Artillery and Antitanks

  До середини 70-х років минулого століття артилерійський парк бронетанкових та механізованих частин іспанської армії був представлений більш-менш сучасними САУ американського виробництва. А ось ситуація з причіпною артилерією була зовсім не райдужною. Наявні американські 155-мм гаубиці М114 були вже зношені. А крім них використовувались і такі екзотичні системи, як гармати 122/46 – колишні радянські А-19 (і їх іспанські копії). Водночас наявний конструкторський та виробничий потенціал дозволяв сподіватися на створення сучасної польової артсистеми власними силами.   До нового 155-мм гаубиці пред ’ являлися такі вимоги: маса не більше 10 тонн, кут піднесення не менше 60°, дальність стрілянини не менше 20 км . Артсистему слід було обладнати досилачем, а як опція передбачалося обладн ання гаубиці допоміжною силовою установкою для саморуху.   Проєктування   Іспанським фахівцям знадобилось три спроби, перш ніж вони спромоглись довести до серійного виробництва сучасну 155-мм

Оновлення парку польової артилерії через часткову заміну причіпних артсистем самохідними в Республіці Корея почалось в середині 1980-х рр. Першим кроком стало придбання у 1983 р. ліцензії на виробництво американської 155-мм САУ М109А2. Корейська копія отримала позначення К55 і випускалась компанією «Самсунг» у 1985-1996 рр. Загальний обсяг випуску становив 1180 екземплярів. Однак К55 розглядалась лише як перший крок. Наступним мало стати створення власної САУ. Формулювання вимог до неї почалось вже у 1985 р. Вони звелись до таких основних пунктів: компонування, наближене до К55; довжина ствола 52 калібри; дальність стрільби понад 40 км; возимий боєкомплект мінімум 30 снарядів; можливість використання різних, у т.ч. перспективних снарядів і зарядів; наявність автономної навігаційної системи і системи управління вогнем; придатність до експлуатації в різних природно-кліматичних умовах; придатність до наступних модернізацій.   Цікаво, що ранні концепції САУ доси