Італійські САУ Другої світової. Ч. 1: Semovente da 47/32 su Scafo L3

 

Прототип Semovente da 47/32 su Scafo L3 в первинній конфігурації - без щита

Бронетехніка Італії часів Другої світової війни не вирізнялася ані передовими технічними рішеннями, ані високими тактико-технічними характеристиками. Італійські танкетки, легкі та середні танки суттєво поступалися як союзним німецьким, так і – що набагато прикріше – ворожим, британським та американським танкам. Але на цьому похмурому тлі було і світле місце – досить непогані самохідні артилерійські установки. Найвідомішою та найуспішнішою серед них є Semovente da 75/18 – приблизний аналог німецької StuG III, створений на шасі середніх танків М13/40, а згодом М14/41 та М15/42. Дещо в тіні перебуває машина легшого класу – Semovente L40 da 47/32, основою для якої став легкий танк L6/40. Існували й інші, менш відомі й не такі розповсюджені взірці. У цьому серіалі я розповім, якщо не про всіх, то про більшість з них. І почну свою розповідь з 1939 року, коли після завершення Grandi Esercitazioni dell’anno XVII E.F. (Великих навчань 17-го року фашистської ери) командувач Corpo d’Armata Corazzato (Танкового корпусу – але не в сенсі тактичного з’єднання, а роду військ) генерал Фіденцо далль’Ора сформулював вимогу створення самохідного варіанту 47-мм протитанкової гармати Cannone da 47/32 Modello 1935. Головним мотивом цього стало не прагення до підвищення мобільності протитанкової артилерії, а намагання захистити її від кулеметного вогню.

 

Як шасі для САУ використали найпоширенішу італійську бойову броньовану машину – Carro Armato Leggero da 3 tonnellate Modello 1935, в миру – танкетку L3/35. Щоб встановити гармату, з танкетки демонтували надбудову. Силова установка відповідала базовій машині (бензиновий двигун FIAT Tipo CV 3-005 з чотириступінчатою механічною коробкою передач), аналогічною була і ходова частина.

Гарматна установка Semovente da 47/32 su Scafo L3

 

Гармата встановлювалась в передній частині машини на тумбі, причому спочатку – без жодного броньового захисту, тільки пізніше встановили складаний щит. Діапазон кутів вертикального наведення становив від -18 до +30°, горизонтального – 30° (по 15° праворуч і ліворуч від поздовжньої осі машини). Боєкомплект САУ складався з 53-х пострілів унітарного заряджання.

 

Через невеликі розміри САУ її екіпаж складався лише з двох осіб – командира/навідника і механіка-водія/заряджальника. Малі габарити не дозволили розмістити і будь-яке допоміжне озброєння – на кшталт кулемета.

 

Прототип САУ під позначенням Semovente da 47/32 su Scafo L3 виготовили дуже швидко – його показали замовнику вже 12 серпня 1939 р. 26 жовтня прототип був представлений Беніто Муссоліні. Того ж дня генерал Альберто Паріані, начальник штабу Regio Esercito, надіслав листа генералу Манера, в якому висловив свою думку, що нова САУ підходить для визначеної ролі. Однак він рекомендував оснастити його кулеметом Breda для протиповітряної оборони.

Беніто Муссоліні знайомиться з САУ

 

Генерал Манера підкреслив, що замовлення на 300 одиниць слід розмістити на італійських фабриках, але тільки якщо виробництво розпочнеться негайно та будуть реалізовані модифікації, запропоновані ним і Centro Studi della Motorizzazione (Дослідним центром моторизації).

 

Однак, незважаючи на початковий інтерес і позитивні оцінки, розробка САУ була припинена 21 жовтня 1940 року. Це рішення було прийнято після обговорення між генералом Маріо Роатта, який тоді був заступником начальника Генерального штабу, і генералом Маріо Караччоло ді Феролето, старшим інспектором технічної служби. Вони вирішили відмовитися від виробництва Semovente da 47/32 su Scafo L3 і натомість зосередитися на розробці нової 75-мм самохідної гармати «за мотивами» німецької Sturmgeschütz III, яка добре себе зарекомендувала під час кампанії на Заході.

 

Прототип Semovente da 47/32 su Scafo L3 знаходився в Centro Studi della Motorizzazione навесні 1941 року. Однак після цієї дати будь-які його сліди втрачаються.

 

У своїй спробі створити протитанкову САУ на базі танкетки італійці не були оригінальними – до них такі спроби робились і в Чехословаччині, і в Польщі. Однак в жодному випадку з цього нічого путнього не вийшло. Рішення не запускати Semovente da 47/32 su Scafo L3 в серійне виробництво слід визнати цілком обґрунтованим – навіть поминаючи її слабеньку захищеність, машина з екіпажем лише з двох осіб навряд чи була б ефективним протитанковим засобом. Зрештою, італійці таки взяли на озброєння самохідний варіант своєї 47-мм протитанкової гармати – але на іншому шасі. Про це – в наступній серії...

 

Технічні характеристики Semovente da 47/32 su Scafo L3

• Бойова маса: 3300 кг
• Довжина: 3660 мм
• Ширина: 1410 мм
• Висота: 1310 мм
• Товщина броні:
• Лоб і днище: 14 мм
• Борт і корма: 8 мм
• Дах моторного відсіку: 7,5 мм
• Потужність двигуна: 42 к.с.
• Швидкість по шосе: 38 км/год

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783