Artillery and Antitanks

  На марші. Попереду - тягач С7Р з лафетною повозкою, за ним - зі ствольною У 1925 році Веймарська Німеччина розпочала модернізацію своїх укріплень уздовж кордонів із Польщею. Військово-політичне керівництво останньої країни, своєю чергою, перейнялося придбанням потужних артилерійських систем, здатних «у разі потреби» нейтралізувати ці фортифікації. На той час плани можливої війни проти Німеччини передбачали, що Польща діятиме в союзі з Францією, а завданнями Війська Польського стануть захоплення Східної Пруссії та Західного Помор’я з подальшим наступом на Берлін.   Певний досвід застосування важкої артилерії Військо Польське вже мало. У 1920 році в Італії була придбана партія 210-мм мортир. Вісім таких артсистем на початку серпня надійшли на озброєння 1-го моторизованого полку надважкої артилерії (1. pułk motorowy artylerii najcięższej). У вересні 1920 року батареї 1-го полку брали участь у боях за Гродно. За підсумками бойового застосування було зроблено висновок про доц...

  Правда ж, нагадує запорєбріковий «Клєвєр» ? Але цей виріб з’явився за шістдесят років до чуда інженерної думки з ри-фи, і створений був за океаном. Сьогодні поговоримо про нього – дослідну аеротранспортабельну САУ ХМ104.   До середини 1950-х років збройні сили США повною мірою усвідомили високий потенціал гелікоптерів. Вертолітні десанти зарекомендували себе з найкращого боку ще під час війни в Кореї, однак наявна в той час авіаційна техніка дозволяла перекидати лише особовий склад і легке озброєння. Танки й САУ не вкладалися в обмеження не тільки гелікоптерів, але й літаків військово-транспортної авіації. У зв’язку з цим у США започаткували програму створення перспективних аеротранспортабельних артилерійських установок. Про одну з них – винищувач танків М56 «Скорпіон» – я вже розповідав . Але десантникам також потрібна була САУ з гаубицею калібру 105 мм. Переваги такого рішення порівняно з причіпною гаубицею полягали не лише у кращі тактичній мобільності, але й у більші...

  Розробка тридюймової протитанкової гармати розпочалася ще до вступу США у Другу світову війну. Взята на озброєння під позначенням М5 і передана до військ у 1943 році, вона досить широко застосовувалася в окремих протитанкових батальйонах на Італійському та Західноєвропейському театрах воєнних дій.   У 1940 році Департамент озброєнь армії США розпочав проєктування великокаліберної (за мірками того часу) протитанкової гармати — тридюймової, тобто калібру 76,2 мм. Гармата була своєрідним гібридом: лафет, противідкотні пристрої та модифікований затвор запозичили від нової 105-мм гаубиці М2 , а ствол — від 76,2-мм зенітної гармати М3. На відміну від гаубиці, зенітка була далеко не новою — її взяли на озброєння ще у 1930 році, і на початку 1940-х років вже замінювали новими 90-мм гарматами. Однак для застосування як протитанкової гармати балістичні характеристики її ствола були цілком задовільними.   На шляху до військ   Дослідний зразок протитанкової гармат...