Артилерія Польщі: сучасний стан

Після припинення існування ОВД та переорієнтації Польщі на НАТО і Євросоюз Військо Польське зазанало суттєвого скорочення, однак це скорочення аж ніяк не мало обвального характеру. Зараз у складі сухопутних військ лишилось три дивізії (одна панцирної кавалерії і дві механізовані; планується формування четвертої дивізії), три окремі загальновійськові бригади (підхалянських стрільців, повітряно-десантна і повітряної кавалерії), бригада армійської авіації, дві бригади логістики, 9 окремих полків (три розвідувальних, 2 саперних, 2 інженерних, 2 хімічних), командування гарнізону Варшави і низка інших частин.
Одним з результатів скорочення війська стала повна відмова від причепних систем - уся артилерія Війська Польського тепер самохідна.

 Найпоширеніший тип артистсеми - це 2С1 "Гвоздика". Польща отримала 533 такі САУ, в складі сухопутних військ станом на 2016 р. залишалось 292 установки, однак в бойових частинах їх значно менше. Принаймні частина польських "Гвоздик" модернізована до рівня 2С1Т зі встановленням елементів АСУ вогнем артилерії "Топаз".
"Гвоздики" знаходяться на озброєнні бригадних артдивізіонів: чотирьох в 16-й Поморськії МД, трьох в 12-й Щецінській МД і трьох в 11-й Любуській дивізії панцирної кавалерії, а також одного в 21-й бригаді підхалянських стрільців. Загалом 11 дивізіонів.

Другий тип - 152-мм САУ "Дана" чехословацького виробництва. Польща отримала 111 таких САУ, які надійшли на озброєння корпусної артилерії. У 2013 р. три артполки передані до складу дивізій: 5-й Любуський полк - до 12-ї МД, 11-й Мазурский полк - до 16-ї МД і 23-й Шльонський полк -  до 11-ї ДПК. Полки мають мішаний склад - у них експлуатуються і "Дани", і РСЗВ. Треба сказати, що Військо Польське мало і вісім САУ 2С7 "Піон", але їх років десять тому (чи й більше) списали.

На початку 90-х рр. Польща почала пошук варіантів нових САУ. Планувалось придбати за кордоном ліцензію на виробництво башти з озброєнням і монтувати її на шасі польського виробництва. Не буду розписувати усіх перипетій процесу (це, зрештою, тема для окремої розмови), відзначу лише, що у 1999 р. вибрано башту британської САУ AS-90. Перший прототип САУ "Краб" був готовий у вересні 2001 р. Але серійне виробництво затягувалось -  завод "Бумар-Лабенди" виявився нездатним забезпечити належну якість шасі, а поки возились з ними - британці припинили виготовлення стволів для AS-90. Довелось для першого дивізіону стволи закупити у Франції (8) і Німеччині (16). Але зараз, ніби, "Гута Стальова Воля", яка випускає "Краби" (а раніще виготовляла "Гвоздики"), налагодила власне виробництво стволів.

 Довести до пуття польське шасі для "Краба" так і не вдалось, і в 2014 р. ухвалили рішення про закупівлю в Південній Кореї шасі САУ К9. Це дозволило, нарешті, предати у війська першу партію з 24-х САУ. Власне, постачаються не самі лише САУ, а дивізіонні комплекти "Регіна" - з усіма належнами машинами управління, ремонтними та ін. У 2016 р. підписано контракт на постачання до 2025 р. ще чотирьох комплектів "Регіна". Таким чином, кількість "Крабів" буде доведена до 120 одиниць.
Перший дивізіонний комплект "Регіна" переданий до 11-го Мазурського артполку. Якщо припустити, що й решта "Крабів" піде у дивізійні артполки, то виходить, що "Гвоздикам" на заміну доведеться чекати дуууже довго. З іншого боку, проект нової САУ "Криль" позиціонується саме як заміна для "Дан". Можливо, з початком надходження "Крилів", "Краби" будуть передаватись в бригади.

У жовтні 2017 р. САУ "Краб" демонструвалась на виставці в Києві. Можливо, що загадкова українська "Богдана" - це бойове відділення "Краба", встановлене на українське шасі.

САУ "Криль" розробляється з 2011 р. Ключові вимоги замовника - це 155-мм ствол завдовжки 52 калібри і здатність до перевезення літаком С-130. У її нинішньому вигляді - це ізраїльска артсистема ATMOS 2000, змонтована на польському шасі "Єльч" 663.32.

