CAESAR в Україні - французька оцінка

 

Нинішній матеріал – це виклад аналізу, опублікованого французьким експертом Фабрісом Вольфом.

 

З моменту прибуття в Україну влітку 2022 року мобільна артилерійська система CAESAR від французької KNDS зарекомендувала себе як одна з найефективніших систем на цьому театрі військових дій. Явно перевершуючи системи, успадковані з радянської епохи, з точки зору мобільності, точності та дальності, вона за кілька місяців стала кошмаром російських артилеристів, за їх власними словами.

 

Відтоді в Україну було поставлено багато інших західних самохідних систем, від німецької PzН2000 до американської M109. Проте останні статистичні дані, отримані з внутрішніх документів українських армій, показують, що CAESAR перевершує їх у багатьох аспектах і позбавлена певних притаманних ним концептуальних недоліків

 

Перед війною в Україні [мається на увазі широкомасштабне вторгнення] сформувалися певні критерії щодо нових мобільних артилерійських систем. Перший з них – це автоматизація ланцюга вогню, і зокрема автоматичні системи заряджання снарядів і зарядів (гарантія високої швидкострільності зі скороченим екіпажем). Другий – це броньовий захист, наявність броньованої башти для захисту екіпажу і артилерійської частини. Очевидно, що ці два критерії вимагають важких систем на гусеничних платформаах або колісних носіїв 8x8, ба, навіть 10x10, часто на шкоду мобільності. У цьому контексті французька САУ CAESAR, система бойовою масою заледве 17 тонн, встановлена на колісне шасі 6×6, оснащена напівавтоматизованою системою заряджання та позбавлена броньованої башти, сприймалася швидше як аномалія, в якій пожертвували всім заради аеромобільності, і яка призначалась для театрів з низьзьою інтенсивністю бойових дій.

 

У сфері артилерії війна в Україні порушила багато аксіом, часто успадкованих від доктрин холодної війни. І французька система CAESAR, перша система західного виробництва, яка надійшла на озброєння українських військ влітку 2022 року, та бойові характеристики, які демонструє ця нетипова система з тих пір, багато в чому спричинились до цього.

 

Перш за все, ця війна продемонструвала значну додаткову цінність артилерійських систем зі стволами завдовжки 52 калібри порівняно з 39-каліберними системами. Незважаючи на те, що вони швидше зношуються, ці стволи дозволяють уражати цілі на відстані 32 км звичайними снарядами, понад 40 км – снарядами з донним газогенератором та понад 50 км – активно-реактивними снарядами. Для стволів завдовжки 39 калібрів ці показники становлять, відповідно, 22, 25 і 33 км.

 

Однак, схоже, можливості стрільби на максимальну дальність українська армія використовує дуже рідко. Статистика показує, що менше 20% пострілів українські САУ CAESAR виконують на максимальних зарядах – 5-му або 6-му. В Іраку, наприклад, французький контингент (ТАСС Wagram) випускав 70% своїх снарядів на 5-му і 6-му заряда. Як наслідок – середня відстань розташування вогневих позицій від лінії фронту становить від 10 до 15 км, що пояснює, зокрема, значну частину втрат CAESAR, уражених російськими боєприпасами [за даними орікса, втрати на даний час становлять сім САУ цього типу у французькому варіанті (6х6) – чотири знищені і три ушкоджені; крім того, знищено одну САУ в данському варіанті (8х8)].

 

Виникає питання про причини недостатнього використання максимальної дальності стрільби CAESAR в Україні. З цього приводу можна висунути декілька гіпотез, як-от збереження радянських доктрин щодо організації артилерійського вогню в українській армії, або ж прагнення сповільнити знос стволів і, тим самим, подовжити їх термін служби. Однак, швидше за все, це обмеження, пов’язане з великою різноманітністю снарядів, які використовуються САУ CAESAR, через що українці описують її як «всеїдну артилерійську систему». Деякі з них, наприклад, американські снаряди, призначені для САУ М109 (довжина ствола 39 калібрів), можуть накладати обмеження на потужність метального заряду у 52-каліберному стволі.

 

Практика показала, що системи з автоматичним заряджанням потребують значного додаткового обслуговування, що призводить до збільшення часу простою на 40%.

Популярні в західних арміях системи автоматичного заряджання, якими, зокрема, оснащені німецька САУ PzН 2000, шведська Archer і словацька Zuzana, під час інтенсивної експлуатації виявилися менш надійними, ніж очікувалося. Показник боєготовності в українські армії для PzН 2000 і Archer становить 25-30%, а для Zuzana – навіть менше [підкреслю, що це – дані французького дослідника].

 

Навпаки, системи з напівавтоматичним або ручним заряджанням показують кращу доступність, близько 50% для британських AS90 і M109, і навіть більше для польського Krab. Caesar, зі свого боку, завдяки своїй напівавтоматичній системі завантаження досягає на 60% вищої готовності, ніж PzН 2000. Виявилося, що ці автоматичні системи значно ускладнюють процедури технічного обслуговування та є серйозною слабкою стороною в бою. Парадоксально, але вони не призводять до вищої продуктивності вогневої продуктивності. Рекорд за кількістю пострілів за один день для однієї системи поділяють PzН 2000 і CAESAR – по 160 пострілів.

