Ще "Петріот" чи вже щось більше? Нова концепція "Рейтеона"

Радар LTAMDS
 

Відкрита архітектура сучасних бойових систем відкриває (вибачте за тавтологію) цілком нові можливості для їхнього удосконалення. Не встиг концерн «Рейтеон» запустити у виробництво новий радар LTAMDS (Lower Tier Air and Missile Defense Sensor; зараз відомий під назвою GhostEye), як фахівці цього концерну запропонували інтегрувати цей радар з зенітними ракетами надвеликої дальності RIM-174B ERAM SM-6 Dual II. Ця ракета може уражати аеродинамічні цілі на відстані до 370 км, а також перехоплювати балістичні, аеробалістичні і гіперзвукові ракети в атмосфері. Елементом, який пов’язує радар і ракети стане інтегрований комплекс бойового управління IBCS.

 

Реалізація такого поєднання (яке поки що випробовувалось тільки в комп’ютерній симуляції) дозволить багатократно збільшити можливості ПРО і ППО армії США. Зараз комплекси «Петріот» можуть за допомогою ракет PAC-2 GEM-T перехоплювати аеродинамічні цілі на відстані до 160 км, дальність же перехоплення балістичних цілей менша (десь 40-60 км, але це не точно). Інтеграція ракет RIM-174B дозволить не тільки суттєво розширити можливості ППО такого модифікованого «Петріота», але й перейняти функції комплексу ППО THAAD – системи надзвичайно дорогої і рідкісної. Є, щоправда, один нюанс: ракета RIM-174B, на відміну від PAC-3 MSE, не має газодинамічних «поясів» двигунів імпульсного керування – тому вона менш ефективна для перехоплення квазібалістичних ракет, які маневрують («Іскандерів-М»).

Пуск ракети SM-6
 

Радар LTAMDS, на відміну від старіших «петріотівських» РЛС AN/MPQ-53/65A, значно краще захищений від РЕБ, а також має поліпшені характеристики виявлення цілей на надмалих висотах (може супроводжувати цілі з ефективною площею розсіяння 0,008-0,015 кв. м на висоті 15-5 м).

 

SM-6 – це ракета корабельного базування, але вже є й наземна мобільна пускова установка для неї, створена для комплексу «Тифон». Тож виглядає так, що жодних технічних перешкод для практичної реалізації пропозиції «Рейтеона» немає.

Оновлення від 22.04.2025

Фірма "Рейтеон" починає серійне виробництво радарів LTAMDS. Досі виготовлено шість прототипів РЛС, замовлених у 2019 році. Перша серійна партія, замовлена в серпні 2024 року, налічуватиме вісім екземплярів - це якраз відповідає річній продуктивності "Рейтеона" (хоч планується довести цей показник до дюжини радарів на рік). До кінця 2025 року мають бути готові перші дві РЛС LTAMDS - одна для армії США і одна для Польщі, яка стала першим зарубіжним замовником цього виробу.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9 

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783

 

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Польський малий калібр: для моря і для суходолу

Зображення
  OSU -35К на тральщику "Мева" Одним з цікавих продуктів польської оборонної промисловості є 35-мм артсистема  OSU -35К , яка первісно створювалась для озброєння кораблів, але невдовзі, ймовірно, потрапить і в наземні частини ППО. Придивимось до неї докладніше.   Ще у 2012 р. в Польщі була ініційована програма створення корабельної артустановки зі швейцарською 35-мм гарматою KDA і інтегрованою оптоелектронною головкою ZGS -158. Навесні 2016 р. прототип OSU -35 встановили для випробувань на корветі «Кашуб». Тести, які тривали до кінця 2018 р., показали необхідність внесення низки суттєвих змін, насемперед – зниження маси елементів системи, а також інтеграції артустановки з корабельною бойовою інформаційно-керуючою системою. До цього додались зміни, запроваджені з ініціативи самих проєктантів і зумовлені технологічним прогресом в галузях конструкційних матеріалів, приводів наведення, систем передачі даних тощо. Підсумком стала поява системи OSU -35К, в якій від першого...
Докладніше

Міномет М-240

Зображення
  Оновлення від 19.03.2025 Бомбезне свіже відео про використання міномета М-240 3-ю окремою штурмовою бригадою Як тягач використовується Iveco LMV М-240 в музейній експозиції в Києві З другої половини 30-х років минулого століття радянське військово-політичне керівництво приділяло пильну увагу мінометам – як дешево му , нескладно му у виробництві та експлуатації, і водночас ефективно му засобу вогневої підтримки сухопутних військ. Ухвалена у 1938 р. перспективна система артилерійського озброєння Червоної армії передбачала широке впровадження мінометів у війська: 50-мм – у стрілецьку роту, 82-мм – у батальйон, 120-мм – у полк, 160-мм – у стрілецьку дивізію. 240-мм – в артилерію Резерву головного командування (РГК). Пріоритетними вважалися перші три калібри – скажімо, перший зразок батальйонного міномета надійшов на озброєння Червоної армії ще до прийняття зазначеної програми, у 1936 р. У 1938 р. з'явилися ротний та полковий міномети. Розробка ж важчих систем йшла повільно. 160-мм...
Докладніше

Як росіяни намагались створити скрєпний HIMARS і що з цього вийшло

Зображення
  Створивши дуже добру РСЗВ MLRS , американці не зупинились. Річ у тім, що система ця – типовий продукт епохи холодної війни, оптимізований для застосування на Європейському ТВД. Для експедиційних же сил потрібна була система легша, з кращою стратегічною і тактичною мобільністю (простіше кажучи, оптимізована для перекидання повітряним шляхом і для швидких маршів власним ходом). Так з’явився HIMARS . Аналогічним чином спробували піти і запорєбрікові конструктори – але в них (наразі) нічого не вийшло...   У 2000-х роках на Мотовіліхінських заводах в Пєрмі створили полегшений варіянт «Смерча» - РСЗВ 9К58-4 «Кама». Її бойова машина 9А52-4 замість громіздкого МАЗівського шасі використовувала значно компактніше чотиривісне шасі КамАЗ-63501. Як і у випадку з переходом від MLRS до HIMARS , це призвело до скорочення залпу удвічі – з 12 до шести реактивних снарядів. При цьому в пориві нізкопоклонства пєрєд Западом лаптєногі мастєровиє спробували відмовитись від скрєпних трубчастих ...
Докладніше