Jaboschreck: зенітка 3 cm Flak 103/38

 

3 cm Flak 103/38 на полігоні під час демонстрації командуванню люфтваффе

Командування люфтваффе та німецькі фахівці у галузі авіаційного озброєння вже до середини 1930-х років усвідомили необхідність розроблення авіаційних гармат із високим темпом стрільби калібром понад 20 мм, але меншим за 37 мм. Оптимальним визнали калібр 30 мм, оскільки він забезпечував раціональний баланс між потужністю снаряда, темпом стрільби та масою гармати. Інтерес до такого озброєння виявляло не лише люфтваффе, а й крігсмаріне – флот був зацікавлений в озброєнні гідролітаків (яківходили до складу люфтваффе, але взаємодіяди з крігсмаріне) 30-мм гарматами з високими балістичними характеристиками для боротьби з ворожими підводними човнами в надводному положенні та бойовими катерами.

 

Досвід експлуатації 30-мм гармати МК 101 (Maschinenkanone 101), розробленої компанією Rheinmetall-Borsig AG і взятої на озброєння у 1940 році, не виправдав сподівань. Робота автоматики МК 101 ґрунтувалася на принципі короткого ходу ствола, а використання магазинного живлення (місткістю від 10 до 30 пострілів) обмежувало темп стрільби до 260 пострілів за хвилину та ускладнювало інтеграцію гармати до складу озброєння літаків. Гармата зі спорядженим магазином важила 185 кг, а її довжина становила 2592 мм. Через значні габарити й масу, а також обмежену місткість магазина ця авіаційна гармата не набула широкого поширення. Її встановлювали лише на двомоторних штурмовиках Hs 129B та на дюжині важких бомбардувальників Hs 177A-1/U2.

 

Попри ці недоліки, одним із позитивних результатів створення МК 101 для люфтваффе стала поява високоефективного набою 30×184 мм. Бронебійно-запалювальний снаряд масою 455 г, що мав початкову швидкість 760 м/с, міг пробивати 32-мм броню на дальності 300 м за кута зустрічі 90°. Згодом до боєкомплекту 30-мм авіаційних гармат увійшов бронебійно-трасувальний підкаліберний снаряд (з осердям з карбіду вольфраму), який на тій самій дальності та за кута зустрічі 60° забезпечував пробиття 50-мм броні.

 

На початку 1943 року розпочалося виробництво вдосконаленої 30-мм авіаційної гармати МК 103, у конструкції якої було усунуто більшість недоліків її попередниці. Без боєприпасів нова гармата важила 145 кг. Маса спорядженого короба зі стрічкою на 100 пострілів становила 94 кг.

Гармата МК 103

 

Автоматика працювала за комбінованою схемою: екстракція гільзи, подача наступного патрона та протягування стрічки здійснювалися завдяки короткому відкату ствола, тоді як для зведення затвора та відмикання каналу ствола використовувалася енергія порохових газів. Замикання каналу ствола забезпечував поздовжньо-ковзний затвор із бойовими упорами, що розходилися в боки. Німецькі інженери запровадили систему електрозапалювання капсуля: електричний струм від бортової електромережі через корпус гармати, ствол і гільзу подавався до електрозапальної втулки та замикався на «контактний ударник», який і запалював метальний заряд.

 

Живлення МК 103 здійснювалося за допомогою металевої розсипної стрічки місткістю від 70 до 125 снарядів. Темп стрільби досягав 420 пострілів за хвилину. Ефективна дальність стрільби прямим наведенням становила до 800 м.

 

Боєкомплект 30-мм гармати МК 103 був істотно розширений. Найефективнішими під час стрільби по повітряних і незахищених наземних цілях виявилися 330-грамовий фугасний снаряд 3 cm M.-Gesch. o. Zerl., споряджений 80 г тротилу, а також 320-грамовий фугасно-трасувальний снаряд 3 cm M.-Gesch. L'spur o. Zerl., споряджений 71 г флегматизованого гексогену в суміші з алюмінієвою пудрою.

 

Під час виробництва особливо потужних 30-мм снарядів із високим вмістом вибухової речовини застосовували технологію глибокого витягування, після чого сталевий корпус піддавали загартуванню струмами високої частоти.

 

Ефект від вибуху одного 30-мм фугасного снаряда був співставний із влучанням трьох-чотирьох 20-мм осколково-трасувальних снарядів, випущених із гармати 2 cm FlaK 38.

 

Єдиним серійним літаком, оснащеним гарматою МК 103, установленою в розвалі циліндрів двигуна, був Do 335. Із одномоторних мисливців лише крила Fw 190 і Ta 152 могли витримати віддачу та масу гармати МК 103, встановленої у підвісних контейнерах.