 

Інше переконання, підірване уроками війни в Україні – це більша живучість баштових (повністю броньованих) САУ. Втрати баштових САУ M109 сягають 20%, а Krab – навіть близько 30%. А ось втрати САУ відкритого типу становлять менше 10%. Автор пояснює це тим, що в САУ баштового типу екіпаж ізольований від безпосереднього оточення, що часто заважає виявити характерний шум ударних безпілотників і зреагувати на загрозу.

 

На сьогоднішній день не зазнали втрат тільки PzН 2000 [в базі орікса фігурує лише посшкодження однієї САУ цього типу]. Однак їх на фронті його набагато менше, а висока ціна змушує українців менше використовувати PzН 2000 у зонах високої інтенсивності боїв [лишимо останнє твердження на совісті Ф. Вольфа]. Тому важко зробити надійні висновки.

 

Якщо перед війною в Україні на перший план при оцінці САУ виходили автоматизація стрільби і пасивний захист екіпажів і артилерійської частини, то під час війни, очевидно, почали діяти нові, критичні фактори. На думку Ф. Вольфа, сьогодні основними критеріями оцінки ефективності мобільної артилерійської системи стали швидкість і простота перебазування. Численні втрати САУ були зафіксовані під час фази переміщення, яка потребує кількох транспортних засобів, і тому їх легко виявити за допомогою розвідувального безпілотника або дрона-камікадзе.

Інший фактор, більш характерний для України, стосується простоти використання системи та часу навчання, необхідного для її освоєння. Таким чином, потрібно лише один тиждень, щоб перенавчити екіпаж іншої САУ на CAESAR, і менше двох тижнів, щоб навчити екіпаж, що складається з мобілізованих, за спеціально розробленою французами прискореною процедурою.

 

Якщо броня не забезпечує очікуваної прирості живучості, то комбінація трьох критеріїв, мобільності, компактності та прихованості машини, показала свою ефективність в Україні. Вони дають змогу, зокрема, швидко залишити вогневу позицію до того, як на місце прибудуть безпілотники чи навіть накриє контрбатарейний вогонь противника. Крім того, компактний транспортний засіб набагато легше і швидше замаскувати або сховати під навісом або деревами, знову ж таки, щоб уникнути виявлення безпілотниками.

 

Зі сказаного вище ми розуміємо, що випробування боєм в Україні суттєво змінили уявлення про потреби в мобільній артилерії для багатьох збройних сил. Французький CAESAR, який переважно сприймався як надто легка і занадто слабо захищена артилерійська система, малопридатна для участі в бойових діях високої або дуже високої інтенсивності, продемонструвала свої унікальні якості, що зробило його однією з найефективніших систем зброї в руках українських артилеристів і справжнім пострахом для російської армії.

 

Бойова ефективність CAESAR в Україні не залишилася непоміченою. Останнім часом цю систему взяли на озброєння дві країни Балтії (Естонія та Литва), Хорватія, Вірменія та Бельгія, тоді як інші країни, включаючи Фінляндію та Іспанію, проявляють до неї великий інтерес.

 

Таким чином, те, що спочатку могло здатися слабким місцем, наприклад напівавтоматична система заряджання, виявляється під час бойової служби дуже ефективним вибором, коли доводиться працювати поза тепличним середовищем випробувального полігону. Тут автор вдається до порівнняння: якщо PzН 2000 можна позиціонувати як «Тигр» сучасної артилерії, то «Цезар» у цьому плані набагато більше схожий на Т-34/85. PzН 2000 в 4 рази дорожча і на 40% менш доступна, але CAESAR не тільки виявився таким же точним і далекобійним, з реальною швидкострільністю, еквівалентною німецькй системі – його мобільність і компактність дозволяють використовувати CAESAR в небезпечних зонах, куди ризиковано PzН 2000.

Простота обслуговування CAESAR є ключовим критерієм для української армії, яка стикається із значною напругою у сфері підготовки людських ресурсів, що в основному складаються з мобілізованих.

 

Ще однією незаперечною перевагою CAESAR перед іншими західними системами є ціна: близько 3 мільйонів євро для Caesar 6×6 або 4 мільйони євро для Caesar MkII, тобто, приблизно стільки ж, як причіпна гаубиця M777 і набагато менше, ніж інші самохідні гармати, в тому числі колісні. Тобто, CAESAR постає як цілком приваблива альтернатива для причіпних артсистем.

 

Ми чітко бачимо, - каже Ф. Вольф, - що французька САУ CAESAR зарекомендувала себе як найефективніша артилерійська система в Україні в порівнянні з радянськими, російськими, українськими чи західними системами. Ці показники, а також дуже приваблива ціна закупівлі та експлуатації пояснюють зростаючий інтерес, який він викликав останнім часом, зокрема в Європі.

 

Однак не варто очікувати радикальної трансформації західної артилерії в бік парадигм, успадкованих від досвіду CAESAR. Дійсно, як показують контракти, які зараз обговорюються в Німеччині, Італії, Великій Британії та навіть Сполучених Штатах, якщо панування гусеничних машин більше не є абсолютним у цій сфері, то набагато важчі та дорожчі САУ з броньованими баштами та повністю автоматизованим заряджанням продовжують бути популярними у великих західних арміях. Нова САУ RCH-155 від KNDS вже обрана Німеччиною та Великою Британією, і є фаворитом в інших конкурсах, в тому числі для армії США, хоча він коштує як чотири CAESAR NG.

 

Тому ймовірно, що незважаючи на його оперативну ефективність, успіх CAESAR не пошириться на ці великі армії, принаймні в найближчі роки, доки відгуки з України не будуть осмислені в генеральних штабах.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818