Італійські САУ Другої світової. Ч. 2: Semovente L40 da 47/32

 

Semovente L40 da 47/32 раннього випуску. Туніс, лютий 1943 р.

Запроваджений у виробництво в 1941 році і вперше застосований у бою в 1942-му, танк L6/40 вже на момент своєї появи був застарілим, недостатньо захищеним і слабко озброєним (20-мм гармата). Попри це, до літа 1943 року італійська армія отримала близько 440 таких танків, що надійшли на озброєння розвідувальних підрозділів кавалерії та берсальєрів. Намагаючись підвищити вогневу міць цих підрозділів, італійське командування вирішило посилити їх самохідними артилерійськими установками на базі того ж L6/40. Як гармату для САУ обрали 47-мм протитанкову гармату Cannone da 47/32 mod. 35, яку випускала фірма "Бреда" за ліцензією австрійської компанії "Бьолер". Ця гармата, одна з кращих у своєму класі, відрізнялася від австрійського оригіналу відсутністю дульного гальма та деякими іншими деталями. В італійській армії вона використовувалась як причіпна, а в ролі тягачів виступали легкі вантажівки, наприклад SPA L39. Досить великий калібр і наявність у боєкомплекті осколкового снаряда масою 2,37 кг дозволяли розглядати гармату як універсальну: вона підходила не лише для боротьби з броньованими цілями, але й для ураження живої сили, кулеметних гнізд та інших цілей на полі бою. Бронебійний снаряд 47-мм гармати, вагою 1,44 кг, на відстані 500 м пробивав броню товщиною 43 мм.

Ось, власне, вона - Cannone da 47/32 mod. 35

 

Про першу, невдалу спробу встановити Cannone da 47/32 на самохідне шасі – танкетку L3/35 – я вже розповідав. Друга ж виявилась більш вдалою - але тільки відносно.

 

Наприкінці 1940 року конструкторське бюро фірми Ansaldo розпочало розробку САУ, озброєної Cannone da 47/32 на шасі L6/40. Під час вибору компонування бойової машини розглядалися два варіанти. Інспекторат піхоти наполягав на барбетній установці гармати, яка б забезпечувала більші кути горизонтального наведення. Однак вибір зупинили на казематній схемі, яка дозволяла зменшити висоту САУ та краще захистити екіпаж.

 

Розробку проєкту Semovente L40 da 47/32 завершили у січні 1941 року. Прототип виготовила фірма SPA, що, як і Ansaldo, входила до концерну FIAT. Машина, яка вийшла на випробування у травні 1941 року, являла собою позбавлений башти танк L6/40, в передній частині корпусу якого зліва встановили 47-мм гармату. Кут горизонтального наведення становив 27°, вертикального – від -12° до +20°. Гармата була єдиним озброєнням САУ – звісно, поза особистою зброєю екіпажу.

Гарматна установка Semovente L40 da 47/32

 

Прототип Semovente L40 da 47/32 мав закриту зверху рубку, але в серійних машинах її залишили без даху – таким чином вдалося спростити й полегшити машину, а також уникнути типових для італійської бронетехніки проблем із вентиляцією бойового відділення. Для захисту від дощу над бойовим відділенням натягався брезентовий тент.

 

Корпус САУ складався з броньових листів товщиною до 30 мм, які з’єднувалися заклепками. Усередині він поділявся протипожежною перегородкою на два відділення — об’єднане відділення управління та бойове, а також моторне. Робоче місце механіка-водія знаходилося спереду праворуч. Для спостереження йому слугував прямокутний люк у лобовому листі, що закривався стулкою зі спостережною щілиною, а також перископ. Для посадки та висадки були передбачені дверцята в правому борту корпусу. Проте на практиці ними майже не користувалися — механік-водій, як і решта екіпажу, займав своє місце, перелазячи через борт. Тому дверцята почали заварювати, а на САУ пізніх випусків від них взагалі відмовилися.

 

Ліворуч розташовувалося робоче місце командира екіпажу. Спочатку екіпаж Semovente L40 da 47/32 складався лише з двох осіб, проте надмірне навантаження на командира, який одночасно виконував функції навідника та зарядника, змусило у першій половині 1942 року ввести до складу екіпажу третього члена — зарядника, що розміщувався позаду механіка-водія. Боєкомплект гармати зберігався у двох укладках: позаду механіка-водія (на 33 снаряди) та на правій стінці бойового відділення (на 37 снарядів).

 

Силова установка Semovente L40 da 47/32 відповідала базовій машині — бензиновий двигун FIAT SPA 18VT потужністю 68 к.с. Коробка передач мала чотири передачі вперед і одну назад. Ходова частина на один борт включала чотири огумовані опорні котки, згруповані попарно у два возики (амортизація — торсіони та гідравлічні амортизатори); ведуче колесо переднього розташування; натяжне колесо заднього розташування, яке також виконувало функцію опорного; три огумовані підтримуючі ролики. Гусениця металева, завширшки 26 см.

