Artillery and Antitanks

  Сергій Притула, роблячи селфі на тлі чергової партії бронетехніки, придбаної фондом у Великій Британії, заліз на самохідку «Еббот». Чи з’являться такі САУ в українському війську – поки невідомо. Та все ж варто придивитись до цього виробу докладніше.   Наприкінці 50-х років минулого століття в самохідних полках Королівської артилерії, як і раніше, експлуатувалися САУ «Секстон» — 25-фунтова (87,6-мм) гармата-гаубиця на модифікованому шасі канадського танка «Рем». Ця самохідка, яка пам'ятала битви Другої світової війни, не відповідала сучасним вимогам. Відкрите бойове відділення, якщо не виключало, то серйозно обмежувало застосування самохідки в умовах використання зброї масового ураження, а її артсистема не відповідала стандартам НАТО, які передбачали для легких гаубиць калібр 105 мм. У той же час у Великій Британії вже існувало відповідне шасі — гусеничний БТР FV432 «Троуджен». Саме його й обрали для нової самохідки.   Розробка   Проектування САУ під позначенням FV433

Донедавна мінометне озброєння шведської армії було представлене лише традиційними транспортованими мінометами — 81-мм m /84 і 120-мм m /41. Для їх заміни з 1996 року спільно з Фінляндією здійснювалася програма створення вельми «просунутого» самохідного міномета AMOS . Двоствольна 120-мм система монтувалася в башті, яку можна було встановлювати на різні колісні і гусеничні шасі, і навіть на катери. Система характеризується високим рівнем автоматизації, відмінними балістичними характеристиками, гарною швидкострільністю, але цілком очікувано виявилася дуже дорогою. У грудні 2010 року AMOS взяли на озброєння армії Фінляндії, але шведські військові змушені були відмовитися від нової «іграшки» через фінансові обмеження. Однак ідею одержати самохідний міномет вони не полишили.   Концепція   У 2013 році почалося концептуальне опрацювання нового самохідного міномета, покликаного стати дешевшою альтернативою AMOSa . Вибір бази був наперед визначений – армія ще 2003 року закупила 40 шасі БМП CV

Гармата 155 К 98 Після закінчення Другої світової війни військово-політичне керівництво Фінляндії дотримувалось збалансованого підходу до підбору озброєнь для фінської армії. Частина зразків купувалась у країн Заходу, частина — в СРСР, решта розроблялася і вироблялася власними силами. Це стосувалося й артилерійських систем.   Провідну роль створенні систем для польової артилерії відігравала фірма «Тампелла». На початку 1960-х років вона модернізувала 105-мм гаубицю Н/37, розроблену шведським «Бофорсом», яка в 1942-1945 роках випускалася у Фінляндії за ліцензією (вироблено 140 одиниць). Артсистема, що позначалася 105 Н 61-37, отримала новий ствол (подовжений з 24 до 26 калібрів), а також була пристосовано для напівунітарного заряджання (замість роздільного). Гаубиці Н 61-37 експлуатувалися до початку 1990-х років (пізніше 40 таких систем Фінляндія передала Естонії). Цікаво, що старі стволи ощадливі фіни не викинули, а встановили на лафети 122-мм гаубиць Н/10-30 (трофейних радянських