МК 103 під крилом штурмовика Fw 190F-8

 

МК 103 вважалася однією з найкращих серійних авіаційних гармат, створених у період Другої світової війни. Вона істотно вплинула на подальший розвиток авіаційного озброєння, вирізняючись відносно простою й технологічною конструкцією, а також легкістю складання та розбирання. Проте МК 103 мала й низку недоліків, що перешкоджали її застосуванню на одномоторних мисливцях. Значна віддача вимагала використання багатокамерного дульного гальма, а жорстка робота автоматики створювала підвищені ударні навантаження.

 

Гармати МК 103 випускалися у великих кількостях, і до лютого 1945 року на складах залишалася значна кількість нерозподілених 30-мм гармат, що зумовило їх використання у складі зенітних установок.

Імпровізована стаціонарна зенітна установка з гарматою МК 103 

 

Спершу, приблизно на початку 1943 року, наземний персонал люфтваффе почав установлювати 30-мм гармати на прості, грубо виготовлені турельні установки для посилення протиповітряної оборони польових аеродромів. У середині 1943 року фахівці компанії Waffenfabrik Mauser AG представили на випробування 30-мм зенітну установку 3 cm Flak 103/38, яка мала замінити дуже поширену 20-мм зенітну гармату 2 cmFlak 38. Під час створення 3 cm Flak 103/38 використали лафет від 2 cm Flak 38.

3 cm Flak 103/38 у похідному положенні

3 cm Flak 103/38 у бойовому положенні

 

Перехід від 20-мм до 30-мм калібру призвів до збільшення маси зенітної установки приблизно на третину. Маса 3 cm Flak 103/38 у похідному положенні становила 879 кг, а після відокремлення колісного ходу — 619 кг. Обслуга установки складалася із семи осіб.

 

Завдяки застосуванню стрічкового живлення та місткого короба на 40 снарядів істотно зріс практичний темп стрільби. Важчий 30-мм снаряд повільніше втрачав кінетичну енергію, і максимальна похила дальність стрільби по повітряних цілях досягала 5700 м, а досяжність за висотою — 4700 м. За оцінками фахівців, ефективність 30-мм зенітної гармати була приблизно в 1,5 раза вищою, ніж у 20-мм Flak 38. Гармати 3 cm Flak 103/38 застосовувалися як у причіпному, так і в мобільному варіантах, установлюючись на шасі бронетранспортерів, у кузовах вантажних автомобілів і на залізничних платформах.

 

На наступному етапі, на початку 1945 року, була створена чотириствольна 30-мм установка 3 cm Flakvierling 103/38. Основною зовнішньою відмінністю нової чотириствольної 30-мм установки від попередньої 2 cm Flakvierling 38 були довші та масивніші стволи гармат, оснащені багатокамерними дульними гальмами.

3 cm Flakvierling 103/38

 

Маса 3 cm Flakvierling 103/38 порівняно з 2 cm Flakvierling 38 збільшилася приблизно на 30 %, однак це цілком виправдовувалося покращеними бойовими характеристиками, зокрема збільшеною дальністю стрільби, вищою руйнівною дією снарядів і більшим практичним темпом стрільби. Чотириствольна 30-мм установка перевершувала за вогневою потужністю всі скорострільні зенітні гармати часів Другої світової війни, оскільки могла за шість секунд безперервної черги випустити 160 снарядів загальною масою 72 кг.

Знищена вантажівка Steyr 1500А з гарматою 3 cm Flak 103/38. Гармата належала 17-й ТД, яка в лютому 1945 р. отримала 40 таких зеніток. Їх розподілили між 40-м панцергренадерським полком і 297-м зенітним дивізіоном. Більшість встановили на автомобілі

 

Попри високі бойові якості, ці німецькі 30-мм зенітні гармати випускалися в обмеженій кількості, що виявилося сприятливим для бойової авіації країн антигітлерівської коаліції. Міністерство озброєнь Німеччини замовило 2000 гармат 3 cm Flak 103/38 і 500 установок 3 cm Flakvierling 103/38, але через перевантаженість промисловості та дефіцит сировини підприємства Третього рейху не змогли досягти запланованих обсягів виробництва. У результаті було виготовлено лише близько 500 одноствольних і кілька десятків чотириствольних установок, тому через їхню незначну кількість вони не відіграли помітної ролі в бойових діях. Попри це, 3 cm Flak 103/38 заслужив прізвисько Jaboschreck – «жах мисливців-бомбардувальників». Хоча, як на мене, не можна точно стверджувати – надали зенітці це прізвисько солдати, чи воно було продуктом пропаганди.

Гармати 3 cm Flak 103/38 на пункті збору трофеїв

 

Після війни Чехословаччина стала єдиною країною, у якій трофейні 30-мм зенітні гармати експлуатувалися у помітній кількості. Кілька батарей 3 cm Flak 103/38 були розгорнуті на стаціонарних позиціях для прикриття військових аеродромів. Ці 30-мм зенітні гармати разом із трофейними 20-мм автоматичними гарматами та зенітними гарматами калібрів 88 і 105 мм використовувалися у системі протиповітряної оборони Чехословаччини до кінця 1950-х років.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783