kanon proti útočné vozbě vz. 34

Переміщення гармати kpúv vz. 34 полем бою силами розрахунку

Провідний чехословацький збройовий концерн «Шкода» не міг залишити без уваги новий клас артилерійського озброєння, що з'явився на рубежі 20-30-х років минулого століття – малокаліберні протитанкові гармати. Створена в Пльзені гармата kpúv vz. 34 стало першим представником цього класу, взятим на озброєння армії Чехословаччини. Хоча обсяги виробництва цієї артсистеми були невеликими, вона стала основою для створення більш досконалих та масових 37-мм та 47-мм гармат.

 

Як відомо, перші спроби створення протитанкових гармат робилися ще під час Першої світової війни. Закінчення її разом із повоєнною економічною кризою та скороченням військових витрат змусило армії більшості країн світу стримати свої апетити. Однією з головних вимог до новостворених систем озброєння стає економія коштів.

 

Тупик універсальності

 

У 1920-х роках уми військових фахівців завоювала ідея універсальності – відмовитися від спеціалізованих гармат на користь систем, здатних виконувати кілька функций. Насамперед це стосувалося піхотної артилерії: нові зразки таких гармат мали не лише підтримувати піхоту на всіх етапах бою, а й у разі появи ворожих танків та бронемашин знищувати їх. Поєднати якості класичної піхотної та протитанкової гармати в одній артсистемі виявилося нелегко. Необхідну для піхотної зброї уражаючу потужність осколково-фугасного снаряда важко було реалізувати в меншому калібрі, ніж 70-75 мм. З іншого боку, для протитанкової гармати була потрібна висока початкова швидкість снаряда (зовсім не обов'язкова, а часом навіть шкідлива для піхотної гармати), калібр же міг бути вдвічі-втричі меншим.

 

Конструктори концерну «Шкода» спробували вирішити цю проблему, як то кажуть, в лоб: якщо поєднати суперечливі якості в одній артсистемі неможливо – створимо дві! Запропонована ними зброя 37/70 ВА/АВ була 70-мм гаубицею з порівняно коротким стволом, в який можна було вкласти 37-мм ствол протитанкової гармати. Зброя вийшла дуже легкою – у бойовому положенні вона важила всього 160 кг. Лафет оригінальної конструкції забезпечував круговий обстріл. Проте випробування 37/70 ВА/АВ, проведені у 1931-1932 роках, військових не задовольнили. Мала маса зброї виявилася скоріше не перевагою, а недоліком – вона була нестійкою під час стрільби. До того ж, міцність 37-мм ствола була надто низькою.

 

Провал з гарматою 37/70 ВА/АВ не означав повної відмови від ідеї універсальності. «Шкода» зробила ще одну спробу створення універсальної гармати, яка цього разу поєднувала в собі якості протитанкової та зенітної. У цьому випадку можна було обійтися одним стволом, оскільки вимоги щодо балістики до гармат обох класів були подібними. Так з'явилася серія протитанкових/зенітних гармат Z (калібрів 40 та 47 мм). Однак і цього разу вироби «Шкоди» були забраковані військовими. Для зенітного вогню вони мали недостатню скорострільність, бо були не автоматичними, а напівавтоматичними, а для протитанкових завдань – були занадто важкими.

 

Фірма спробувала знайти вихід, запропонувавши самохідні варіанти своїх гармат на шасі вантажівок та танкеток. В 1933-1934 роках випробовувалась САУ на базі танкетки MU 6, озброєна 40-мм гарматою Z-1 зі стволом завдовжки 71 калібр. Самохідка була справжнім «трансформером»: при переведенні в положення для зенітного вогню передні та бічні бронелисти складалися, забезпечуючи гарматі круговий обстріл. Машина важила 4,5 т (щоправда, на дослідному екземплярі бронювання не було – його імітувала 5,5-мм м'яка сталь) та при двигуні в 55 л. с. розганялася до 41 км/год. Боєкомплект становив 60 снарядів – для зенітки обмаль, але цілком достатньо для легкого винищувача танків. Для боротьби з ворожою піхотою в лобовому листі встановили 7,92 мм кулемет. Але ця САУ не була взята на озброєння. Чеські автори звинувачують тодішнє міністерство оборони у відсутності перспективного мислення, ми ж ризикнемо припустити, що військовим просто не вистачило грошей: саме в той час чехословацька армія готувалася до взяття на озброєння танків, і на самохідку, що виглядала сурогатом, вирішили не витрачатися.

