M-SHORAD - (тимчасова) заміна "Авенджера"
На початку ХХІ століття командування армії США суттєво
скоротило свої структури протиповітряної оборони. Зумовлювалось це характером
бойових дій в Афганістані й Іраку, де противник не мав засобів повітряного нападу.
Вивільнені кошти перенаправили на пріоритетніші цілі – наприклад, на термінову
закупівлю тисяч MRAPів. Вважалось, що навіть у разі війни з противником, який має військову
авіацію, Повітряні сили США зможуть забезпечити ППО своїх військ. Тож якщо на
рубежі тисячоліть армія США мала 26 дивізіонів ЗРК лижньої дальності «Авенджер»,
то у 2005 р. їх лишилось тільки дев’ять (два в регулярній армії та сім – в Національній
гвардії). Поступово і ці дивізіони розформували. Батареї «Авенджерів» лишились
тільки як допоміжний засіб у складі дивізіонів ЗРК «Петріот» та дивізіонів Indirect Fire Protection Capability (IFPC), озброєних артсистемами «Вулкан-Фаланкс»
і призначених для захисту баз від артилерійських, мінометних і ракетних
обстрілів.
2018 р. концепція змінилась, і армія США почала
відновлювати свої дивізіони «Авенджерів». Утворили дев’ять таких дивізіонів (у
кожному – три вогневі батареї по два взводи по шість комплексів; 36 «Авенджерів»
на дивізіон) – три в регулярній армії та шість у Національній гвардії. На той
час це вже розглядалось як тимчасовий захід – дивізіони «Авенджерів» в
перспективі передбачалось переозброїти новими системами ППО ближньої дії Initial Maneuver Short-Range Air Defense (IM-SHORAD). Ось це «Initial» натякало, що й новий комплекс буде перехідним перед чимось ліпшим. Ну,
але як відомо, нема нічого більш постійного за тимчасове.
Фінансування програми IM-SHORAD почалось у 2019 фінансовому році (ф.р.). Планувалось придбати 144 бойові
машини, чого вистачило б для переозброєння чотирьох дивізіонів: двох у 2021
ф.р. і двох у 2022-му. Також передбачалась закупівля 18 машин для навчальних
центрів і резерву. Невдовзі назву IM-SHORAD замінили на M-SHORAD Increnent 1 (Inc. 1). У червні 2024 р. бойова машина отримала офіційну назву Sergeant Stout - на честь єдиного військовослужбовця зенітної артилерії
армії США, нагородженого медаллю Пошани Конгресу США (до речі, за ВОС не
артилериста, а прожекториста. Про його заслуги можете на Мілітарному
подивитись). Таким чином, продовжено традицію давати зенітним самохідками «сержантські»
імена, започатковану невдалою ЗСУ М247 Sergeant York.
Відповідно до вимог, цей комплекс має уражати традиційні
повітряні цілі (літаки й гелікоптери), а також БпЛА 1-ї і 2-ї груп за американською
класифікацією. До 1-ї групи належать дрони з масою до 9 кг, висотою польоту до
365 м і швидкістю до 185 км/год, до другої – відповідно, до 25 кг, до 1065 м і
до 463 км/год. Що характерно – наприклад, російський «Орлан-10» у перелік цілей
для M-SHORAD Inc. 1 не потрапляє...
Вибір конфігурації M-SHORAD Inc. 1 проходив не у вигляді традиційного конкурсу, а за терміновою процедурою
Other Transaction Authority (ОТА), яка дозволяє
міністерству оборони поза конкурсом (а значить – швидше) обирати технічні
рішення та їхніх постачальників. В результаті як постачальник засобів виявлення
й ураження цілей обрали італійську фірму Leonardo DRS, а шасі – концерн GDLS. Система базується на
чотиривісному колісному бронетранспортері Stryker A1. Озброєння, встановлене в баштовому модулі RIwP (виробництва фірми Moog), складається
з двох ракетних і двох ствольних систем: - двозарядна ПУ для ПТКР AGM-114L Longbow Hellfire – для ураження наземних цілей;
- чотиризарядна ПУ для ЗКР FIM-92 Stinger – для ураження класичних повітряних цілей;
- 30-мм гармата ХМ914 (відома під фірмовим позначенням M230LF; використовує набої 30х113 мм; має швидкострільність 200 постр./хв і
використовує снаряди двох типів – кумулятивно-осколковий ХМ949 для вогню по
назенмних цілях і осколково-фугасний з самоліквідатором ХМ1198) – для боротьби
з БпЛА;
- 7,62-мм кулемет М240С – для самооборони.
