметизовану і обладнану трьома люками — одним у задній частині та по одному з обох боків. Вона встановлена на причіпній чотириколісній платформі з шістьма регульованими опорами, що забезпечують стійкість на різних типах ґрунту. Обертання башти на 360° та наведення гармат у вертикальній площині (в діапазоні від -7,5 до +85°) здійснюються електроприводом зі швидкістю повороту до 90° за секунду.

 

Установка оснащена двома гарматами Bofors калібру 40 мм з довжиною ствола 70 калібрів. Гармати розташовані на відстані 30 см одна від одної, щоб зменшити силу віддачі на підйомний механізм і знизити масу конструкції.

 

Максимальна швидкострільність становить 300 пострілів на хвилину на кожну гармату, але вона може змінюватися залежно від типу використовуваних боєприпасів. Кожна гармата живиться від незалежного автоматичного подавача, сконструйованого так, що у разі виходу з ладу одного ствола інший може продовжувати вести вогонь.

Горизонтальна дальність стрільби становить 12500 м, вертикальна - 8700 м, ефективна дальність по повітряних цілях - 2500 м.

 

У башті розміщується загалом 444 снаряди калібру 40 мм, які зберігаються в обоймах по чотири штуки. Гільзи після пострілу викидаються назовні через передню частину установки, а вогонь ведеться стрільцем з пульта керування за допомогою дистанційної системи управління.

 

Використовуються такі типи боєприпасів:

• фугасні великої потужності (HCHE);
• фугасні трасувальні (HE-T);
• бронебійно-трасувальні (APC-T);
• фугасні снаряди з готовими осколками і радіолокаційним підривачем (PFHE);
• навчальні снаряди.

 

Особливу увагу заслуговує снаряд PFHE (Proximity Fuse Pre-fragmented High Explosive), призначений для ураження повітряних цілей. Один такий снаряд створює близько 2400 уламків, з яких 600 — це вольфрамові кулі, здатні пробивати 14 мм алюмінію.

 

Під час початкових випробувань вогонь вівся інертними боєприпасами по буксированій мішені. Було випущено 218 снарядів, із них:

• 78% (171 снаряд) поцілили в межах 4 метрів від цілі,
• ще 12,9% (28 снарядів) — у межах 8 метрів.
• за умови застосування PFHE, мішень знищувалася першими пострілами черги у всіх випадках.

 

Установка Breda 40L70 живиться від зовнішнього генератора змінного струму 440 В, 60 Гц, і її робота є повністю автоматичною, що усуває потребу в присутності оператора всередині башти під час бою.

Установка без боєкомплекту важить 5350 кг, а з повним боєкомплектом - 10400 кг. Довжина в похідному положенні становить 8200 мм, висота - 3470 мм, ширина - 3150 мм. 

Радар Flycatcher і установка Breda 40L70

Комбінація з двох-трьох установок Breda 40L70 з радаром керування вогнем Signaalapparaten Flycatcher постачалась як комплекс протиповітряної оборони малої висоти під назвою Guardián.

 

Flycatcher встановлено на причіпному чотириколісному лафеті з чотирма регульованими опорами. Комплекс має дві радарні антени — одну для пошуку цілей, другу — для супроводу, обидві з радіусом дії 20 км. Крім того, на модулі супроводу встановлена телевізійна камера.

 

Першим і єдиним замовником системи Guardián стала Венесуела, яка у 1984 році придбавши 36 установок Breda 40L70 та 18 радарів керування вогнем Flycatcher Mk.1. Вони були передані трьом групам зенітної артилерії (Grupos de Artillería Antiaérea – GADAA), що входили до складу тодішнього Командування протиповітряної оборони (CODA), яке на той момент безпосередньо підпорядковувалося Міністерству оборони.

 

Слід зазначити, що військово-морські сили Венесуели вже використовували морський варіант установки Dardo, який складався з двох гарматних установок на кожному з шести фрегатів типу Lupo, отриманих у 1980–1981 роках, а також однієї установки в носовій частині чотирьох десантних кораблів типу Capana.

 

Установка Breda 40L70 і ЗРК Roland II

Системи Guardián доповнювались ЗРК малої дальності Roland II у причіпному контейнерному варіанті.

 

Відповідальність за комплектування і утримання GADAA покладалась на Повітряні сили, Військово-морські сили (морську піхоту) та Сухопутні війська:

·       GADAA №1, підпорядкована Повітряним силам, був розгорнутий на авіабазі «Ель Лібертадор» у Пало-Негро;

·       GADAA №2, під контролем морської піхоти, базувався на півострові Парагуана (штат Фалькон) і захищав нафтову інфраструктуру;

·       GADAA №3, що перебував у віданні Сухопутних військ, прикривав гідроелектростанцію в Ель-Гурі (штат Болівар).

 

У 1991 році групи зенітної артилерії (GADAA) було перейменовано на ескадрони зенітної артилерії (Escuadrones de Artillería de Defensa Aérea EADA) після того, як Командування протиповітряної оборони було передано до складу Повітряних сил Венесуели.

Установка Breda 40L70 з генератором. Авіабаза "Ель Лібертадор", 2000-ні роки

 

Станом на 2005 рік установки Breda 40L70 у складі системи Guardián отримали покращені можливості завдяки інтеграції нових тривимірних радарів керування вогнем Flycatcher Mk.2 та електрооптичних систем Thales-Nederland B.V Mirador. Остання є пасивною системою, яка замість радарів використовує відеокамери та лазер для виявлення та супроводу цілей, завдяки чому вона нечутлива до засобів радіоелектронної боротьби. Одна така система може керувати до трьох установок Breda 40L70.

 

У рамках створення Об'єднаного командування аерокосмічної оборони (Сomando de Defensa Aeroespacial Integral – CODAI), з 2011 року установки Breda 40L70 поступово витіснялися російськими зенітними системами, і з того часу використовуються рідко — час від часу поодинокі зразки залучаються до тренувань з ведення вогню по наземних цілях.

Зенітка на параді у 2023 р.

 

На сьогодні точний стан боєготовності цих установок невідомий, хоча одну з них, у дуже доброму стані, було помічено під час параду на День Військово-морських сил Венесуели у 2023 році, у складі морської піхоти.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783