 

«Справжня» протитанкова гармата

 

Удосталь «набавившись» з універсальними гарматами, замовник, як і розробник, дійшли висновку про необхідність впровадження у піхотні і кавалерійські частини двох різних артсистем: мінометів і протитанкових гармат. Вимоги до протитанкової гармати були сформульовані навесні 1933 року. Головними з них були два параметри: бронепробивність не менше 30 мм на дистанції 1000 м та маса у бойовому положенні не більше 250 кг. Бронепробивність вибрали, виходячи з наявних відомостей про нові зарубіжних танках, а мінімальна маса зброї мала забезпечити можливість переміщення гармати силами розрахунку.

Будова гармати kpúv vz. 34

 

Вже в червні 1934 року «Шкода» представила на випробування три дослідні зразки 37-мм протитанкової гармати під фірмовим індексом А3. Перші тести підтвердили повну відповідність виробу вимогам, і гармати А3 передали на військові випробування. Вони показали, що завдяки значному куту горизонтального наведення (50° – 26°30' праворуч і 23°30' ліворуч) гармати може уражати цілі, що рухаються зі швидкістю до 40 км/год. «Паспортна» швидкострільність складала 12 пострілів за хвилину, але підготовлений розрахунок міг видавати і вдвічі більше. Цьому сприяла вдала конструкція напівавтоматичного затвора. Боєкомплект складався з унітарних пострілів із двома типами снарядів: осколковою гранатою (максимальна дальність стрільби – 4200 м) та бронебійним (маса – 850 г, ефективна дальність пострілу – 2000 м).

 

Ствол А3 – автофретований моноблок завдовжки 36 калібрів з дульним гальмом. Гальмо відкату – гідравлічне, накатник – пневматичний. Затвор – вертикальний клиновий.

 

Лафет гармати А3 мав броньований щит та розсувні станини, які могли складатися для транспортування у кузові вантажівки. Залежно від роду військ, котрим призначалися гармати, існувало три різновиди виконання лафета. У варіанті «Р» (для піхоти) колеса лафета були дерев'яними зі сталевими обручами – вважалося, що такі колеса краще підходять для переміщення гармати по полю бою силами розрахунку (що складався з п'яти осіб). Для кавалерії та моторизованих частин призначалися гармати з металевими колесами та суцільними гумовими шинами. За результатами військових випробувань для кавалерійського варіанту «J» складані станини визнали непридатними, і такі гармати вироблялися з суцільними станинами. У варіанті «М» (для моторизованих частин) станини були складані. У піхоті гармата А3 транспортувалася однокінним запрягом, у кавалерії – двокінним, з передком.

Варіанти гармати для піхоти...

...для моторизованих частин...

...і для кавалерії

 

Вже наприкінці 1934 року гармату А3 взяли на озброєння чехословацької армії під позначенням 3,7 cm kanon proti útočній vozbe vz. 34 (3,7 cm kpúv vz. 34). Вона стала основою для танкової гармати UV vz. 34, яка встановлювалася на танку LT-35 та його експортних варіантах.