Основні елементи прицільної системи – оптоелектронна станція
Wescam MX-GCS Mk1 фірми L3 Harris (з телевізійним, тепловізійним каналами та лазерним
віддалеміром) та радар MHR ізраїльської фірми RADA (її американське відділення викуплене Leonardo DRS). Радар складається з чотирьох модулів масою близько 30 кг кожен, які
встановлюються по периметру машини і забезпечують кругове покриття). Дальність
виявлення мініатюрних БпЛА становить 5 км, гелікоптера – 23 км. На рівні
батальйону виявлення повітряних цілей забезпечують радари AN/APQ-64A3 (в перспективі – новий варіант AN/APQ-64A4).
У квітні 2021 р. перші чотири бойові машини M-SHORAD Inc. 1 отримав 5-й дивізіон 4-го полку зенітної артилерії (5-4 ADA), дислокований у
Ансбаху (Німеччина) і підпорядкований 10-му командуванню ППО і ПРО армії США.
Переозброєння його завершилось 2022 р. Наступними стали 4-60 ADA (Форт-Сілл, Оклахома; 1-ша
бронетанкова дивізія), 6-56 ADA (Форт-Кавазос, колишній Форт-Худ, Техас; 1-ша кавалерійська дивізія) і 3-4
ADA (Форт-Ліберті, колишній
Форт-Брегг, Північна Кароліна; 108-ма бригада зенітної артилерії). Останній на
початку 2026 р. мав дві батареї, а третю планується переозброїти до кінця року.
Крім того M-SHORAD Inc. 1 є у навчальному дивізіоні 1-56 ADA (Форт-Сілл). В Ансбаху сформований «додатковий» дивізіон
1-57 ADA «для посилення ППО європейських маневрених сил». Що означає «додатковий»
статус – я не розібрався. Можливо, ця частина не має своїх штатних бойових
машин? У 2028 ф.р. заплановане переозброєння одного дивізіону Національної
гвардії штату Флорида, а у 2029-му – штату Огайо (кожен з цих штатів має по два
дивізіони «Авенджерів»).
Наступним етапом розвитку стала бойова машина M-SHORAD Inc. 2. Вона використовує таке саме «страйкерівське» шасі, але засобом
ураження повітряних цілей є 50-кіловатний лазер, створений фірмою Raytheon. У вересні 2023 р. чотири такі бойові
машини отримав дивізіон 4-60 ADA. Лазерна ЗСУ випробовувалась упровдовж кількох місяців, і сподівань, що
покладались на них, не виправдали. Від серійного виробництва M-SHORAD Inc. 2 армія відмовилась, а виготовлені машини продовжили свою кар’єру вже як
музейні експонати.
Варіант M-SHORAD Inc. 3 стане дальшим розвитком M-SHORAD Inc. 1. У цій машині ракети «Стінгер» передбачено замінити новими, які
створюються за програмою NGSRI. У березні 2023 р. армія обрала Lockheed Martin та Raytheon Technologies для розробки конкуруючих прототипів NGSRI, щоб вибрати одного
постачальника у 2028 ф.р. Іншим нововведенням у M-SHORAD Inc. 3 стане багатоцільовий снаряд з програмованим підривом ХМ1223, який
створюється арсеналом Пікатінні. Його теж планується взяти на озброєння
наприкінці 2028 ф.р.
Початок формування в армії
США «надлегких» мобільних бригадних бойових груп Mobile Brigade Combat Team (MBCT) зумовив потребу створення для них відповідних засобів ППО. У
травні 2024 р. армія США опублікувала запит пропозицій на систему M-SHORAD Inc. 4, яка має бути аеромобільною – транспортуватись літаками С-130,
гелікоптерами (на зовнішній підвісці), а також десантуватись на парашутній
системі. Як шасі для цієї системи розгладають автомобілі JLTV, ISV та/або роботизовані платформи. Планується, що M-SHORAD Inc. 4 досягне початкової операційної готовності до кінця 2029 ф.р.
Бюджетним запитом на 2027 ф.р. передбачене виділення
712,7 млн доларів на закупівлю 14 бойових машин «Сержант Стаут», а також 460,9
млн доларів на дослідження, випробування та оцінки в рамках програми M-SHORAD (215,1 млн на розробку і випробування ракет NGSRI, 94,8 млн на «підвищення
продуктивності і модернізацію системи» та 108,1 млн на роботи за напрямком M-SHORAD Inc. 4). Не виключається збільшення фінансування програми у контексті досвіду
російсько-української війни та війни проти Ірану.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 5168 7456 7352 6783
Коментарі
Дописати коментар