Artillery and Antitanks

  Думаю, серед моїх читачів немає таких, хто б не бачив розірвані стволи різноманітних артсистем – якщо не «вживу», то на фото/відео. Сьогодні спробуємо розібратись, чому ж це трапляється. Як ви знаєте, я гуманітарій, тож спробую не надто ускладнювати свою розповідь – так, щоб навіть мені було зрозуміло J   Отже, ствол є ключовим елементом систем озброєння, спрямовуючи боєприпас через довгу вузьку циліндричну трубу. Ствол поділяється на три частини, рахуючи від казенної частини: камору, канал ствола та дульну частину. Зовнішній діаметр снаряда трохи менший за внутрішній діаметр ствола. Коли здійснюється постріл, метальний заряд згорає та утворює великий об’єм газів. Газ під високим тиском збільшує кінетичну енергію боєприпасу, проштовхуючи його каналом ствола до дульної частини. Перетворення хімічної енергії на механічну створює в каморі умови високого тиску та температури, що після кожного циклу стрільби призводить до ерозії та зношування матеріалу. У результаті виникає п...

  Операція «Барбаросса» стала нелегким випробуванням для вермахту, якому на Східному фронті довелося зіткнутися з низкою неприємних несподіванок. Однією з них стала досить значна кількість танків із протиснарядним бронюванням (Т-34 і КВ), проти яких безсилими виявилися штатні 37-мм протитанкові гармати. Ще одним сюрпризом стала практично повна відсутність «нормальних» (у німецькому розумінні) доріг, які з настанням осіннього бездоріжжя перетворилися на непереборну перешкоду для автотранспорту і навіть напівгусеничних тягачів. Першу проблему спробували вирішити впровадженням у війська 75-мм протитанкової гармати Pak 40, другу — створенням «східного» транспортера-тягача RSO. Шляхом поєднання цих двох виробів у 1943 році був створений ерзац-винищувач танків.   Зразком для наслідування конструкторам фірми «Штайр» послужили радянські гусеничні транспортні трактори СТЗ-5, у великій кількості захоплені вермахтом влітку 1941 року. Не надто швидкохідні, але прості й невибагливі, во...

  Готові до висування. Самохідки 3-ї батареї 2-го броньованого самохідно-артилерійського полку. Обань, листопад 1942 року У роки Другої світової війни німецький прагматизм призвів до появи численних імпровізацій у галузі військової техніки, що поєднували елементи різних епох. Минулого місяця я розповідав про 10,5 cm leFH 16 auf GW Mk . VI ( e ) – 105-мм гаубицю часів Першої світової, встановлену на шасі трофейного британського малого танка. Сьогодні ж – про схожу комбінацію, 150-мм гаубицю sFH 13 lg, встановлену на трофейне французьке шасі.   Німецькі військові одними з перших належно оцінили якості важких польових гаубиць — уперше такі системи були випробувані ними в бою ще під час придушення боксерського повстання в Китаї у 1900 році. У 1902–1903 роках у Німеччині сформували перші п’ять дивізіонів 150-мм гаубиць (їхній калібр становив 149,1 мм, але в усіх документах такі артсистеми іменувалися «15-см»). На озброєння цих частин надійшли гаубицю sFH 02. У 1913 році дл...