 

Служба

 

1 жовтня 1935 року у піхотних, гірських і драгунських полках чехословацької армії були сформовані роти підтримки (дослівно – «роти зброї супроводу», roty doprovodných zbraní). У їхньому складі створили взводи протитанкових гармат, які стали першими спеціалізованими протитанковими підрозділами чехословацької армії. Для їх озброєння на початку 1935 року замовили 160 гармат kpúv vz. 34 у виконанні «Р», 14 – у виконанні «М» (вони призначалися для велосипедних батальйонів) і 22 – у варіанті «J». До кінця року армії передали перші 46 гармат, решту замовлення виконали 1936 року.

 

Взводи протитанкових гармат отримали лише по дві гармати, надлишок надійшов на склади мобілізаційного резерву. Для забезпечення бойової підготовки «Шкода» спільно з підприємством «Збройовка Брно» розробила для гармати kpúv vz. 34 вкладний стволик калібру 7,92 мм.

 

Подальших замовлень на гармати kpúv vz. 34 не надійшло, хоча міністерство оборони декларувало таку можливість. Причиною, як не дивно, стала позиція фірми-виробника: «Шкода» з власної ініціативи провела серію випробувань гармати на бронепробивність, застосувавши мішені з нової цементованої броні. Виявилося, що проникаюча здатність снарядів kpúv vz. 34 по такій броні істотно нижча за потрібну. Тому «Шкода» згорнула виробництво гармат А3, приступивши до створення гармати А4 – того ж калібру, але з довшим стволом. Таким чином, випуск kpúv vz. 34 обмежився 196 екземплярами (танкових гармат UV vz. 34 виготовили значно більше – 516).

 

Аж до кінця 1937 року 196 гармат kpúv vz. 34 були єдиним озброєнням взводів та рот протитанкових гармат. Масове постачання нових гармат kpúv vz. 37 не призвело до повного витіснення старіших – у жовтні 1938-го kpúv vz. 34 ще складали приблизно третину парку протитанкової артилерії чехословацької армії.

 

Після Мюнхенських угод, що визначили долю Чехословаччини, уряд країни почав розпродаж значної частини запасів озброєнь. Вважалося, що у новій геополітичної ситуації збройний опір потенційній німецькій агресії буде неможливим – отже, утримувати велику армію немає сенсу. Серед зразків, виставлених на продаж, виявилася і більшість гармат kpúv vz. 34 – всі 160 екземплярів у виконанні «Р», 14 одиниць модифікації «М» та 8 – «J». Однак збути їх до окупації Чехії у березні 1939 року не вдалося. Більшість гармат kpúv vz. 34 (113 одиниць) дісталася Словаччині, у складі словацьких військ вони застосовувалися у війні проти совєтів. Ті ж екземпляри, що стали німецьким здобиччю, жодного інтересу у нових господарів не викликали.

 

Історія гармати kpúv vz. 34 є чудовим прикладом приказки «краще – ворог хорошого». Виріб «Шкоди» виглядав цілком гідно на тлі своїх однокласників – німецьких і шведських 37-мм протитанкових гармат. 1939 року kpúv vz. 34 могла уражати будь-які типи танків вермахту, крім Pz.Kpfw. IV. Однак підвищення вимог до бронепробивності призвело до припинення випуску kpúv vz. 34 і створення нового зразка протитанкової гармати в тому ж калібрі.

 

Тактико-технічні характеристики 37-мм протитанкової гармати kpúv vz. 34

 

Калібр, мм	37,2
Довжина ствола, мм / калібрів	1330/36
Маса в бойовому положенні, кг	273,5 («Р»), 281,7 («М»), 295,6 («J»)
Висота по верхньому краю щита, мм	1040 («Р»), 1090 («М» и «J»)
Висота лінії вогню, мм	580 («Р»), 630 («М» и «J»)
Ширина гармати, мм	1154
Розрахунок, чол.	5
Горизонтальний кут наведення, град.	50
Вертикальний кут наведення, град.	-8, +30
Маса бронебійного снаряда, кг	0,85
Початкова швидкість бронебійного снаряда, м/с	675
Бронепробивність на дистанції 500 м, мм	31
Практична швидкострільність, выстр./мин	12

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818