Pak 97/38 - конверсія польової гармати у протитанкову

Два трофеї - Renault UE i Pak 97/38

Під час Другої світової війни воюючим сторонам неодноразово доводилося вдаватися до імпровізацій. Застаріла зброя, яка вже не надавалася для використання за своїм початковим призначенням, іноді отримувала нові, часом несподівані властивості. Одним із найяскравіших прикладів «другого життя» старої зброї стала німецька конверсія французької 75-мм польової гармати Mle. 1897, у результаті якої створена ще у XIX столітті гармата перетворилася на ефективний протитанковий засіб.

 

Гармата Canon de 75 Modèle 1897 (Mle. 1897) з’явилася у 1897 році та стала першою в історії серійною швидкострільною гарматою, обладнаною противідкатними пристроями. У роки Першої світової війни вона становила основу французької польової артилерії, зберігши свої позиції й у міжвоєнний період. Крім того, Mle. 1897 широко експортувалася.

Mle. 1897 на польській службі

 

Гармата мала лайнерований ствол з ексцентричним затвором системи Норденфельта. Пневмогідравлічні противідкатні пристрої монтувалися в колисці верхнього станка. Лафет був типовим для свого часу — однобалковий, з дерев’яними колесами великого діаметра, окутими сталевими шинами. Маса гармати у бойовому положенні становила 1190 кг, практична швидкострільність — до 12 постр./хв, дальність стрільби — 11 200 м. На марші гармата з передком буксирувалася шестикінним запрягом.

 

Трофейна гармата

 

Вермахт уперше здобув гармати Mle. 1897 під час польської кампанії 1939 року. Відомо, що напередодні війни у частинах і на складах польської армії було 1230 (за іншими даними — 1374) таких гармат. Вони практично не модернізувалися — лише близько десятка було пристосовано для механічної тяги, а ще вісім поляки обладнали прицілами від 37-мм протитанкових гармат «Бофорс», намагаючись пристосувати їх для боротьби з танками. Для Mle. 1897 поляки розробили й власний бронебійний снаряд, однак нових господарів ці напрацювання не зацікавили. Захопивши у Польщі кілька сотень Mle. 1897, німці відправили їх на склади, присвоївши позначення FK 97(p). Згодом 80 таких гармат було продано Румунії.

 

У Франції німцям вдалося захопити набагато більше цих гармат — досить сказати, що на початку війни французька армія мала приблизно 4500 одиниць Mle. 1897. Окрім базового варіанту Mle. 1897, що отримав у вермахті позначення FK 231(f) (також зустрічається FK 97(f)), німецькими трофеями стали певна кількість гармат Mle. 97/33, які відрізнялися новим лафетом із розсувними станинами та металевими колесами з пневматичними шинами (такі гармати позначалися FK 232(f)). Як і у випадку з польськими трофеями, німці не виявили особливого ентузіазму щодо французьких гармат. Лише невелику кількість 75-мм гармат передали на озброєння німецьких частин другої лінії та використали у системі берегової оборони у Франції та Норвегії.

 

У новій ролі

 

Ставлення до трофеїв різко змінилося влітку 1941 року, коли німці зіткнулися з радянськими танками Т-34 та КВ, проти яких нові 50-мм протитанкові гармати Pak 38 виявилися малоефективними. У цій ситуації вирішили, з одного боку, прискорити роботи над новими 75-мм протитанковими гарматами Pak 40 фірми «Рейнметалл-Борзиг» і «круппівською» Pak 41 (остання мала конічний канал ствола та у серію не пішла). З іншого боку, як тимчасовий захід проти танків запропонували використати трофейні гармати. Передусім це стосувалося радянських 76,2-мм гармат Ф-22 і УСВ, які мали добрі балістичні характеристики, пневматичний підресорений колісний хід і сучасний лафет із розсувними станинами. Це забезпечувало гарматі пристойний кут горизонтального наведення — характеристику, життєво важливу для протитанкової зброї. А ось трофейні Mle. 1897 з їх архаїчним однобалковим лафетом на цю роль не підходили — кут горизонтального наведення становив лише 12°, що ставило під загрозу живучість гармати в бою з танками. Крім того, німців не влаштовувала обмежена мобільність Mle. 1897, пристосованої лише для кінної тяги.

Порівняно невелика маса і наявність третього колеса дозволяли на полі бою переміщувати Pak 97/38 силами розрахунку

 

Вихід знайшли досить простий — ствол Mle. 1897 встановили на лафет протитанкової гармати Pak 38 з розсувними трубчастими станинами та колісним ходом, придатним для механізованої тяги. Отриманий «гібрид» отримав позначення Pak 97/38. Проте простим «схрещенням» ствола й лафета справа не обмежилася — щоб зменшити силу відкату (адже спочатку лафет розраховувався на 50-мм гармату), ствол обладнали однокамерним дульним гальмом системи «Солотурн». Було подовжено задню частину колиски, перероблено спусковий механізм — тепер спусковий шнур лише зводив ударник, а постріл здійснювався натисканням кнопки, розташованої на маховику вертикального наведення. Крім того, гармату пристосували для встановлення прицілу Auschilfstrichtmittel 38, що дозволяв вести вогонь із закритих позицій.

