Компактна але неефективна: ЗСУ AML S530

 

З дитинства мені подобались французькі бронемашини родини AML – зграбні, компактні, наче іграшкові. З’явилися вони у відповідь на вимогу французької армії щодо легкого і водночас добое озброєного розвідувального бронеавтомобіля. Виробництво розпочалося у 1960 році. Серед випущених версій AML найвідомішою є AML-90, озброєна гарматою DEFA D921 калібру 90 мм, що мала значний експортний успіх. Але сьогодні не про неї, а про один з найрідкісніших варіантів родини – зенітну самохідну установку AML S530

Опис машини

Двовісне повнопривідне шасі AML S530 ідентичне до шасі звичайного AML. Чотирициліндровий дизель Panhard 4 HD робочим об’ємом 1,99 л розвиває максимальну потужність 90 к.с. і може розігнати машину масою 5,5 т до 90 км/год. Запас ходу становить 600 км.

Корпус сталевий зварний з максимальною товщиною бронювання 8 мм. Він поділений на три відділення: управління спереду, бойове посередині та моторне позаду.

Місце водія розташоване по осьовій лінії машини й обладнане односекційним люком (який відкривається вправо) з трьома оглядовими перископами. Центральний перископ може замінюватися на нічний прилад спостереження (підсилювач інфрачервоного або залишкового світла) для водіння в темну пору доби.

У бойовому відділенні є бічні двері для доступу до машини. Праві дверцята відчиняються вперед, ліві (на якій закріплене запасне колесо) — назад.

На даху бойового відділення встановлена зварна башта S530, виготовлена зі сталевих броньових листів завтовшки від 7 до 14 мм, виробництва компанії SAMM (Société d’Applications des Machines Motrices). Башта двомісна: місце командира розташоване ліворуч, місце навідника — праворуч. Кожен має власний одностулковий люк. З обох боків башти встановлено по два димових гранатомети.

Огляд забезпечують сім перископів L794B: чотири у командира і три у навідника. Кут огляду кожного перископа становить 55° по горизонталі та 27° по вертикалі. Крім того, у навідника на даху башти встановлений перископічний приціл M411. Цей приціл забезпечує збільшення 6× у режимі наведення на наземні цілі (кут огляду 10°) або 1× у режимі спостереження з використанням коліматора (кут огляду 55° по горизонталі та 12° по вертикалі). Коліматор має сітку з ниток із регульованою яскравістю підсвічування.

У башті встановлені дві 20-мм автоматичні гармати GIAT M621 з боєкомплектом  300 снарядів на ствол. Навідник може обирати режим ведення вогню: одиночний вогонь, короткі черги або повністю автоматичний режим із темпом стрільби 740 постр./хв. Стрільба може здійснюватися з обох гармат одночасно або лише з однієї (правої чи лівої). Ефективна дальність стрільби по повітряних цілях становить 1500-2000 м.

У боєкомплект входили були осколково-фугасні, осколкові та запалювальні снаряди — усі варіанти існували як зі трасером, так і без нього.

Привід башти — електрогідравлічний із ручною системою резервного управління. Максимальна швидкість повороту становить 80°/с по горизонту та 40°/с у вертикальній площині. Башта обертається на 360°, а гармати мають кут піднесення до +70° і зниження до –10°.

Рекламне відео з прототипом AML S530

Єдиний покупець

У 1971 році прототип AML S530 вперше був представлений на міжнародній виставці озброєнь та безпеки Satory (нині відомій як EuroSatory) в Парижі. Одразу ж знайшовся замовник, та, як згодом виявилось – єдиний. Ним стала Венесуела, яка придбала дванадцять ЗСУ, поставлених у 1973 році. Ними озброїли 9-ту зенітноу батарею, яка входила до новоствореної Бронетанкової бригади. Ця бригада була оснащена новою французькою технікою: танками AMX-30B, бронетранспортерами AMX-13 VTT-VCI, а також 155-мм самохідними гаубицями AMX-13 Mle.F3.

AML S530 у Коста-Риці

У вересні 1977 року чотири AML S530 були відправлені до Коста-Рики в складі венесуельського військового контингенту в цій країні (який включав також бойові літаки) як реакція на потенційну загрози вторгнення з боку Нікарагуа. Бронеавтомобілі AML S530 перебували на бойовому чергуванні в міжнародному аеропорту імені Хуана Сантамарії в Сан-Хосе (Коста-Рика), забезпечуючи протиповітряну оборону об’єкта.

Відрядження до Коста-Рики стало найпомітнішою подією в експлуатаційній історії AML S530, оскільки вже у 1983 році, після лише десяти років служби, армія Венесуели вирішила зняти їх з озброєння та відправити на зберігання. Згодом деякі з цих машин були встановлені як експонати на території військових частин та у громадських місцях. Армія віддала перевагу 40-мм ЗСУ M42A1 Duster, хоч і старішим, але потужнішим і з більш доступними боєприпасами.

Aguijón

У 1996 році, Центр технічного обслуговування бронетехніки армії Венесуели відновив одну з башт S530, що зберігалася на складі. Її встановили на шасі легкого танка AMX-13M51, у результаті чого з’явилася машина під назвою Aguijón, яка, втім, так і залишилася лише дослідним зразком.

У 2021 році, в рамках кампанії з відновлення старої техніки, яку проводила армія Венесуели, один бронеавтомобіль AML S530 було приведено до бойового стану. Зовні він виглядає у дуже хорошому стані, проте, ймовірно, ця машина залишилася як історичний експонат, оскільки з того часу її більше не бачили.

Як нова! AML S530, вілновлена у 2021 р.

Чому AML S530 не набула поширення? Річ у тім, що її єдиним плюсом була компактність. Примітивне прицільне обладнання, яке відповідало рівню Другої світової війни, неможливість вести бойову роботу вночі, мала ефективна дальність стрільби – все це поставило хрест на кар'єрі цієї зовні симпатичної машинки.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783