Прототип Semovente L40 Comando Plotone

 

Лінійні самохідки не комплектувалися радіостанціями. Але паралельно з ними випускалися дві модифікації радіофікованих машин. САУ Semovente L40 Comando Plotone призначалася для командирів взводів і обладнувалася радіостанцією RF 1 CA з дальністю дії 5–6 км. Її встановлення змусило скоротити боєкомплект гармати до 49 снарядів. Машини Semovente L40 Comando Compagnia призначалися для командирів рот і мали, окрім RF 1 CA, ще й радіостанцію RF 2 CA (дальність дії 20 км). Такі машини взагалі не мали гармати, а були озброєні лише 8-мм кулеметом Breda 38, який стріляв через дерев’яний макет ствола гармати.

Semovente L40 Comando Compagnia з дерев'яним муляжем ствола гармати і двома антенами радіостанцій

 

Первісно сухопутні війська Італії замовили 283 САУ Semovente L40 da 47/32, але в травні 1943 року це замовлення збільшили до 460 одиниць. Серійне виробництво на підприємстві SPA в Турині розпочалося в січні 1942 року. До квітня воно досягло темпу 30 одиниць на місяць, але до кінця року через проблеми з постачанням комплектуючих цей показник знизився до 13-ти. До травня 1943 року було виготовлено 282 Semovente L40, а на момент перемир’я у вересні 1943 року — приблизно 320 одиниць.

 

У процесі виробництва до конструкції самохідки вносилися певні зміни. Як уже згадувалося, відмовилися від дверцят для механіка-водія. У 1943 році додали два зовнішні паливні баки, спростили конструкцію даху моторного відділення, змінили кожух глушника.

 

У строю Regio Esercito

 

Відповідно до початкової концепції, САУ Semovente L40 da 47/32 надходили до розвідувальних підрозділів, сформованих на базі полків кавалерії та берсальєрів. Їхнім завданням була вогнева підтримка легких танків L6/40 та бронеавтомобілів AB-41. Кавалерія формувала бронерозвідувальні угруповання (Raggruppamenti Esploranti Corazzati – R.E.Co.), які складалися з двох груп ескадронів (Gruppo Squadroni). Штатна структура передбачала наявність в одній з таких груп ескадрону, озброєного самохідками (11–12 САУ).

 

Першим Semovente L40 da 47/32 отримало 15-те угруповання, сформоване в лютому 1942 року на базі полку Cavalleggeri di Lodi. У липні такі машини з’явилися у складі 8-го угруповання, створеного на базі полку Lancieri di Montebello. Єдиним кавалерійським підрозділом, більшим за ескадрон, озброєним Semovente L40 da 47/32, стала 13-та група ескадронів, сформована у 1942 році полком Cavalleggeri di Alessandria. У двох її ескадронах на момент формування було 19 САУ.

 

У лютому 1942 року розпочалося постачання Semovente L40 da 47/32 і до частин берсальєрів. Першою їх отримала одна рота 69-го батальйону 18-го моторизованого полку (Reggimento Bersaglieri Motocorazzato). Проте невдовзі основним типом частин, озброєних Semovente L40 da 47/32, стали протитанкові батальйони – Battaglioni Contracarri Semovente da 47. Як правило, вони складалися з двох рот і могли входити до складу дивізій або діяти як корпусний резерв.

 

Загалом було сформовано щонайменше 16 таких батальйонів, але з огляду на загальну кількість виготовлених САУ Semovente L40 da 47/32, ймовірно, далеко не всі з них були укомплектовані за штатом.

 

Протитанкові батальйони Semovente L40 da 47/32

 

Номер	Підпорядкування	Район застосування
1	1-ша піхотна дивізія Superga	Туніс
4	4-та піхотна дивізія Livorno	Сицилія
9	19-й армійський корпус	?
20	20-та піхотна дивізія Friuli	Корсика
101	30-й армійський корпус	Туніс
121	31-й танковий полк	Сицилія
122	32-й танковий полк	Сицилія
130	?	Сицилія
131	31-й танковий полк	Корсика
132	132-га танкова дивізія Ariete	?
133	33-й танковий полк	Сицилія
136	30-й армійський корпус	Туніс
214	31-й танковий полк	?
230	?	Сицилія
232	32-й танковий полк	?
233	206-та дивізія берегової оборони	Сицилія

 

Бойове застосування

 

Хоча в 1942 році головним театром воєнних дій для Італії залишалася Північна Африка, свій бойовий дебют Semovente L40 da 47/32 здійснили зовсім в іншому регіоні. Влітку 1942 року 13-та група ескадронів разом із 67-м батальйоном берсальєрів (озброєним танками L6/40) була відправлена на південну ділянку Східного фронту. Наприкінці серпня самохідки спільно з танками підтримували контратаки альпійських стрільців біля станиці Чеботарьовська на Дону.