 

Боєприпаси

 

До боєкомплекту гармати Pak 97/38 входили унітарні постріли різних типів — як трофейні (французькі та польські), так і нові, що складалися з німецьких кумулятивних снарядів і французьких гільз із зарядами. У Франції вермахт захопив загалом 5,5 млн пострілів із гранатами для 75-мм гармат, які належали до кількох варіантів:

 

Французьке позначення	Німецьке позначення	Маса снаряда, кг	Початкова швидкість снаряда, м/с	Максимальна дальність стрільби, м
Mle. 1900N	7,5 cm Sprgr Patr 230/1(f)	5,3	550	7600
Mle. 1915FN	7,5 cm Sprgr Patr 231/1(f)	5,51	550	7600
Mle. 1917	7,5 cm Sprgr Patr 233/1(f)	6,1	570	10000
Mle. 1918	7,5 cm Sprgr Patr 236/1(f)	6,5	555	10000

 

Боєприпас, що позначався як 7,5 cm K.Gr.Patr.Pz.(p), був пострілом польського виробництва з бронебійним снарядом без балістичного наконечника. Маса снаряда становила 6,8 кг, початкова швидкість – 570 м/с. Застосовувався цей снаряд досить обмежено, оскільки його бронепробивність вважалася недостатньою (не перевищувала 60 мм).

 

Для Pak 97/38 у Німеччині було створено три типи пострілів з кумулятивними снарядами: 7,5 cm Gr.Patr. 97/38 HL/A(f) та 7,5 cm Gr.Patr. 97/38 HL/B(f) мали масу 4,4 кг, а 7,5 cm Gr.Patr. 97/38 HL/C(f) – 4,8 кг. Початкова швидкість усіх цих снарядів становила 450 м/с. Бронепробивність кумулятивного снаряда сягала до 90 мм при куті зустрічі 90° і до 75 мм – при куті зустрічі 60°.

 

Орієнтація на кумулятивні снаряди була вимушеним заходом, зумовленим відносно низькою початковою швидкістю снарядів гармати Pak 97/38. На той час технологія виробництва кумулятивних боєприпасів була ще слабо відпрацьованою, і вони відзначалися значним розкидом показників бронепробивності, що призводило до проблем з ураженням цілей, товщина броні яких була близькою до межі пробиття. Загальним недоліком кумулятивних снарядів є також сильна залежність бронепробивності від кута нахилу броні, що для цієї гармати означало труднощі з ураженням танка Т-34 у верхню лобову деталь. Низька початкова швидкість снарядів обмежувала максимальну дальність стрільби, що збільшувало ризик виявлення та знищення гармати.

 

У Німеччині було налагоджено масове виробництво снарядів для Pak 97/38. У 1942–1944 роках було випущено близько 2,8 млн патронів з гранатами та близько 2,6 млн – з кумулятивними снарядами. Станом на 1 січня 1945 року на складах вермахту залишалося 907 900 патронів з гранатами і 714 100 – з кумулятивними снарядами.

 

Виробництво

 

Переробка гармат Mle. 1897 у Pak 97/38 здійснювалася у 1942–1943 роках і мала економічний сенс – конверсія однієї гармати коштувала 8000 рейхсмарок і вимагала 1500 людино-годин. Цикл переробки займав чотири місяці. Водночас цикл виробництва протитанкових гармат Pak 38 і Pak 40 тривав шість місяців, причому вони потребували суттєво більших витрат грошей і праці: для Pak 38 – 10 600 рейхсмарок і 1800 людино-годин; для Pak 40 – 12 000 рейхсмарок і 2200 людино-годин.

 

Усього у протитанкові гармати було перероблено 3712 гармат Mle. 1897: 2854 – у 1942 році (для порівняння, гармат Pak 40 того ж року випустили 2114) і 858 – у 1943 році. Із останніх 160 одиниць припадало на модифікацію Pak 97/40 – у цих гарматах використовували лафети 75-мм гармат Pak 40, що вивільнилися після встановлення самих гармат на самохідки «Мардер». Pak 97/40 важила приблизно на два центнери більше, ніж Pak 97/38, при тих самих балістичних характеристиках.

