Artillery and Antitanks

  Дванадцятиденна ізраїльсько-іранська війна стала для системи ППО Ірану суцільною компрометацією. Широчезна гама ЗРК, як імпортних, так і власних (чудернацьких покручів з американських, радянських/російських і китайських елементів) виявилась неспроможною відбити атаки сучасних бойових літаків. На цьому безрадісному для чалмоносців тлі світлою плямою виділяється один тип засобів ППО – ЗРК малої дальності «Маджид», відомий також під експортним позначенням AD -08. Більшість іранських відеозаписів об’єктивного контролю ураження повітряних цілей (безпілотників) – це робота «Маджидів».   Чим характерний цей ЗРК? Перш за все – це нова розробка, а не творче переосмислення виробів півстолітньої давнини. У війська цей ЗРК пішов з 2023 р. Система мобільна і малогабаритна (базується на пікапі), що полегшує маскування. І ще – «Маджид» задумувався як повністю пасивна система. Тобто, цей ЗРК не має радару, лише оптоелектронну станцію – а значить, його не можна засікти за випромінюванням...

  Десь в середині 80-х років минулого століття мені до рук потрапили два числа італійського (але англомовного) часописа De fence Today (як потрапили – це окррема історія, але зараз не про це). Це були буквально гості з іншого світу – якісний папір, повний колір... А серед рекламних блоків – сторіночки фірми Breda з фото її виробів. У тому числі й досить незвичної причіпної зенітки – корабельна башта, встановлена на двовісному причепі. Башту ідентифікував одразу – флотська 40-міліметрова спарка Twin 40L70 Compact , дуже поширена у світі (використовується на корблях і катерах понад 25 країн світу). А ось сухопутний варіант... В «Зарубєжнам ваєннам абарзєніі», єдиному доступному вікні на Захід, про цей варіант жодної згадки не було... Тож цією статтею я закрию свій дитячий гештальт.   Італійська компанія Breda Meccanica Bresciana (згодом Oto Melara , нині Leonardo ) вже багато років займається розробкою та виробництвом широкого спектра озброєння як для військово-морських, ...

  Прототип САУ NORA-B52NG У попередньому матеріалі я розповів історію причіпної «Нори» . Сьогодні ж – про самохідний варіант. Розробка останньої системи в програмі NORA — самохідної гармати-гаубиці 152 мм NORA-B — зумовлювалась тактичною потребою впровадження у механізовані підрозділи самохідних артсистем підвищеної маневреності, які завдяки автоматизації забезпечують скорочення часу реакції системи і підвищену ймовірність виживання на вогневій позиції. У попередньому аналізі (проведеному 1984 року) розглядалися три варіанти конструкції: а) САУ з баштою, встановленою на шасі танка M84 (який вже був прийнятий до серійного виробництва); б) САУ з баштою, встановленою на шасі новопроєктованого позашляховика з колісною формулою 8x8 (з бортовою трансмісією і незалежною підвіскою коліс); в) САУ з відкритим монтажем (без башти) озброєння на платформі колісного автомобіля FAP 2832 формули 8x8 (який було освоєно для ракетної системи ORKAN ). Обрали третій варіант, оскільки він, о...