САУ 13-ї групи на Східному фронті

 

Станом на 19 листопада 1942 року 13-та група, яка входила до складу моторизованої дивізії Principe Amedeo Duca d’Aosta, мала на озброєнні 16 САУ Semovente L40 da 47/32. Усі вони були втрачені після 16 грудня, коли позиції італійської 8-ї армії були атаковані військами радянського Південно-Західного фронту.

Знищені САУ Semovente L40 da 47/32 і два легкі танки L6/40

 

Коли наприкінці 1942 року італійські війська окупували середземноморське узбережжя Франції, серед них був і 69-й батальйон берсальєрів, озброєний Semovente L40 da 47/32. Ще два підрозділи з такими самохідками – 20-й і 131-й протитанкові батальйони (відповідно 19 і 29 САУ) – були перекинуті на Корсику.

 

У Тунісі до травня 1943 року воювали 1-й, 101-й та 136-й протитанкові батальйони, а також ескадрон Semovente L40 da 47/32 у складі 15-ї бронерозвідувальної групи. У боях із чисельно й технічно переважаючим противником всі самохідки цих частин були втрачені.

Колона САУ в Тунісі. Початок 1943 р.

 

Саме в Тунісі найбільш наочно проявилися основні недоліки Semovente L40 da 47/32: слабке озброєння та крихка конструкція, не пристосована для тривалих маршів власним ходом. Через нестачу причіпних платформ, підрозділи змушені були переміщуватися «на гусеницях», що призводило до масових поломок техніки. Ситуацію ускладнювали ще й перебої з постачанням запчастин.

Британський солдат оглядає трофейну Semovente L40 da 47/32

 

Наймасовіше застосування Semovente L40 da 47/32 відбулося в липні 1943 року на Сицилії, де було зосереджено щонайменше сім протитанкових батальйонів, озброєних такими самохідками. Щоправда, їхня укомплектованість була далекою від штатної – наприклад, 233-й батальйон мав лише 12 самохідок.

 

Коли 8 вересня 1943 року стало відомо про підписання перемир’я між Італією та країнами антигітлерівської коаліції, вермахт розпочав роззброєння італійських військ. Протягом кількох днів армія Італії припинила існування як організована сила.

 

Втім, низка підрозділів і з’єднань чинили опір колишньому союзнику. Зокрема, 8–9 вересня в районі Риму воювала 8-ма бронерозвідувальна група, у 2-й групі ескадронів якої було 16 Semovente L40 da 47/32 (4 у взводі управління та 12 у 6-му ескадроні). Самохідники у боях біля Сечиньоли та Порта-Сан-Паоло намагалися стримати просування підрозділів 2-ї парашутної дивізії Вермахту.

 

У складі Вермахту

 

Трофеями Вермахту стали 78 лінійних САУ Semovente L40 da 47/32, 8 машин командирів взводів і кілька – командирів рот. Вони були прийняті на озброєння під позначеннями:

• Sturmgeschütz L6 mit 47/32 630(i) – для лінійних машин,
• Kommandowagen L6 630(i) – командирських взводних машин,
• Panzerbefehlswagen L6 770(i) – командирських ротних машин.

Хоч ці машини вже були повністю застарілими, складна ситуація з бронетехнікою в частинах Вермахту в Італії та на Балканах змусила німців продовжити їхнє виробництво. Наприкінці 1943 – на початку 1944 років на замовлення Вермахту було виготовлено ще:

• 74 лінійних САУ (52 у 1943 р. і 22 на початку 1944 р.),
• 36 машин командирів взводів (9 у 1943 р. і 27 у 1944 р.),
• 10 машин командирів рот.

Самохідки, випущені за німецьким замовленням, відрізнялися вищими бортовими бронелистами. Утворений додатковий простір дозволив збільшити боєкомплект до 73 снарядів, та встановити радіостанцію.

САУ 14-ї поліцейської танкової роти - з виготовлених на німецьке замовлення. Машини доозброєні кулеметами зі щитками. Словенія, весна 1944 р.

 

Втім, Sturmgeschütz L6 не здобули популярності у Вермахті. Їх критикували за занадто слабке озброєння, недостатнє бронювання, відсутність даху над бойовим відділенням, часті поломки ходової частини.

САУ 18-го поліцейського полку СС на параді в Афінах. Травень 1944 р.

