Польський малий калібр: для моря і для суходолу

 

OSU-35К на тральщику "Мева"

Одним з цікавих продуктів польської оборонної промисловості є 35-мм артсистема OSU-35К, яка первісно створювалась для озброєння кораблів, але невдовзі, ймовірно, потрапить і в наземні частини ППО. Придивимось до неї докладніше.

 

Ще у 2012 р. в Польщі була ініційована програма створення корабельної артустановки зі швейцарською 35-мм гарматою KDA і інтегрованою оптоелектронною головкою ZGS-158. Навесні 2016 р. прототип OSU-35 встановили для випробувань на корветі «Кашуб». Тести, які тривали до кінця 2018 р., показали необхідність внесення низки суттєвих змін, насемперед – зниження маси елементів системи, а також інтеграції артустановки з корабельною бойовою інформаційно-керуючою системою. До цього додались зміни, запроваджені з ініціативи самих проєктантів і зумовлені технологічним прогресом в галузях конструкційних матеріалів, приводів наведення, систем передачі даних тощо. Підсумком стала поява системи OSU-35К, в якій від першого прототипу незмінними лишились тільки гармата KDA і деякі елементи оптоелектронної головки. З листопада 2022 р. OSU-35К випробовувалась на тральщику «Мева» (третьому кораблі проєкту 258). Такі артустановки отримають усі шість тральщиків цього типу (три з яких ще тільки будуються) як основне озброєння, а як допоміжне – передбачається іх застосування на нових фрегатах проєкту 106.

Артустановка АМ-35

 

Система OSU-35К складається з чотирьох основних елементів: артилерійської частини АМ-35, інтегрованої оптоелектронної головки ZGS-35, блоку управління BSKO-35 і резервного пульту управління RSKO-35. Маса системи (без боєкомлекту) становить 3300 кг.

 

АМ-35 забезпечує круговий горизонтальний обстріл, а діапазон кутів вертикального наведення становить від -10 до +85°. Швидкострільність гармати – 550 постр./хв. Подача снарядів – двобічна, з двох скриньок місткістю по 100 снарядів. Можливе застосування як звичайних снарядів (у т.ч. підкаліберних), так і програмованих АВМ (для цього служить індукційний програмуючий пристрій на зрізі ствола). Максимальна ефективна дальність стрільби становить 4800 м, досяжність за висотою – 3500 м.

Оптоелектронна головка ZGS-35

 

Оптоелектронна головка ZGS-35 включає тепловізор, який працює в діапазоні 3-5 мікрон, цифрову телекамеру, лазерний віддалемір (частота оновлення його даних становить 10 Гц, що дозволяє працювати по швидкісних цілях; дальність дії – 30 км), автоматичну систему супроводу цілі і пристрій розпізнавання «свій-чужий». Головка стабілізована у двох площинах, а точні приводи наведення забезпечують синхронізацію оптичної осі сенсорів і осі гармати. Важить ZGS-35 140 кг.

 

Консоль оператора МОС

Блок управління BSKO-35 інтегрує в режимі реального часу всі елементи OSU-35К і забезпечує спряження з корабельною бойовою інформаційно-керуючою системою. Він забезпечує роботу OSU-35К в автоматичному, напівавтоматичному і ручному режимах. Консоль оператора МОС має два монітори з діагоналлю 24 дюйми (61 см), які служать для відображення ситуації, а також допоміжний монітор з діагоналлю 15 дюймів (38 см), на який виводиться інформація про стан і функціонування системи. Є також джойстик, трекбол і клавіатура.

Резервний пульт управління RSKO-35

 

Резервний пульт управління RSKO-35 забезпечує ведення вогню в ручному режимі з використанням камери, встановленої на артустановці АМ-35. Він використовується у разі виведення з ладу блоку BSKO-35 чи головки ZGS-35.

 

Характеристики і габарити корабельної системи OSU-35К зумовили цілком зрозуміле прагнення перенести її на суходіл. Так з'явилась концепція артсистеми SA-35, яка базується на елементах OSU-35К. Артустановка АМ-35 в оптоелектронна головка ZGS-35 взяті майже у незміненному вигляді (опціонально пропонується заміна тепловізора на іншу модель, оптимізовану для роботи на суходолі, а також застосування телекамери зі збільшеним полем зору). В системі управління використані окремі вузли від BSKO-35 (без консолі МОС), а RSKO-35 в сухопутному варіанті стає не резервним, а основним засобом управління. Все це монтується на стандартному піддоні, довжина і ширина якого відповідають габаритам 20-футового контейнера. Платформа транспортується тривісним автомобілем «Єльч» P663D.43 (або іншим з відповідною вантажопідйомністю), а на місцевості встановлюється на чотирьох опорах-домкратах. Розробник пропонує і більш «просунутий» варіант, доповнений малогабаритним радаром «Туга» з АФАР.

