Четвертий "Дракон": артилерійський тягач Medium Dragon Mk.IV
Перші британські гусеничні тягачі серії Dragon були створені компанією Armstrong Siddeley. Тоді Vickers не була особливо зацікавлена в таких тягачах, віддаючи перевагу розробці й
випуску танків. Однак 1928 року дві конкуруючі фірми об’єдналися, утворивши Vickers-Armstrongs. На той момент сімейство Dragon поділилося на Dragon, Medium і Dragon, Light. І це було лише початком. Надалі розвиток середніх тягачів пішов шляхом
створення експортних танків Vickers-Armstrongs, розроблених під керівництвом Джона Карденa та Вівіана Ллойда.
Треба сказати, що Карден і Ллойд просували цю концепцію
ще з часів створення танкеток. Вони вважали, що подібна машина має бути
багатоцільовою. За допомогою нескладних дій танкетка перетворювалася на
своєрідну подобу тягача — принаймні, легку піхотну гармату вона цілком могла
тягнути. Згодом Карден і Лойд перенесли цю концепцію і на «патрульні» танки,
отримавши серійні тягачі, які йшли на експорт.
Так само Карден і Лойд діяли й у випадку з легким
експортним танком Vickers Mk.E («Шеститонним» - саме тим, що став основою для радянського Т-26 і
польського 7ТР). У 1930 році виготовили два «комерційні трактори», що
отримали позначення B12E1 і B12E2. Під цими позначеннями ховалися шасі Vickers Mk.E, мінімально доопрацьовані для використання як тягачі. Підбаштові коробки
зняли, а замість бойового відділення з’являлася проста кабіна з сидіннями для
обслуги. Щоб збільшити корисний об’єм, місце механіка-водія посунули вперед,
поруч із ним також встановили сидіння.
Між собою B12E1 і B12E2 відрізнялися невеликими деталями «салону», а головне — двигунами. B12E1 фактично являв собою перший дослідний зразок Vickers Mk.E з двигуном рідинного охолодження фірми Dorman потужністю 80 к.с. На танку він не прижився, але існувала ймовірність, що
він підійде для тягача.
Другий зразок, B12E2, був конверсією типового Vickers Mk.E з двигуном повітряного охолодження Armstrong-Siddeley. Цей варіант здавався найпростішим у виготовленні, але насправді саме він
виявився найгіршим. Адже двигун Armstrong-Siddeley на танку перегрівався, що, до речі, стало однією з ключових причин відмови
британських військових від Vickers Mk.E. Вони забракували й обидва трактори, які випробовувалися у 1931–32 роках,
попри те що їх поступово доопрацьовували.
Можна сказати, що вони не сподобалися нікому. На тлі Medium Dragon Mk.III «комерційні» трактори виглядали зовсім убого — у такому вигляді вони абсолютно
не надавались на роль середніх артилерійських тягачів (для 127-мм гармат і
152-мм гаубиць). Деякий час британські військові вважали, що їм вистачить Medium Dragon Mk.III; останні такі тягачі замовили 1933 року. Але здоровий глузд підказував, що
потрібна новіша машина, адже шасі середніх «Драконів» уже морально застаріло.
7 березня 1935 року з Vickers-Armstrongs
уклали контракт на виготовлення двох артилерійських тягачів Medium Dragon Mk.IV.
Отримані машини разюче відрізнялися від B12E1 і B12E2 — спільного в них було
небагато. Замість двигуна Armstrong-Siddeley встановили дизельний мотор фірми
AEC потужністю 90 к.с., який краще підходив для таких завдань. Розмістили його
в кормовій частині корпусу, а з обох боків від нього облаштували місця для
обслуги. Така компоновка виявилася значно вдалішою, особливо з погляду
використання внутрішнього об’єму.
По
суті, ці тягачі мали досить віддалений стосунок до Vickers Mk.E. Навіть ходова
частина у них мала певні відмінності. Підвіску переробили, при цьому останній
опорний коток, як і на Vickers Mk.E, зробили суцільнометалевим. Подібно до Medium
Dragon Mk.III, на бортах корпусу з’явилися укладки для снарядів, зручні для
роботи розрахунків. Механік-водій тепер розташовувався по центру, що дозволило
розмістити з боків ще два сидіння. У підсумку вийшов тягач, який міг повноцінно
замінити своїх попередників.
За
результатами випробувань двох зразків Medium Dragon Mk.IV 9 червня 1936 року з
Vickers-Armstrongs уклали другий контракт. Тепер планували отримати 10 таких
тягачів. Дивуватися таким мізерним обсягам не варто: на той момент це було
нормою, адже не надто багата британська армія могла дозволити собі лише пробні
партії. Найважливішим у цій історії було те, що всі випущені Medium Dragon Mk.IV
опинилися у бойових частинах.
У
1940 році їх відправили у складі BEF (Британського експедиційного корпусу) до
Франції, де вони й залишилися в червні 1940 року, ставши німецькими трофеями.
Утім, поставками для англійців справа не обмежилася. 18 Medium Dragon Mk.IV
замовила для Індії, а 23 тягачі придбав Китай. Таким чином, з урахуванням двох
прототипів виготовили 53 машини — не так і мало.
Надалі британська армія, як це не
дивно, відмовилася від гусеничних артилерійських тягачів. І сказати, що
британці помилилися, не можна. Подібно до італійців, вони закрили питання за
рахунок використання колісних тягачів. AEC Matador O853, виробництво яких
почалося у 1938 році, цілком закрили потребу в тягачах для середньої артилерії.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 5168 7456 7352 6783
Коментарі
Дописати коментар