 

Використання цих машин у передових частинах не розглядалося. Проте в антипартизанських операціях вони все ще могли бути корисними. Саме тому більшість Sturmgeschütz L6 було направлено не до Італії, а на Балкани, де їх, як правило, розподіляли між піхотними дивізіями.

 

Наприклад, у квітні 1944 року 297-ма піхотна дивізія, що несла окупаційну службу в Албанії, отримала 10 Sturmgeschütz L6, з яких сформували два взводи у протитанковому батальйоні. Самохідки використовувалися для підтримки піхоти в операціях проти партизан і супроводу колон постачання.

 

Восени 1944 року частину Sturmgeschütz L6 було передано поліції на окупованих територіях. Зокрема, 14-та поліцейська танкова рота, що діяла в Словенії, отримала 20 таких САУ. Кілька машин потрапили до частин СС на Балканах — 105-го танкового батальйону та 7-ї гірської піхотної дивізії.

 

Деякі Sturmgeschütz L6 (ймовірно, з демонтованими гарматами) використовувалися як тягачі для протитанкових гармат Pak 40 і Pak 43. Такі машини позначалися Kettenschlepper L40. Наприклад, 590-й важкий моторизований протитанковий батальйон отримав 20 таких тягачів.

САУ з групи "Сан Джусто"

 

Невелика кількість Semovente L40 da 47/32 потрапила до збройних формувань Італійської соціальної республіки. Дві самохідки числилися в сухопутних військах — у групі ескадронів San Giusto; до п’яти машин було в Національній республіканській гвардії — у бронетанковій групі Leonessa. Усі вони застосовувалися виключно для боротьби з партизанами.

 

САУ Sturmgeschütz L6 у німецьких частинах станом на 31 грудня 1944 року

Частина	Справні САУ	САУ в ремонті
Група армій «C» (Італія)
Запасний танковий батальйон «Південь»	4	1
356-та піхотна дивізія	0	2
Група армій «F» (Балкани)
105-й танковий батальйон СС	1	0
12-та танкова рота особливого призначення	4	2
7-ма гірська дивізія СС Prinz Eugen	2	0
11-та авіапольова дивізія	2	0
117-та єгерська дивізія	2	0
118-та єгерська дивізія	2	2
297-ма піхотна дивізія	5	5
369-та (хорватська) піхотна дивізія	5	0
373-тя (хорватська) піхотна дивізія	1	6
392-га (хорватська) піхотна дивізія	1	2
Група армій «Південь» (Угорщина)
Протитанкова рота 68-го армійського корпусу	3	0
14-та поліцейська танкова рота	20	0
Інші частини	8	0
Разом	60	20

 

Кілька Sturmgeschütz L6 потрапили до югославських партизанів – кілька років тому я зробив невеличкий огляд про них. А в перші повоєнні роки якась кількість таких САУ використовувалась італійською Polizia di Stato (Державною поліцією)

 Дві поліцейські Semovente L40 da 47/32 на вулицях Риму. Червень 1946 р.

Загальна оцінка

 

Якщо намагатися максимально лаконічно оцінити самохідну артилерійську установку Semovente L40 da 47/32, то її можна охарактеризувати двома словами: занадто пізно! Дійсно, якщо б ця машина з'явилася в 1940-му чи на початку 1941 року, вона могла б стати серйозним противником для британських танків у Північній Африці. Однак до другої половини 1942 року, коли Semovente L40 da 47/32 пішли в бій, їхні гармати могли пробивати броню сучасних радянських, британських і американських танків лише на коротких дистанціях. Відсутність пулемета позбавляла Semovente L40 da 47/32 надійного засобу боротьби з піхотою противника — важко вважати такими два пістолети-кулемети, які перевозилися в бойовому відділенні. Нарешті, відсутність радіостанції на більшості машин виглядала повним анахронізмом. Ще однією проблемою була ходова частина. Вже згадувалася її «ніжна» конструкція. Додамо до цього ще й вузькі гусениці, які ускладнювали пересування по пересіченій місцевості. Загалом, італійцям варто було б припинити виробництво Semovente L40 da 47/32 ще в 1942 році, зосередивши зусилля на збільшенні випуску більш успішних самохідок на шасі середніх танків.

 

Технічні характеристики Semovente L40 da 47/32

• Бойова маса: 6825 кг
• Довжина: 3820 мм
• Ширина: 1860 мм
• Висота: 1690 мм
• Кліренс: 400 мм
• Товщина броні:
• Лоб: 30 мм
• Борт і корма: 15 мм
• Дах і днище: 6 мм
• Потужність двигуна: 68 к.с.
• Швидкість:
• По шосе: 42 км/год
• По пересіченій місцевості: 20 км/год
• Ємність паливних баків: 165 л
• Запас ходу по шосе: 200 км

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783