Artillery and Antitanks

  До середини 70-х років минулого століття артилерійський парк бронетанкових та механізованих частин іспанської армії був представлений більш-менш сучасними САУ американського виробництва. А ось ситуація з причіпною артилерією була зовсім не райдужною. Наявні американські 155-мм гаубиці М114 були вже зношені. А крім них використовувались і такі екзотичні системи, як гармати 122/46 – колишні радянські А-19 (і їх іспанські копії). Водночас наявний конструкторський та виробничий потенціал дозволяв сподіватися на створення сучасної польової артсистеми власними силами.   До нового 155-мм гаубиці пред ’ являлися такі вимоги: маса не більше 10 тонн, кут піднесення не менше 60°, дальність стрілянини не менше 20 км . Артсистему слід було обладнати досилачем, а як опція передбачалося обладн ання гаубиці допоміжною силовою установкою для саморуху.   Проєктування   Іспанським фахівцям знадобилось три спроби, перш ніж вони спромоглись довести до серійного виробниц...

Оновлення парку польової артилерії через часткову заміну причіпних артсистем самохідними в Республіці Корея почалось в середині 1980-х рр. Першим кроком стало придбання у 1983 р. ліцензії на виробництво американської 155-мм САУ М109А2. Корейська копія отримала позначення К55 і випускалась компанією «Самсунг» у 1985-1996 рр. Загальний обсяг випуску становив 1180 екземплярів. Однак К55 розглядалась лише як перший крок. Наступним мало стати створення власної САУ. Формулювання вимог до неї почалось вже у 1985 р. Вони звелись до таких основних пунктів: компонування, наближене до К55; довжина ствола 52 калібри; дальність стрільби понад 40 км; возимий боєкомплект мінімум 30 снарядів; можливість використання різних, у т.ч. перспективних снарядів і зарядів; наявність автономної навігаційної системи і системи управління вогнем; придатність до експлуатації в різних природно-кліматичних умовах; придатність до наступних модернізацій.   Цікаво, що ранні концепції САУ ...