 

Служба та бойове застосування

 

Постачання гармат Pak 97/38 у частини вермахту почалося в середині 1942 року – якраз на початку прориву німецьких військ до Сталінграда. Ними озброювали протитанкові підрозділи піхотних дивізій та полків. Цікаво, що офіційно у штаті піхотних дивізій 75-мм протитанкові гармати з’явилися лише у лютому 1943 року – 12 гармат в одній роті протитанкового батальйону та по 9 – у протитанкових ротах піхотних полків (усього – 39 гармат на дивізію). Однак штатний розпис передбачав лише наявність гармат Pak 40, і про франко-німецькі «ерзаци» там не згадувалося. Історія ж Pak 97/38 якнайкраще демонструє армійську істину, що штати частини є лише орієнтиром, а відхилення від них часто сприяють підвищенню боєздатності.

Pak 97/38 на причепі трофейного бельгійського тягача Vickers Utility B

 

6-та армія упродовж червня 1942 року отримала 174 75-мм протитанкові гармати (111 Pak 40 і 63 одиниці Pak 97/38), одразу кинувши їх у бій. Її 75-та піхотна дивізія за період з 13 по 19 липня знищила 59 радянських танків (чотири КВ-1, 51 Т-34 і чотири легких), 30 з яких припали на долю протитанкового дивізіону, озброєного 75-мм гарматами. Звіт про застосування нової зброї зазначав:

 

«Ефективність 7,5-сантиметрових Pak 40 – чудова… Ефективність Pak 97/38 з кумулятивним снарядом також була доброю, за винятком випадку з вісьмома влученнями у КВ-1, жодне з яких не пробило броню…»

Гармата Pak 97/38 на підготовленій польовій позиції

 

Як згадувалося вище, випуск Pak 40 у 1942 році був приблизно на третину меншим, ніж Pak 97/38. До того ж значна кількість Pak 40 йшла на озброєння винищувачів танків «Мардер». Самохідками озброювали танковинищувальні батальйони, роти танкових і панцергренадерських дивізій, а в піхотних дивізіях Східного фронту на певний час найефективнішим протитанковим засобом стали саме Pak 97/38. Ще в першій половині 1943 року типова протитанкова рота піхотного полку вермахту мала пару 75-мм гармат, пару 50-мм Pak 38 і вісім майже непотрібних 37-мм «колотушок». До кінця року «колотушки» практично зникли з військ – тепер рота мала шість 75-мм і чотири 50-мм гармати. Але, попри те, що 75-мм гармати тривалий час залишалися у меншості, вже влітку-осені 1942 року вони суттєво впливали на хід боїв. Отримавши такі гармати, піхотні дивізії могли боротися з важкими та середніми танками, для знищення яких раніше доводилося залучати 88-мм зенітки. Тепер радянським командирам доводилося рахуватися з посиленою потужністю німецьких батарей – без попереднього їх придушення власною артилерією танкова атака могла захлинутися.

 

Окрім вермахту, гармати Pak 97/38 застосовували війська СС (які отримали перші 96 таких гармат уже в травні 1942 року), а також люфтваффе. У січні 1943 року авіапольовим дивізіям передали 339 гармат цієї моделі, у березні – ще 21.

Розрахунок викочує свою Pak 97/38 на вогневу позицію. Протитанковий бункер "Біля обеліска", Схевенінген (Нідерланди)

 

З червня по грудень 1942 року вермахт втратив 159 гармат Pak 97/38, у 1943 році – 643. При цьому три чверті втрат припали на самий початок року – фінал Сталінградської битви. У 1944 році втрати склали 594 гармати (43% із них – влітку). Нарешті, у січні-лютому 1945 року було втрачено п’ятнадцять Pak 97/38. Таким чином, за офіційною статистикою, загальні втрати становили 1411 гармат Pak 97/38. Але станом на 11 березня 1945 року вермахт мав у військах лише 14 Pak 97/38, а ще 108 таких гармат, включно з певною кількістю FK 231(f), зберігалося на складах. Таким чином, можна припустити, що втрати були значно більшими, або ж зведення не враховували гармати, захоплені противником на складах.

Бійці FFI (французького Опору) встановлюють Pak 97/38 на позицію. Район Лор'яна, Бретань

 

Окрім Східного фронту, Pak 97/38 у невеликій кількості воювали в Лівії та Тунісі. Вони знайшли застосування і на укріплених позиціях Атлантичного валу. Крім того, трофейні Pak 97/38 застосовувалися англійськими частинами в Північній Африці та силами Опору під час визволення Франції.

 

У війську гармати Pak 97/38 не були особливо популярними – хоча вони були помітно кращими за малокаліберні протитанкові гармати, але все ж суттєво поступалися у бронепробивності «істинно арійським» Pak 40. Іншим вагомим недоліком Pak 97/38 був занадто легкий лафет – через це гармата була нестійкою під час стрільби, траплялися й поломки під час маршу. У вересні 1942 року навіть довелося видати наказ, який обмежував швидкість буксирування Pak 97/38 двадцятьма кілометрами на годину.

