Artillery and Antitanks

  У липні–серпні 1941 року італійський експедиційний корпус прибув на радянсько-німецький фронт. Хоча вермахт разом із союзниками тоді успішно вів наступальні дії, в низці бойових епізодів італійцям довелося пережити неприємні моменти: зіткнення за участю радянських танків Т-34 і КВ показали, що італійські 47-мм гармати не здатні ефективно боротися проти цих бойових машин. Їхня товста за мірками того часу броня, встановлена до того ж під раціональними кутами нахилу, не пробивалася снарядами італійських гармат — як, втім, і більшості німецьких протитанкових гармат. Рецепт вирішення проблеми італійці «списали» у німецьких товаришів по зброї, які успішно використовували як протитанковий засіб потужні 88-мм зенітки Flak 18. Італійці мали аналогічну гармату — 90-мм зенітку Cannone da 90/53 mod. 1939. Однак її використанню в ролі протитанкової заважали масогабаритні характеристики — у похідному положенні Cannone da 90/53 важила майже дев’ять тонн. Тому цілком логічною виглядала ідея вста...

Semovente   М40  da   75/32 під час навчань з протитанкової оборони бійців полку "Кавальєрі ді Алессандрія" . Літо 1943 р. Створивши свої відповідники німецьких штурмових гармат StuG III ( короткоствольних) і штурмових гаубиць StuH 42 – відповідно, Semovente da 7 5/ 18 і Semovente da 105/25 – італійці мусили зробити наступний логічний крок: створення штурмової САУ з довгоствольною 75-мм гарматою, з кращими бронебійними характеристиками. І такий крок був зроблений – от тільки скористалась його результатами вже не італійська армія, а вермахт...   Першу спробу створити довгоствольну САУ спробували зробити мінімальними зусиллями: у стандартній самохідці Semovente М40 da 75/18 встановили артилерійську частину від польової гармати Cannone 75/32 mod . 37 . Та цю САУ забракували через роздільне заряджання гармати. Тож Semovente М40 da 75/32 залишилась в єдиному екземплярі. Прототип  Semovente   М40  da   75/32   Натомість для самохід...