Artillery and Antitanks

  Роки півтора тому я розповідав про чехословацький самохідний міномет PRAM-S на шасі БМП-1. Його конструктори достатньо творчо підійшли, подовживши базове шасі і спорудивши на ньому специфічну надбудову. Сьогодні ж - про творіння безіменних угандійських ремісників, які абсолютно не заморочувались - просто взяли БМП-1, демонтували башту, прорізали великий отвір, закритий двостулковим люком... І вуаля - маємо самохідний міномет! Бойову машину озброїли ізраїльським 120-мм мінометом CARDOM (я про нього трошки згадував при оказії розповіді про артилерію Данії ). Допоміжне озброєння на машинах з першого фото, наскільки я зміг роздивитись, доволі потужне: кулемет і автоматичний гранатомет в спареній установці. Кормові дверцята, як і задня пара люків десантного відділення, збережені у первозданному вигляді. Ось така конверсія - просто і зі смаком. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://buymeacoffee.com/andrijkhar9 Приватбанк: ...

  На цих не надто якісних фото - досить цікава китайська модифікація американського винищувача танків М10. Почав розбиратись. Історія вимальовується така. У 1948 р. США передали Республіці Китай (гоміньданівцям) 34 винищувачі танків М10. З якихось причин за прямим призначенням їх використати не вдалось - деякі джерела вказують, що самохідки передали в "демілітаризованом вигляді". Без озброєння? А який тоді сенс? В будь-якому разі нові власники вдались до переробки, встановивши в баштах САУ японські 105-мм польові гаубиці "Тип 91" - конструкція "Шнейдера" на японське замовлення, взята на озброєння 1931 р. Артистема мала ствол завдовжки 24 калібри і стріляла 15,7-кг снарядами на дальність до 10,7 км.  Що характерно - в ході переробки САУ замість відкритої згори башти отримала повністю закриту, з великим прямокутним двостулковим люком. Допоміжне озброєння, наскільки зміг розібрати - 7,62-мм кулемет М1919, встановлений на лівому боці башти.  Переобладнали 17 С...

  На марші. Попереду - тягач С7Р з лафетною повозкою, за ним - зі ствольною У 1925 році Веймарська Німеччина розпочала модернізацію своїх укріплень уздовж кордонів із Польщею. Військово-політичне керівництво останньої країни, своєю чергою, перейнялося придбанням потужних артилерійських систем, здатних «у разі потреби» нейтралізувати ці фортифікації. На той час плани можливої війни проти Німеччини передбачали, що Польща діятиме в союзі з Францією, а завданнями Війська Польського стануть захоплення Східної Пруссії та Західного Помор’я з подальшим наступом на Берлін.   Певний досвід застосування важкої артилерії Військо Польське вже мало. У 1920 році в Італії була придбана партія 210-мм мортир. Вісім таких артсистем на початку серпня надійшли на озброєння 1-го моторизованого полку надважкої артилерії (1. pułk motorowy artylerii najcięższej). У вересні 1920 року батареї 1-го полку брали участь у боях за Гродно. За підсумками бойового застосування було зроблено висновок про доц...

  Правда ж, нагадує запорєбріковий «Клєвєр» ? Але цей виріб з’явився за шістдесят років до чуда інженерної думки з ри-фи, і створений був за океаном. Сьогодні поговоримо про нього – дослідну аеротранспортабельну САУ ХМ104.   До середини 1950-х років збройні сили США повною мірою усвідомили високий потенціал гелікоптерів. Вертолітні десанти зарекомендували себе з найкращого боку ще під час війни в Кореї, однак наявна в той час авіаційна техніка дозволяла перекидати лише особовий склад і легке озброєння. Танки й САУ не вкладалися в обмеження не тільки гелікоптерів, але й літаків військово-транспортної авіації. У зв’язку з цим у США започаткували програму створення перспективних аеротранспортабельних артилерійських установок. Про одну з них – винищувач танків М56 «Скорпіон» – я вже розповідав . Але десантникам також потрібна була САУ з гаубицею калібру 105 мм. Переваги такого рішення порівняно з причіпною гаубицею полягали не лише у кращі тактичній мобільності, але й у більші...

  Розробка тридюймової протитанкової гармати розпочалася ще до вступу США у Другу світову війну. Взята на озброєння під позначенням М5 і передана до військ у 1943 році, вона досить широко застосовувалася в окремих протитанкових батальйонах на Італійському та Західноєвропейському театрах воєнних дій.   У 1940 році Департамент озброєнь армії США розпочав проєктування великокаліберної (за мірками того часу) протитанкової гармати — тридюймової, тобто калібру 76,2 мм. Гармата була своєрідним гібридом: лафет, противідкотні пристрої та модифікований затвор запозичили від нової 105-мм гаубиці М2 , а ствол — від 76,2-мм зенітної гармати М3. На відміну від гаубиці, зенітка була далеко не новою — її взяли на озброєння ще у 1930 році, і на початку 1940-х років вже замінювали новими 90-мм гарматами. Однак для застосування як протитанкової гармати балістичні характеристики її ствола були цілком задовільними.   На шляху до військ   Дослідний зразок протитанкової гармат...