 

На щиті цієї Pak 97/38 помітно напис, який забороняє буксирування зі швидкістю понад 20 км/год

На відміну від трофейних радянських 76,2-мм гармат, Pak 97/38 майже не застосовувалася для встановлення на самохідні шасі. Лише восени 1943 року була виготовлена невелика партія (десять одиниць) винищувачів танків 7,5 cm Pak 97/38(f) auf Fahrgestell Panzerkampfwagen T-26(r). Вони являли собою типову польову імпровізацію – гармата зі штатним щитом і верхнім станком встановлювалася на корпус трофейного легкого танка Т-26, позбавленого башти. Такі гармати надійшли на озброєння 3-ї роти 563-го танко-винищувального батальйону, але вже в березні 1944 року її переозброїли винищувачами танків «Мардер». Непогану підбірку фото цих САУ можна подивитись тут.

 

Союзники Третього рейху

 

Під Сталінградом разом із вермахтом воювали й союзники німців – румунські та італійські частини. За озброєнням вони суттєво поступалися німцям, тож останні вжили низку заходів для підвищення боєздатності «братів по зброї». Починаючи з жовтня 1942 року, по одній шестигарматній батареї Pak 97/38 отримали піхотні дивізії 3-ї та 4-ї румунських армій. Такі ж батареї були введені до складу дев’яти дивізій італійської 8-ї армії (в італійських військах гармати Pak 97/38 позначалися як Cannone da 75/39). У листопаді 1942 року розпочалася передача Pak 97/38 Угорщині – загалом країна отримала 43 такі гармати. Нарешті, влітку 1943 року певну кількість Pak 97/38 передали Болгарії. Загалом союзники отримали щонайменше 517 гармат Pak 97/38.

Розрахунок гармати 75 PstK/97-38 на позиції поблизу Ківеннапа (нині - окупована рф територія, посьолок Пєрвомайській Виборзького р-ну Лєнінградской обл.)

 

Свої особливості мала історія Pak 97/38 у Фінляндії. Ця країна ще в 1940 році купила в Німеччини 48 трофейних французьких гармат Mle. 1897 (і 50 000 снарядів до них). Спочатку вони використовувались у фортечній артилерії під позначенням 75 K 97. Але у лютому 1943 року фінське керівництво звернулося до німців із проханням про переробку цих гармат на протитанкові. Конверсії зазнали 46 гармат, причому перші 30 були готові вже в березні, а решта 16 – у травні. Гармата отримала фінський індекс 75 PstK/97-38, а солдати прозвали її «Мулатті» («мулат») – підкреслюючи, що вона являє собою «суміш» двох артсистем. У боях із Червоною армією влітку 1944 року було втрачено сім цих гармат, решта 39 багато десятиліть після війни зберігалися на складах і були списані лише у 1986 році!

 

Трофейні Pak 97/38 використовувались армією Франції, у тому числі й під час війни в Індокитаї. Є цікаве фото такої гармати, встановленої на гантраку.

 

Загальна оцінка

 

Як і будь-яка інша зброя, гармата Pak 97/38 мала свої переваги та недоліки. До її переваг слід віднести відносно низьку вартість, малі габарити, що полегшували маскування на місцевості, а також наявність у боєкомплекті гранат, які розширювали сферу бойового застосування гармати. Кумулятивні снаряди, що становили основу боєкомплекту Pak 97/38, мали задовільні бронебійні характеристики, які дозволяли уражати танк Т-34 у всіх проєкціях, а КВ – у борт і корму. З іншого боку, низька початкова швидкість кумулятивних снарядів зумовлювала невисоку прицільну дальність (близько 500 м) і значне розсіювання. Загалом же Pak 97/38 стала непоганим тимчасовим рішенням, яке дозволило наситити піхотні частини доволі потужним протитанковим засобом до розгортання масового виробництва гармат Pak 40.

 

Тактико-технічні характеристики 75-мм протитанкової гармати Pak 97/38

 

Калібр, мм	75
Маса в бойовому положенні, кг	1190
Довжина ствола (нарізної частини), мм / калібрів	2722 (2489)/36,3
Розрахунок, чол.	7
Швидкострільність, постр./хв	10-12
Дальність стрільби, м	10 000
Дальність прямого постріла, м	2000
Горизонтальний кут наведення, град.	60
Вертикальний кут наведення, град.	-8, +18
Маса кумулятивного снаряда, кг	4,4-4,8
Початкова швидкість бронебійного снаряда, м/с	540
Бронепробивність на дистанції 500 м, мм	75

 Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783