Від Франції до Єгипту: SANTAL і його похідні

 

Сьогоднішній пост навіяний підлітковими спогадами, коли на кольоровій вкладці в одному з чисел «Зарубєжного ваєнного абарзєнія» побачив цікаву машинку – самохідний ЗРК SANTAL. Тож сьогодні – кілька слів про цю систему.

 

Створення у Франції ПЗРК «Містраль» стимулювало розробку різного роду самохідних комплексів і корабельних ЗРК, які використовували ці ракети. Про корабельні, сподіваюсь, колись розповім окремо. Самохідний комплекс SANTAL (Systeme Anti-aerien Autonome Leger) – це, по суті, універсальний баштовий модуль, який може встановлюватись на різних шасі. Інтегратором його була фірма Hispano-Suiza.

 

ЗРК SANTAL являє собою башту колового обертання, по боках якої встановлені два пакети пускових установок (на три ракети кожна), імпульсний доплерівський радар Rodeo-2, прицільні прилади та система ідентифікації «свій-чужий». Діапазон кутів вертикального наведення пакетів ракет становить від -10 до +60°. Приводи наведення – електричні (резервні – ручні). Оператор перископічні прилади кругового огляду та денний приціл Sopelem M411 з шестикратним збільшенням, розміщені в передній частині вежі, а також тепловізор TSO Castor – з лівого боку вежі. Радар Rodeo-2 здатен виявляти повітряні цілі на дальності до 12 км, а ті, які знаходяться на надмалій висоті – до 6 км. РЛС може супроводжувати одночасно дві цілі, а також розрізняти цілі на надмалій висоті від тих, що знаходяться на землі. Для самооборони на башті встановлено 7,62-мм кулемет та чотири димові гранатомети. Екіпаж бойової машини складається з трьох осіб – водія, командира і оператора.

 

У 1987 р. виготовили два прототипи SANTAL, перший з яких базувався на тривісному шасі бронеавтомобіля Panhard ERC, другий – на двовісному БТР VAB. За результатами випробувань, які завершились у 1990 р., варіант на шасі Panhard ERC вирішили взяти на озброєння французьких сил швидкого реагування, однак на заваді став брак фінансування і зміна пріоритетів, викликані завершенням холодної війни. 

Ще одним варіантом став ЗРК на шасі двовісного бронеавтомобіля LOHR RPX 90 з баштою SANTAL, але без радару.

 

У 1993 р. виготовили ще два прототипи, один з яких базувався на шасі БМП-3, а інший – на чотиривісному БТР Piranha. Обидва варіанти пропонувались країнам Перської затоки – відповідно, ОАЕ і Саудівській Аравії. Але й цього разу продати SANTAL не вдалось.

 

Ще однією цікавою машиною став зенітний гарматно-ракетний комплекс ТА.23, який створювався для Єгипту. Він базувався на шасі БТР VAB, але тривісному. Башта SANTAL була модифікована – на додачу до зенітних ракет вона отримала ще й дві 23-мм автоматичні гармати 2А14 (від ЗУ-23-2). Радар Rodeo-2 замінили на RA-20S.

Цей варіант, зрештою, пішов у серію, але у зміненому до невпізнання вигляді: спочатку ракети «Містраль» замінили єгипетськими «Айн Сакр» (копія совєтської "Стрєла-2"; два двозарядних пакети), а потім усю систему поставили на шасі М113. В такому вигляді ЗГРК випускався під назвою «Синай-23».

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783