Artillery and Antitanks

Сержант армії США пояснює будову РПГ М20 своєму австралійському колезі Реактивні протитанкові гранатомети «базука» (М1 і М9) вважалися непоганою зброєю — легкою і простою в користуванні. Втім, їхні бронебійні характеристики не дозволяли впевнено вражати в лобову проєкцію навіть середні танки. Це добре усвідомлювали німці. Створюючи на основі трофейної «базуки» власний РПГ «Панцершрек», вони збільшили калібр з 60 до 88 мм. Відповідно, зросла й бронепробивність кумулятивної гранати. Того ж шляху дотрималися й американці. Цікава простежується закономірність: німці копіюють американський винахід, поліпшивши його, а потім американці беруть краще від німецького зразка Еволюція «супербазуки» У 1943 році у США випробовувалися дослідні зразки реактивного протитанкового гранатомета Т16 калібром 82,6 мм (3,25 дюйма), який являв собою збільшену версію РПГ М1 із нероз’ємною стволовою трубою. Поява компактнішого (розбірного) гранатомета М9 спонукала конструкторів так само доопрацювати й круп...

Бійці з гранатометами М1А1 (ліворуч) і М9 (праворуч) Протистояння піхоти й танків , яке розпочалося на полях битв Першої світової війни, особливої гостроти набуло під час Другої світової. Посилення бронювання танків призвело до того, що протитанкові рушниці калібру від 7,92 до 20 мм втратили свою ефективність. А саме вони вважалися основним протитанковим засобом піхоти напередодні війни… Виникла нагальна потреба у принципово нових рішеннях, які забезпечили б піхоту потужною, але водночас — легкою й компактною протитанковою зброєю. Так з’явилися гранатомети — німецький «Панцерфауст», британський PIAT і герой нашої сьогоднішньої розповіді — американський M1, більш відомий під прізвиськом «базука».   Засіб доставки кумулятивного заряду   Ключем до вирішення проблеми протитанкової зброї для піхоти стала розробка кумулятивних зарядів. На відміну від традиційних бронебійних снарядів, їхня уражаюча здатність не залежить від початкової швидкості. А отже, пристрій для стріль...