Тепер про реактивну артилерію. Її основа - 75 систем WR-40 "Лангуст", тобто польський варіант модернізації "Граду" - на тривісному шасі "Єльч" P662D.35, з сучасними засобами зв'язку й управління вогнем.

Ймовірно, такими системами укомплектовано по одному дивізіону (24 ПУ) в дивізійних артполках. Системи RM-70/85 (30 екз.) і БМ-21 (75), швидше за все, знаходяться на складах.
Зараз поляки готуються до закупівель нової РСЗВ "Хомар" - американскої HIMARS на польському шасі.

Щодо мінометів. Військо Польське має десь 700 60-мм мінометів (власного і чеського виробництва) і під сотню старих радянських 120-мм. Крім того, є 99 98-мм мінометів М-98.

Чому такий дивний калібр? А щоб не потрапляти під договірні обмеження, які стосуються зброї калібру 100 мм і вище. Міномет створений в Польщі, був готовий до виробництва у 1997 р., але поставки почались тільки у 2003 р. через проблеми з допрацюванням боєприпасів. На цьому фото - десантники, які використовують для транспортування М-98 "хаммери". Я ж бачив, як підхалянські стрільці возять такі міномети на "єльчах".

З 2006 р. "Гута Стальова Воля" працює над створенням 120-мм самохідного міномета "Рак". Перші прототипи SMG 120, які з'явились у 2009 р., були виготовлені на шасі 2С1.

Але в серію пішов варіант SMK 120 - на шасі колісного БТР "Росомак". Дальність стрільби сягає 12 км, боєкомплект - 46 мін.
"Раки" постачаються ротними модулями - по вісім самохідних мінометів, машини управління, розвідки цілей та ін. Замовлено вісім таких модулів (64 міномети), з них три уже поставлені.

Підсумовуючи треба відзначити, що Польща останнім часом прийняла на озброєння три сучасних взірці артилерійського озброєння: "Лангуст", "Краб" і "Рак", ще два мають от-от надійти ("Криль" і "Хомар"). У закупівлях простежується системний підхід - тобто, придбання не самих лише вогневих установок, а дивізіонних (ротних) модулів. Але кількість закуплених систем (особливо "Крабів" і "Раків") недостатня для заміни застарілих взірців (виходячи з наявної оргструктури сухопутних військ).

Оновлення від 08.12.2018

1. Підписаний контракт вартістю 655 млн. доларів на постачання першої партії РСЗВ HIMARS (проект "Хомар"). Поляки відмовились від офсетних вимог (спочатку вони збирались монтувати пускові установки на власних шасі "Єльч"), що дозволить прискорити реалізацію контракту. Закуплені 20 пускових установок (18 для одного дивізіону і 2 для навчального підрозділу), 36 стартових пакетів (216 ракет) ракет GMLRS Unitary з уламково-фугасними БЧ, 9 пакетів (54 ракети) ракет GMLRS Alternative Warhead, 30 ракет ATACMS Unitary, 20 навчальних пакетів LCRR (120 ракет), 33 HMМWV, 24 комплекти системи керування вогнем AFAТDS, апаратура зв'язку, послуги з тех. підтримки, навчання тощо.

2. З'явилась інформація про можливу закупівлю 24-х ПУ РСЗВ "Лангуст" (або удосконалених "Лангуст 2") для артполку 18-ї МД - четвертої дивізії Війська Польського, формування якої щойно розпочато. Тут виникає питання: куди в такому разі підуть "Хомари"?

3. В грудні 2018 р. сухопутні війська отримали п'ятий ротний модуль самохідних мінометів "Рак". 1-й такий модуль був переданий у червні 2017 р. до 17-ї МБр, 2-й в жовтні - до 12-ї МБр, 3-й в січні 2018-го - до 15-ї МБр, 4-й - в серпні до 21-й Бр підхалянських стрільців. До цієї ж бригади, а конкретно - до 5-го батальйону в Перемишлі - потрапив і 5-й модуль "Раків".

Оновлення від 20.12.2018

Схоже, історія з закупівлею HIMARS далеко не закрита. З'явилась інформація, що поляків не влаштовує система керування вогнем AFAТDS, оскільки вона не є достатньо мобільною. Американці, створюючи її, орієнтувались на ведення бойових дій за умови переваги в повітрі власної авіації (або й повної відсутності авіації у противника), тому їхні пункти управління розгортаються в наметах - що, зрозуміло, потребує значного часу. Виглядає це так:

Поляки ж усвідомлюють, що в разі конфлікту з Росією загроза з повітря буде цілком реальною, а питання швидкого виведення з-під повітряного удару буде питанням життя і смерті. Тому зараз обговорюється теза про необхідність застосування в дивізіоні HIMARS польської системи керування вогнем "Топаз", яка використовує КШМ. Для такого командного пункту достатньо 2-3 хвилин, щоб залишити позицію.

