STROP II: "Півтунгуска" на шасі "Дани"

 

В 50-х роках минулого століття в Чехословаччині створили досить вдалу (як на той час) ЗСУ vz. 53/59 Ještěrka («Ящірка»). Та до 70-х років ця установка вже встигла морально застаріти. Потрібна була заміна. Спочатку нею мав стати зенітний комплекс, проєктований в рамках чехословацько-польської програми Promet. Однак Польща, яка в другій половині 70-х – на початку 80-х років опинилась в глибокій економічній кризі, від участі в програмі мусила відмовитись. Чехословачина ж вирішила продовжувати роботу власними силами.

 

Родзинкою нової ЗСУ мала стати її система управління вогнем. Конструктори відмовились від звичних радарів, спробувавши обійтись пасивними засобами. Вони застосували пасивну радіолокаційну кутомірну систему PRUS (pasivní radiolokační úhloměrný systém), яку доповнювали оптичні і оптоелектронні засоби – телевізійна камера, лазерний віддалемір і оптичний приціл).

 

Працездатність технічних рішень перевірили на демонстраторові технології STROP I, виготовленому 1982 року на шасі БМП-1. Він мав повний комплект пошуково-прицільної апаратури, але вогневі засоби були старими – спарена 30-мм гармата від «Ящірки».

 

Випробування системи управління вогнем на STROP I пройшли успішно, і у 1986 році почалость проєктування серійного варіанту STROP IІ. Для нього використали «татрівське» чотиривісне шасі від САУ «Дана». 

Головним озброєння ЗСУ стала 30-мм двоствольна гармата 2А38 від радянської «Тунгуски». Ця гармата з рідинним охолодженням має швидкострільність до 2500 постр./хв. Дальність ураження повітряних цілей становить 4000 м, наземних – 2000 м. Боєкомплект гармати на STROP IІ складався з 1300 снарядів в п’яти коробках по 260 штук (дві коробки були готовими до стрільби). Додатково ЗСУ озброїли кулеметом ПКТ (боєкомплект 2000 набоїв), призначеним для самооборони. Ну, і на башті встановили дві пускові установки для ракет ПЗРК «Стріла-2М».

 

Бойова машина важила 27 тонн і була немаленькою: довжина становила 9,9 м, ширина – 2,95 м, висота – 3,3 м. Дизельний двигун потужністю 360 к.с. дозволяв розігнатись на шосе до 100 км/год, а запас ходу становив 700 км. Екіпаж складався з трьох осіб.

 

Прототип STROP IІ був готовий десь на початку 1990-х років (чеські джерела вказують – «після 1989 року»). Це позначилось на долі усього проєкту – після завершення холодної війни його реалізацію припинили. Однак результатами робіт спробували скористатись в обох країнах – наступницях Чехословаччини.

 

У Словаччині виготовили прототип ЗСУ BAMS. Він зберіг гармату 2А38, але отримав ракети від ПЗРК «Ігла» (дві двозарядні пускові установки) і нову систему управління вогнем з характерною «кулькою» оптоелектронного блоку, яка містила телевізійну і тепловізійну камери, а також лазерний віддалемір. Крім того, додали чотири висувні опори для забезпечення стійкості під час ведення вогню з місця. До серійного виробництва і у цьому випадку справа не дійшла. В Чехії ж взагалі не просунулись далі моделі. Їхній спадкоємець STROP IІ – ЗСУ STYX – планувалось озброїти швейцарською 35-мм спареною гарматою.

Хоч проєкт STROP IІ і не довели до взяття на озброєння, але вона певною мірою стала передвісницею сучасних автомобільних ЗСУ, орієнтованих не стільки на прикриття бойових порядків військ, скільки на захист стаціонарних чи млорухомих об’єктів – наприклад, польської SA-35, чи проєктованої французької Rapdfire (остання, до речі, використовує шасі «Татра»).

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783