Ескіз установки SA-35

 

Наразі SA-35 існує лише в віртуальному вигляді. Розробник обіцяє, що в разі виділення коштів він зможе представити прототип на випробування за 24 місяці (а у варіанті з радаром – за 36 місяців). З огляду на темп еволюції озброєння в російсько-українській війні – терміни дуууже довгі. Ну, але дехто в Польщі, вочевидь, ще мислить категоріями мирного часу. При цьому SA-35 потрібна Війську Польському – і не тільки як складова системи ППО «Піліца+» (про яку я розповідав минулого літа), але й як заміна антикварним 57-мм зеніткам S-60МВ, які досі служать в береговій ППО ВМС Польщі. Та й нам така система придалася б...

Оновлення від 23.10.2024

А ось і прототип наземної зенітки SA-35 з'явився. Укомплектований оптоелектронної станцією ZGS-35 від корабельної артустановки OSU-35K і новим польським радаром TUGA 4D (т.зв. чотирикоординатним - вимірює три координати цілі плюс кутову швидкість), з АФАР. Дальність дії радару сягає 50 км, але це по великих літаках, малі ж дрони засікає десь на 5 км.

Параметри артустановки - такі ж, як і корабельної. Живлення - з двох скриньок місткістю по 100 набоїв: одна, як правило, заряджається підкаліберними снарядами FAPDS-T (Frangible Armor Piercing Discarding Sabot with Tracer), а інша - програмованими боєприпасами Air Burst Munition (ABM).

Поляки наводять і результати полігонних випробувань SA-35. Стріляли по безпілотнику на дистанції 1000 м, кутові розміри цілі 0,5х2,0 мрад. При стрільбі звичайними снарядами для ураження цілі з ймовірністю 99% потрібно 24 снаряди. При використання снарядів АВМ для ураження цілі з ймовірністю 97% потрібно лише сім снарядів.

Судячи з цього слайду, SA-35 в перспективі може додатково отримати систему "некінетичної нейтралізації БпЛА" - глушилку?

Пропоновані конфігурації батареї SA-35 - чисто артилерійської і комбінованої, з ЗРК "Попрад" (до речі, кілька тижнів тому, повертаючись з Польщі, бачив такий "Попрад" розгорнутий на позиції - за кілька кілометрів від польсько-українського кордону).

Оновлення від 22.10.2025

Трохи критичних зауваг стосовно SA-35 від Бартоломея Кухарського (https://x.com/TrompBK). Загалом настрій далекий від ейфорії:

1. Гармата не виробляється – так, її впровадження у виробництво можливе і, ймовірно, навіть планується, але наразі її не можна просто «взяти з конвеєра». 2. Боєприпаси не виробляються у великих кількостях (у Польщі) – це наслідок того, що програма зенітної гармати San для ВМС була фактично скасована після кількох прототипів, тоді як для кораблів потрібно, ймовірно, 9 установок, більшість з яких лише вироблятимуться, та й не дуже масштабно (див. пункт 1). Цю проблему можна обійти, імпортуючи та розробляючи вітчизняні боєприпаси, але це займе час. 3. Загальне рішення є надмірно великим і важким; озброєна двома схожими гарматами (тієї ж родини, але іншої версії), турецька башта Korkut навіть трохи менша. Це відображає морське походження польської башти. Тому як тимчасове рішення це має сенс, але як постійне рішення потрібна інша башта, розроблена спеціально для наземного застосування, також для меншого (а отже, дешевшого) носія. 4. Наскільки відомо, радар Tuga також потребує певного доопрацювання, але не надто значного. До речі, як масштабоване рішення, він міг би стати «батьком» цілого сімейства радіолокаційних станцій різного розміру, потужності та застосування, тому це має великі перспективи для виробника - PIT Radwar. 5. Було б дуже корисно інтегрувати інші засоби ураження, включаючи засоби радіоелектронної боротьби та, якщо справу буде доведено до успішного завершення, недорогі ракети від WITU (можливо, якісь «протидрони», їх розробляють кілька компаній у Польщі, а деякі виробляють їх або компоненти на експорт). 6. Повертаючись до гармати: кращою ідеєю була б менша, легша, дешевша та водночас аналогічна за потужністю 30-мм гармата. Придбання такої гармати разом з ліцензією як остаточне рішення також дозволило б переозброїти Borsuk, Rosomak та NKTO, а зрештою, можливо, навіть Ratel тощо гарматами польського виробництва (які, як ми знаємо, NG Bushmaster не пропонує). Уніфікація знизила б вартість практично всьогоі. Одне з можливих рішень – Leonardo X-Gun.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

 

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783