І трохи подробиць щодо автотранспорту дивізіону. З 33-х HMМWV, які планується придбати, на 24-х буде змонтовано обладнання системи керування вогнем, а ще на 9 - пересувні майстерні. Цікаво, що румуни, які теж замовили дивізіон HIMARS, придбали лише 10 HMМWV (7 машин управління і 3 ремонтних). Польща також не замовила ТЗМ - планується виготовляти такі машини на базі власних "Єльчів".

Оновлення від 12.10.2019

11 жовтня 2019 р. міністерство національної оборони замовило ще два вогневих модулі "Рак" на суму 275 млн. злотих (приблизно 1,7 мільярди гривень за нинішнім курсом). Кожен модуль складається з восьми самохідних мінометів і чотирьох машин управління, але за цим контрактом буде придбано не 16, а 18 самохідних мінометів - ще два для резерву. Постачання заплановане у 2020-2021 рр. - по одному модулю на рік (що означає суттєве зниження темпу поставок - раніше випускали 2-3 модулі за рік).Обидва модулі надійдуть в батальйони 19-ї Любельської механізованої бригади (формується у складі нової 18-ї механізованої дивізії).

А це - дані про постачання "Раків" за попереднім контрактом:

Досі для модулів "Раків" не замовлені машини артилерійської розвідки - за штатом кощен модуль повинен мати дві такі машини.

Оновлення від 21.05.2020

Вогневі модулі самохідних мінометів "Рак", замовлені 11 жовтня 2019 р., надійдуть до 12-ї і 17-ї механізованих бригад. Відтак, ці бригади матимуть повний комплект "Раків" - по одному модулю в кожному з трьох механізованих батальйонів.

22 травня буде підписана угода про купівлю ще п'яти вогневих модулів (40 самохідних мінометів і 20 машин управління). Оскільки церемонію підписання планується провести у розташуванні 15-ї МБр, один з модулів, швидше за все, потрапить до цієї бригади. Ще один буде потрібний для доукомплектування 21-ї бригади підхалянських стрільців, ну а решту три, мабуть підуть у 19-ту МБр.

Оновлення від 26.08.2020

Найвища ізба контролі (польський відповідник Рахункової палати) проаналізувала хід реалізації восьми проєктів, які у 2013-2016 рр. фінансувались Національним центром досліджень і розвитку. В усіх виявлені значні недоліки. Два проєкти безпосередньо стосуються нашої теми.

1. Дивізіонний вогневий модуль "Криль". Замовлений в грудні 2011 р. з початковим терміном готовності кінець 2015 р. На думку контролерів, головна ціль, поставлена в програмі, буле неможлива для реалізації, оскільки "часткові цілі були окреслені в обсязі, який не охоплював повного діапазону заходів, необхідних для досягнення головної цілі". Наскільки я зрозумів з цього канцеляриту, наплужили з завданнями... Витяг з "операційних вимог" передали виконавцеві тільки через 2,5 роки після початку реалізації проєкту! Виконавець виготовив технічну документацію "Криля" і прототип САУ незважаючи на те, що необхідні для цього етапу документи не були погоджені Міністерством національної оборони. Тактико-технічні вимоги для "Криля" не були затверджені до середини 2018 р. У підсумку, проєкт реалізується вже 9 років, але впевненості у тому, що "Криль" відповідатиме вимогам, нема.

2. Автоматизована система управління вогнем для дивізіонного вогневого модуля "Криль" (з можливістю використання в дивізіонах РСЗВ "Лангуста" і "Хомар"). Проєкт передбачав адаптацію апаратури і програмного забезпечення АСУВ "Топаз". Термін початку - грудень 2013 р., попередній термін готовності - кунець 2017 р. У висновку контролерів вказано, що в поданні на фінансування проєкту не було передбачено опрацювання документації, будівництво прототипів і їх випробування для трьох типів машин, на яких мало монтуватись обладнання. Таким чином, отирмання очікуваних результатів було неможливе. Через 9 місяців фінансування проєкту припинили через відсутність погодження тактико-технічних вимог з замовником. Процес цього погодження триває й досі...

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9