Гаубиця 75/18 mod. 35 на вогневій позиції У середині 30-х років, коли дивізійна артилерія провідних країн світу активно переходила на гаубиці калібру 105 мм і більше, на озброєння італійської армії вз яли 75-мм гауб и цю, причому відразу в двох варіантах – гірському (mod. 34) і польовому (mod. 35). Якщо в першій якості артистема була цілком прийнятною, то для польової гаубиці її балістичні характеристики були відверто низькими... У 1929 році Технічна служба озброєння та боєприпасів ( STAM – Servizio Tecnico Armi e Munizioni ) італійської армії підготувала програму модернізації артилерії, яка передбачала заміну систем часів Першої світової війни. Однією з артистем, що створювалися в рамках цієї програми, стала 75-мм гаубиця, покликана замінити гармати аналогічного калібру: у гірських дивізіях – 75/13 mod . 15 (широко відома гірська гармата «Шкоди»), а в піхотних — 75/27 mod . 06 та 75/27 mod . 11 (воти випускалися в Італії за німецькою та французькою ліцензіями відповідно)
