Публікації

САУ-57М: Waffenträger з Вірменії

Зображення
  Ні, це не Україна - це Карабах. Серед численних переробок МТ-ЛБ у самохідні артустановки (хоч, як на мене, тут більше пасує німецький термін Waffenträger - носій озброєння) трапляються і цікаві вироби з Кавказу. Ця вірменська саморобка, відома під назвою САУ-57М, навіть стала серійною - за деякими даними, виготовили 20 таких установок. В історії САУ-57М багато білих плям. Деякі джерела вказують, що їх виготовляли у 1990-х роках, однак я схиляюсь до думки про 2000-ні. Використовувались вони як у самі Вірменії, так і в Карабасі. При встановленні на МТ-ЛБ гармату АЗП-57 (С-60) переробили, забезпечивши можливість наведення гармати і ведення вогню однією людиною. Ну, тобто, двома - бо без заряджальника все ж не обійтись. Возимий боєкомплект становить 60 снарядів. Кут горизонтального наведення - 360 градусів, вертикального - від -2 до +87 А це вже, ймовірно, початок 2020-х - судячи з наявности скромненьких мангалів. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинут...
Дописати коментар
Докладніше

З Третього рейху в "інший Китай": 20-мм гармата Т-75 та її похідні

Зображення
  Установка Т-82Т Сьогодні – кілька слів про технологію Третього рейху, яка знайшла застосування в «іншому Китаї», тобто Республіці Китай (Тайвані). Ну, власне, туди вона потрапила не напряму, а за посередництвом США.   Мова йде про 20-мм автоматичну гармату Т-75 (та її похідні). Коли військовим Республіки Китай знадобилась зброя для малих катерів, потужніша від 12,7-мм «браунінгів», вони звернулись до авіаторів. Довгий час основу ПС Республіки Китай становили мисливці F -100 та F -5, озброєні ефективними 20-мм гарматами М39. Ця гармата була створена ще наприкінці 1940-х років на основі конструкції німецької MG 213 . Американці були не єдиними у запозиченні револьверної схеми німецького виробу – це зробили також британці та французи. Ось тільки британська ADEN і французька DEFA мали калібр 30 мм, а американці зупинились на скромніших 20 мм. Гармата М39 використовує набій 20х102 мм. Вона має газовий привід і п’ятикамерний барабан. Маса гармати становить 80,9 кг.  ...
Дописати коментар
Докладніше

Бундесвер відновлює ППО сухопутних військ

Зображення
  14 жовтня 2026 р. люфтваффе передали сухопутним військам бундесверу  легкий комплекс протиповітряної оборони (leFlaSys) з носієм озброєння Ozelot. Це означає відновлення ППО сухопутних військ Німеччини після дванадцятирічної павзи, коли всі зенітні засоби перебували під контролем люфтваффе. Сама урочистість проходила на полігоні на Криті і була дуже патосною:  у присутності міністра оборони Бориса Пісторіуса, інспектора сухопутних військ генерал-лейтенанта Крістіана Фройдінга та інспектора люфтваффе генерал-лейтенанта Хольгера Ноймана обслуга люфтваффе здійснила останній пуск ракети, а обслуга сухопутних військ - перший. Передача (власне, повернення)  leFlaSys  до сухопутних військ має на меті подолати розрив, поки не з'являться нові можливості протиповітряної оборони. Федеральне міністерство оборони називає IRIS-T SLS та Skyranger 30 як майбутні системи. Водночас планується створення спільного навчального центру для сухопутних військ та люфтваффе. Таким чин...
Дописати коментар
Докладніше

Протитанкова артилерія Швеції: pvkan m/43

Зображення
  Місяці два тому я розповідав про шведські причіпні протитанкові гармати часів Другої світової війни – 37-мм і 57-мм «бофорси». Сьогодні ж – про самохідний винищувач танків. Про необхідність створення такої машини у Швеції замислилися ще в 1930-х роках. Першою такою розробкою стала самохідна артилерійська установка Landsverk L-62, озброєна 40-мм автоматичною зенітною гарматою. Вона створювалася як універсальний бойовий засіб, призначений для боротьби як із наземними, так і з повітряними цілями. Проте у шведській армії ця машина не знайшла свого місця, хоч і експортувалась до Фінляндії, а в Угорщині її виробляли за ліцензією під назвою «Німрод». Самі ж шведи ніяк не могли визначитися з вибором відповідного зразка для власної армії.   Ситуація зі шведською самохідною артилерією почала набувати більш-менш визначених обрисів ближче до середини 1941 року – з огляду на уроки війни у Європі та потенційну загрозу німецького вторгнення. 6 червня відбулася нарада, присвячена стан...
Дописати коментар
Докладніше

Угорський танк з німецькою гаубицею у чехословацькому виконанні

Зображення
  Після завершення бойових дій Другої світової війни у Європі на теренах Чехословаччини лишилось кілька тисяч бойових броньованих машин. Більшість з них годилась лише на брухт, або ж у кращому разі – на запчастини. Та все ж м айже 700 одиниць бронетехніки були ремонтопридатними. Переважну більшість становиди німецькі моделі, але також були совєцькі, американські, британські, італійські, французькі та угорські машини . До останніх належали 13 середніх танків Turan та одна САУ 43 M Zr í nyi , хоча інші джерела згадують 11 танків Turan і уточнюють, що вони були захоплені наприкінці 1944 року у 2-ї угорської бронетанкової дивізії на півдні Словаччини .   Використання танків Turan за прямим призначенням виключалось з огляду на їхню малочисельність і застарілість. Намагаючись знайти застосування цим машинам, 6 червня 1947 року Військово-технічний інститут ( Vojensk ý technick ý ú stav – VTU ), чехословацький центр, відповідальний за розробку бронетехніки, звернувся до Гене...
Дописати коментар
Докладніше

Проєкт Ajkula

Зображення
  28 червня 1995 р. на полігоні Слунй в Хорватії відбувався парад збройних формувань Республіки Сербської Країни з нагоди свята Відовдана. В колоні засобів ППО виділявся досить цікавий взірець – двовісний причеп з пусковою установкою масивної крилатої ракети, точно не зенітної. Дійсно, це була не зенітна ракета, а результат реалізації проєкту Ajkula («Акула») – адаптації протикорабальної ракети П-15 «Терміт» для наземного застосування.   Ракети П-15 з’явились на озброєнні ВМС СФРЮ ще в другій половині 1960-х років – як озброєння придбаних тоді ж десяти ракетних катерів проєкту 205. На початку 1990-х ці катери вже були застарілими і готувались до списання. Два з них проголошення незалежності Хорватії застало у цій країні на ремонті, одного навіть включили у склад ВМС нової держави, але вже 1994 р. списали. Решту опинились у Чорногорії, п’ять штук у 2004 р. продали Єгипту. Ну, але зараз я не про катери, а про ракети.   На початку 1990-х років ВМС СФРЮ мали 74 ракет...
Дописати коментар
Докладніше