Artillery and Antitanks

  Добре відомий нам ЗРК IRIS-T (про якого детальніше я розповідав тут ) має одну - ну, не сказати, щоб ваду, але особливість: його розгортання на позиції потребує певного часу, пуски ракет на ходу він здійснювати не може. Але на Берлінському авіасалоні ILA-2026, який розпочинається завтра,  Diehl Defence вперше демонструє новий варіант цього комплексу - IRIS-T SLS MK4. За заявами розробників, він зможе уражати повітряні цілі навіть під час руху (хоча, як на мене, йдеться про пуски з коротких зупинок - принаймні, у тій конфігурації комплексу, яка показана на фото). Високоавтоматизована система має забезпечувати ураження цілей в секторі 360 градусів, на дальності до 12 км і висоті до 6 км. Коли я прочитав інформацію про склад комплексу  IRIS-T SLS MK4, то перша асоціація, яка у мене виникла, була - "та це ж комбайн!". Пам'ятаєте, були такі пристрої, що поєднували магнітофон, програвач для вінілів, радіоприймач? Ось таке й створили німці. У представленій конфігурації система...

  Думаю, серед моїх читачів немає таких, хто б не бачив розірвані стволи різноманітних артсистем – якщо не «вживу», то на фото/відео. Сьогодні спробуємо розібратись, чому ж це трапляється. Як ви знаєте, я гуманітарій, тож спробую не надто ускладнювати свою розповідь – так, щоб навіть мені було зрозуміло J   Отже, ствол є ключовим елементом систем озброєння, спрямовуючи боєприпас через довгу вузьку циліндричну трубу. Ствол поділяється на три частини, рахуючи від казенної частини: камору, канал ствола та дульну частину. Зовнішній діаметр снаряда трохи менший за внутрішній діаметр ствола. Коли здійснюється постріл, метальний заряд згорає та утворює великий об’єм газів. Газ під високим тиском збільшує кінетичну енергію боєприпасу, проштовхуючи його каналом ствола до дульної частини. Перетворення хімічної енергії на механічну створює в каморі умови високого тиску та температури, що після кожного циклу стрільби призводить до ерозії та зношування матеріалу. У результаті виникає п...

  Операція «Барбаросса» стала нелегким випробуванням для вермахту, якому на Східному фронті довелося зіткнутися з низкою неприємних несподіванок. Однією з них стала досить значна кількість танків із протиснарядним бронюванням (Т-34 і КВ), проти яких безсилими виявилися штатні 37-мм протитанкові гармати. Ще одним сюрпризом стала практично повна відсутність «нормальних» (у німецькому розумінні) доріг, які з настанням осіннього бездоріжжя перетворилися на непереборну перешкоду для автотранспорту і навіть напівгусеничних тягачів. Першу проблему спробували вирішити впровадженням у війська 75-мм протитанкової гармати Pak 40, другу — створенням «східного» транспортера-тягача RSO. Шляхом поєднання цих двох виробів у 1943 році був створений ерзац-винищувач танків.   Зразком для наслідування конструкторам фірми «Штайр» послужили радянські гусеничні транспортні трактори СТЗ-5, у великій кількості захоплені вермахтом влітку 1941 року. Не надто швидкохідні, але прості й невибагливі, во...